Рішення № 9999269, 31.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.10 р.                     Справа № 37/235                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної Дирекції, м. Донецьк, ідентифікаційний код 23346741

до Відповідача: Селянського фермерського господарства „Костянтин”, смт. Велика Новосілка, Донецька область, ідентифікаційний код 31844105

про: стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1596430,48грн., заборгованості за відсотками – 18391,74грн., пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості в сумі 162586,45грн., пені за порушення строків погашення відсотків в сумі 1890,3грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Шевелев Д.О. (за довіреністю б/н від 04.11.2009р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судову засідання відкладалося з 22.09.2009р. на 13.10.2009р., з 13.10.2009р. на 29.10.2009р., з 29.10.2009р. на 24.11.2009р., з 24.11.2009р. на 07.12.2009р. Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.12.2009 року зупинено провадження у справі. Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.12.2009 року було поновлено провадження по справі, розгляд справи призначено на 27.04.2010р. 27.04.2010р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 17.05.2010р. 17.05.2010р. суд відклав розгляд справи до 31.05.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної Дирекції, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Селянського фермерського господарства „Костянтин”, смт. Велика Новосілка, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1627760,03грн., у тому числі – суми дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та пені.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за кредитним договором № 011/11-163/81 від 27.06.2008р. і висування вимоги про дострокове виконання зобов’язань за договором, незадоволення якої призвело до звернення до суду з розглядуваним позовом.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір кредиту № 011/11-163/81 від 27.06.2008р. з додатками та додатковими угодами до нього; розрахунок заявленої заборгованості; претензію з доказами відправки.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 610, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи, як витребувані судом, так і на підтвердження своєї позиції (а.с.а.с 33-52, 56-94, 103-120, 130-151, 157-162 т.1; а.с.а.с. 2-9, 15-28 т.2), у тому числі:

-          заяву №24/32-162234 від 20.11.2009р. (а.с.а.с.130-132 т.1) про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, якою первісне обґрунтування грошових вимог до Відповідача з невиконання вимоги про дострокове погашення кредиту змінено на настання визначеного додатковою угодою №011/11-163/81 від 26.02.2009р. строку повернення кредиту (30.10.2009р.) та заявлено до стягнення: заборгованість за кредитним договором в сумі 1611376,00грн., заборгованості за відсотками – 39048,24грн., пеня за порушення строків погашення кредитної заборгованості в сумі 28357,92грн., пеня за порушення строків погашення відсотків в сумі 1981,28грн.;

-          пояснення щодо умов кредитного договору №24/32-15634 від 09.11.2009р. (а.с.а.с.134,135 т.1), №24/32-16732 від 02.12.2009р. (а.с.а.с.157,158 т. 1), №23/32-5890 від 14.05.2010р. (а.с.а.с.18,19 т.2), в яких сформульовано позицію щодо недійсності вимоги про дострокове повернення кредиту у зв’язку із настанням строку повернення згідно умов договору в редакції відповідної додаткової угоди;

-          заяву про збільшення позовних вимог №23/32-5892 від 14.05.2010р. (а.с.а.с.15,17 т.2), якою остаточно до стягнення заявлені: заборгованість за кредитним договором в сумі 1596430,48грн., заборгованість за відсотками – 154110,20грн., пеня за порушення строків погашення кредитної заборгованості в сумі 162586,45грн., пеня за порушення строків погашення відсотків в сумі 10523,70грн.

Заявою б/н від 31.05.2010р. (а.с. 36 т.2) Позивач змінив підстави позовних вимоги, повернувшись до їх первісного обґрунтування фактом невиконання вимоги про дострокове повернення кредиту.

Відповідач протягом розгляду справи подавав клопотання про: відкладення розгляду справи (а.с. 54 т.1), зупинення провадження по справі (а.с.а.с. 29-31, 163-165 т.1), продовження строку розгляду справи (а.с.121 т.1), відвід судді (а.с.а.с. 125, 126 т.1), результати розгляду яких відображалися у відповідних ухвалах.

На викання вимог суду сторонами була здійснене звіряння розрахунків, за результатами якого складений акт станом на 26.04.2010р. (а.с.а.с.34, 45 т.2), підписаний без зауважень.

У судовому засіданні 31.05.2010р. представник Позивача підтримав остаточні вимоги, викладені в заяві про збільшення позовних вимог №23/32-5892 від 14.05.2010р. (а.с.а.с.15,17 т.2) в контексті підстав, визначених заявою б/н від 31.05.2010р. (а.с.36 т.2).

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2008р. між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем (Позичальник) укладено кредитний договір (не відновлювальної кредитної лінії) № 011/11-163/81 (а.с.а.с. 6-11 т.1), згідно п.п. 1.1., 2.1, 9.1 якого Кредитор на положеннях та умовах цього договору відкриває Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 206000,00 доларів США. (ліміт кредитування) строком до 26.03.2009р. із сплатою 14,5 % річних, для поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності. Даний договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення Позичальником заборгованості за кредитом.

Розділом 3 договору кредиту сторони узгодили зокрема наступні умови надання та забезпечення кредиту:

-          Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування (п.3.1);

-          Сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом (день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитом вважається одним днем) (п.3.2);

-          Погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється в наступному порядку: І – заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; ІІ – сума основної заборгованості за кредитом; ІІІ – заборгованість за штрафами, пенею, та інша безспірна заборгованість Позичальника за цим договором (п.3.3).

Пунктом 6.1. договору сторони серед обов’язків Позичальника визначили: використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором. Проценти за кредит Позичальник сплачує щомісячно на рахунок нарахованих процентів Кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування Позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, або шляхом договірного списання Кредитором коштів з поточного рахунку Позичальника згідно умов цього договору. Основна заборгованість за кредитом погашається Позичальником у відповідності до Графіку погашення кредитної заборгованості (додаток №1 до договору – а.с.12 т.1). При цьому, графік погашення кредитної заборгованості не повинен порушувати наступні вимоги: погашення основної заборгованості кредиту розпочинається не пізніше , ніж за 4 місяці до кінцевої дати кредитного договору.

Згідно п. 7.4. договору серед прав Кредитора зазначено – достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання Позичальником зобов’язань, передбачених розділом 6, п. 8.2. цього договору.

Положення п.п. 10.1, 10.2 договору містить домовленість сторін про те, що за порушення строків надання кредиту Кредитор сплачує на користь Позичальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення в видачі кредиту; за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 1.1, 6.1 даного договору, Позичальник сплачує пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою від 26.02.2009р. (а.с.115 т.1) сторонами були внесені зміни та доповнення до істотних умов договору, зокрема щодо кінцевого терміну повернення кредиту із встановленням нового графіку (а.с.116 т.1) та розміру суми ліміту кредитування (201422 долари США). Новим графіком кредитування, діючим з 26.02.2009р. встановлена наступна черговість погашення кредиту:

-          до 30.08.2009р. – 67140 доларів США;

-          до 30.09.2009р – 67140 доларів США;

-          до 30.10.2010р. – 67142 долари США

Згідно наданих до платіжних доручень (а.с.а.с.93, 94 т.1) Позивач на виконання своїх зобов’язань за договором кредиту 02.07.2008р. та 04.07.2008р. надав Відповідачу кредитні кошти у загальній сумі 201422 долари США. За користування кредитними коштами Позивачем Відповідачу були нараховані проценти, які не були сплачені, та пеня.

28.07.2009р. Позивачем була складана та 30.07.2009р. направлена (а.с.18 т.1) Відповідачу претензія №24/32-10904 (а.с.19, 20 т.1) з повідомленням про необхідність протягом 30 календарних днів з моменту відправлення даної вимоги здійснити повне дострокове погашення кредитної заборгованості по кредитному договору, яка включала в себе 201422 долари США заборгованості за кредитом, 2207,5 доларів США пені за порушення строків погашення кредиту та 102,62 долари США пені за порушення строків погашення відсотків.

У зв’язку із незадоволенням означеної вимоги Позивач 04.09.2009р. звернувся до суду з позовом про стягнення нарахованих станом на 28.08.2009р. грошових вимог, розрахованих у гривнях за курсом НБУ на 24.07.2009р.

Протягом розгляду справи Позивач неодноразово змінював підстави та суму позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення з Відповідача у зв’язку із порушенням ним обов’язку щодо дострокового повернення кредиту:

- заборгованості за кредитним договором в сумі 1596430,48грн. (еквівалентно 201422 доларам США за курсом НБУ на 26.04.2010р.);

- заборгованості за відсотками – 154110,20грн. (еквівалентно 19444,12 доларам США за курсом НБУ станом на 26.04.2010р.), які нараховані з 31.08.2009р. по 26.04.2010р.;

- пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості в сумі 162586,45грн. (еквівалентно 20513,57 доларам США за курсом НБУ на 26.04.2010р.), нарахованої за період з 30.08.2009р. по 26.04.2010р. на суму заборгованості, виходячи з графіку повернення кредиту від 26.02.2009р.;

- пені за порушення строків погашення відсотків в сумі 10523,70грн.(еквівалентно 1327,78 доларів США за курсом НБУ на 26.04.2010р.), нарахованої за період з 31.08.2009р. по 26.04.2009р. відносно відсотків, виходячи із строкового порядку їх сплати.

Відповідач відзиву по суті розглядуваних вимог не надав, однак складений Позивачем станом на 26.04.2010р. акт звірення розрахунків (а.с.а.с.34, 35 т.2) підписав без зауважень, підтвердивши існування заборгованості за тілом кредиту в сумі 201422 долари США та за несплаченими відсотками – в сумі 19444,12 долари США.

Суд, зважаючи на неодноразові заяви Позивача про зміну підстав та розміру позовних вимог, враховуючи приписи ст.ст. 1, 22 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу в контексті вимог про стягнення заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками, право на отримання яких набув Кредитор за період, який передував зверненню до суду (04.09.2009р.) з розглядуваним позовом, а саме – відносно заборгованості за тілом кредиту у розмірі 201422 доларам США, що еквівалентно 1596430,48грн. за курсом НБУ на 26.04.2010р., заборгованості за відсотками у розмірі 2320,49 доларів США (згідно розрахунку, представленому позивачем на а.с.20 т.2), що еквівалентно 18391,74грн. за курсом НБУ на 26.04.2010р., та нараховану на вказані заборгованості пеню за період до 26.04.2010р., які (вимоги) ґрунтуються на факті незадоволення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Сумісне висування цих заявлених вимог не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є однорідними (грошовими), пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором кредиту), а їх спільний і одночасний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Отже, судом залишаються без розгляду по суті вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованих протягом періоду провадження у справі (з вересня 2009р. по квітень 2010р. включно), та пені відносно таких відсотків.

Означена позиція суду зумовлена тим, що за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України суд здійснює захист порушених суб’єктивних прав та інтересів певної особи відносно фактів порушення, що передували зверненню до суду із відповідним позовом. В свою чергу, за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі Позивач має право зокрема змінити підставу або предмет позову, збільшити суму позовних вимог тощо, проте до реалізації означених процесуальних прав не може бути віднесено доповнення позову новими вимогами щодо фактів порушення, яких не існувало на момент первісного звернення до суду (відсотків, прострочення оплати яких наступило вже після порушення провадження у справі), а відтак –надає суду прав не приймати до розгляду заяви у відповідних частинах.

При цьому суд наголошує, що оскільки оцінка правомірності вимог про стягнення заборгованості за відсотками за період з вересня 2009р. по 26.04.2010р. та нарахованої на них пені в межах цієї справи по суті не здійснюється, сторони управнені на загальних підставах доводити свою позиції щодо означених вимог в межах провадження за іншим окремими позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань з дострокового повернення кредиту та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів, та умовами укладеного між ним договору кредиту № 011/11-163/81 від 27.06.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір № 011/11-163/81 від 27.06.2008р. є кредитним договором у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір кредиту № 011/11-163/81 від 27.06.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним та сплати комісії, визначених (зобов’язань) умовами такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення Позивачу суми кредиту та сплати процентів за весь період користування наданими грошовими коштами згідно умов кредитного договору № 011/11-163/81 від 27.06.2008р.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість невиконання або неналежне виконання зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення зобов’язань з повернення позики позичальником є сплата останнім на користь позикодавця грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Як було встановлено судом Відповідач отримав від Позивача кредитні кошти за кредитним договором № 011/11-163/81 від 27.06.2008р., проте, згідно відображеного у підписаному акті звірення розрахунків станом на 26.04.2010р. (а.с.а.с.34,35 т.2) порядку розрахунків, допускав порушення строків уплати нарахованих процентів за користування, що розцінюється судом як прострочення у розмінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України. Вказане порушення грошових зобов’язань з боку Позичальника є підставою для реалізації Кредитором передбаченого п. 7.4. договору права вимагати від Позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов’язань за договором.

Означене право було реалізовано Позивачем шляхом надсилання (а.с.18 т.1) Відповідачу 30.07.2009р. претензії №24/32-10904 (а.с.19, 20 т.1) із вимогою здійснити повне дострокове погашення всіх платежів протягом 30 календарних днів з момент направлення вимоги (тобто до 30.08.2009р. включно) та за змістом ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 653 та ст. 654 Цивільного кодексу України мало наслідком передбачену договором № 011/11-163/81 від 27.06.2008р. односторонню зміну його умов щодо строку виконання обов’язків з повернення кредитних коштів. Отже, з моменту реалізації Позивачем свого права на дострокове повернення кредиту сторони в цій частині грошових зобов’язань за кредитним договором мали керуватися не графіком погашення кредиту, а положеннями договору про його (кредиту) дострокове повернення разом із відповідними нарахуваннями. При цьому, сформульована Кредитором у поясненнях щодо умов кредитного договору №24/32-15634 від 09.11.2009р. (а.с.а.с.134,135 т.1), №24/32-16732 від 02.12.2009р. (а.с.а.с.157,158 т. 1), №23/32-5890 від 14.05.2010р. (а.с.а.с.18,19 т.2) позиція про недійсність вимоги про дострокове повернення кредиту у зв’язку із настанням строку повернення згідно умов договору в редакції відповідної додаткової угоди є хибною та не має жодних правових наслідків, оскільки ані діюче законодавство, ані умови кредитного договору не передбачають можливості одностороннього скасування правомірно запровадженої до цього зміни умов договору (певне особисте ставлення не впливає на дійсність вчиненого одностороннього правочину з вимоги про дострокове погашення кредиту) – повернення до дії графіку можливо лише шляхом укладання вже після вимоги відповідної угоди про це між сторонами.

Відповідач наявність вказаної заборгованості в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не тільки не спростував та не довів припинення відповідних грошових зобов’язань будь-яким передбаченим законом способом, але й підтвердив, підписавши акт звірення розрахунків (а.с.а.с.34, 35 т.2).

За таких обставин, позовні вимог про стягнення заборгованості (по тілу кредиту) за кредитним договором у загальному розмірі 1596430,48грн. (еквівалентно 201422 доларам США за курсом НБУ на 26.04.2010р.) та заборгованості за відсотками за серпень 2009р. у розмірі 18391,74грн. (еквівалентно 2320,49 доларів США за курсом НБУ на 26.04.2010р.) задовольняються судом.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 1.1, 6.1 даного договору, сформульована безпосередньо у п. 10.2. договору кредиту, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Перевіривши правильність розрахунку (а.с.20 т.2) вимог щодо пені, нарахованої на заборгованість за тілом кредиту, суд встановив, що означений розрахунок викладений в контексті хибної позиції про повернення кредиту за графіком, що призвело до неправильного визначення суми заборгованості як бази нарахування та самого періоду нарахування зважаючи на його обмеження 6-місячним строком (з першого дня прострочення платежу) умовами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Дійсно, враховуючи вимогу про дострокове погашення кредиту протягом 30 календарних днів з моменту надсилання такої вимоги, першим днем прострочення і моментом початку нарахування пені, але вже на всю суму кредиту, є 31.08.2009р. В свою чергу, граничний шестимісячний строк відносно цієї дати добігає кінця 28.02.2010р., що унеможливлює продовження нарахування пені після цієї дати.

Приймаючи до уваги вказані висновки та приведений Позивачем розрахунок, відносно вказаних ним сум (планових платежів за графіком, адже оскільки вони входять до складу дійсно наявної на той момент заборгованості за тілом кредиту, суд не вправі самостійно збільшувати вказаний Позивачем періоду нарахування) як бази нарахування пені відносно належного періоду з 31.08.2009р. по 28.02.2010р., суд за допомогою відповідної розрахункової програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” визначив:

- відносно суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 67140 доларів США за період з 31.08.2009р. по 28.02.2010р. включно може бути нарахована пеня в еквіваленті 54394,73грн. за курсом НБУ на 26.04.2010р.;

- відносно наступної частини суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 67140 доларів США за період з 30.09.2009р. по 28.02.2010р. включно може бути нарахована пеня в еквіваленті 45428,57грн. за курсом НБУ на 26.04.2010р.;

- відносно наступної частини суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 67140 доларів США за період з 30.10.2009р. по 28.02.2010р. включно може бути нарахована пеня в еквіваленті 36462,41грн. за курсом НБУ на 26.04.2100р.

Таким чином, загальна сума вимог по пені, нарахованої на суму заборгованості за тілом кредиту, що може бути стягнута з огляду на припущену Позивачем помилку відносно визначення моменту прострочення, становить суму 136285,71грн., в межах якої ці вимоги і задовольняються судом.

В свою чергу, пеня, яка може бути нарахована на задоволену в межах цієї справи суми заборгованості за відсотками у розмірі 2320,49 доларів США (еквівалентно 18391,74грн. за курсом НБУ на 26.04.2010р.) за період з 31.08.2009р. по 28.02.2010р. включно становить 1880грн. (еквівалентно 237,2 долари США, а не 238,5 долари США, як вказав Позивач у своєму розрахунку), яка і підлягає стягненню.

Отже, загальна сума стягуваної в межах цієї справи пені становить 138165,71грн., а решта розглядуваних вимог щодо пені у загальному розмірі 24431,04грн. судом відхиляється як безпідставна.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пропорційні сумі задоволених вимог, підлягають віднесенню на Відповідача та стягуються з нього на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної Дирекції, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23346741) до Селянського фермерського господарства „Костянтин”, смт. Велика Новосілка, Донецька область (ідентифікаційний код 31844105) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1596430,48грн., заборгованості за відсотками – 18391,74грн., пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості в сумі 162586,45грн., пені за порушення строків погашення відсотків в сумі 1890,3грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства „Костянтин”, смт. Велика Новосілка, Донецька область (ідентифікаційний код 31844105) на користь Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної Дирекції, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23346741) заборгованість за кредитним договором в сумі 1596430,48грн., заборгованість за відсотками 18391,74грн., пеню за порушення строків погашення кредитної заборгованості в сумі 136285,71грн., пеню за порушення строків погашення відсотків в сумі 1880грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог про стягнення пені у загальному розмірі 24431,04грн. відмовити.

4. Стягнути з Селянського фермерського господарства „Костянтин”, смт. Велика Новосілка, Донецька область (ідентифікаційний код 31844105) на користь Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної Дирекції, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23346741) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 17529,88грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,76грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.05.2010р. за згодою присутнього представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 31.05.2010р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя