Постанова № 9997755, 17.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.06.10Справа №2а-12339/09/4/0170 о 12:46

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В., за участі представників сторін:

від позивача Возюк С.А., Гогуа О.К.;

від відповідача Лукянець О.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі"

до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим

про визнання протизаконним та скасування рішення

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (далі позивач, КРП «ВПВКГ м. Керчі») звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим (далі відповідач) про визнання протизаконним та скасування рішення №100 від 05.10.2009 року про стягнення в дохід Державного бюджету суми у розмірі 8187000,00 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про порушення позивачем Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. N 959 (далі Порядок формування тарифів №959), у частині застосування граничного рівня рентабельності у розмірі 12% за рахунок застосування понаднормативних витрат води, розмір яких затверджено наказом Державного комітету України з питань ЖКГ від 17.02.2004 року №33, за рахунок завищення витрат на електричну енергію, витрат на покупну воду і хімічні реагенти. Так позивач зазначає, що ним застосовувались тарифи, які затверджено в установленому законом порядку на підставі висновків відповідача щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Крім того позивач посилається на порушення порядку організації і проведення перевірки, оскільки тривалість її проведення перевищувала термін дії посвідчення, виданого для проведення цієї перевірки, перевірка проводилась поза межами підприємства і за відсутності представника позивача, що на його думку є порушенням Закону України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон про основні засади державного нагляду).

Ухвалами суду від 28.10.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами від 07.12.2009 року за клопотанням представника позивача призначена по справі судово-економічна експертиза, зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.05.2010 року провадження у справі поновлено з 14.06.2010 року.

Листом від 09.03.2010 року прокуратура АР Крим повідомила про вступ представника прокуратури в процес (а.с. 142).

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 61), просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки дотримання державної дисципліни цін встановлено завищення позивачем розмірів тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для населення, бюджетних установ та інших споживачів, сформовані із завищенням 12-відсоткового рівня рентабельності. Так, застосування понаднормових втрат та витрат води призвело до завищення позивачем витрат не електроенергію, витрат на закупівлю води та хімічних реагентів і в результаті завищення граничного рівня рентабельності тарифів на послуги з водопостачання до 21,2% замість граничного 12-відсоткового рівня. Крім того, при розрахунку витрат не електроенергію, зборів за забруднення навколишнього середовища та плати за відведення води у відвідний канал позивач врахував обєми стоків у розмірі 13000 тис. куб. м., замість обємів з реалізації послуг з водовідведення у розмірі 4348 тис. куб. м., в результаті чого, при перерахунку собівартості з урахуванням планових обємів реалізації, встановлено, що позивач розрахував тарифи з рентабельністю у розмірі 44,7% замість 12-відсоткового граничного рівня.

Представник відповідача зазначив, що позивача було завчасно повідомлено про зупинення перевірки на два тижні, до 16.09.2009 року, проведення перевірки в приміщенні Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим він вважає таким, що не суперечить приписам Закону про основні засади державного нагляду. Також представник відповідача надав інші заперечення стосовно доводів позивача про порушення порядку організації і проведення перевірки.

Крім того, представник відповідача вказав, що листом від 28.11.2008 року відповідач відкликав раніше надані висновки щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та запропоновував здійснити перерахунок тарифів у звязку із зменшенням граничного рівня втрат і витрат води, який затверджено наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.02.2004 року №33 (зі змінами, внесеними згідно із наказом від 27.06.2008 року №189), проте відповідач і орган місцевого самоврядування відмовились привести розрахунок тарифів у відповідність до вказаних нормативно-правових актів.

Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 19195199, здійснює діяльність у галузі збирання, очищення та розподілення води (а.с. 53, 54), є природним монополістом в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Посадовими особами органів Державної інспекції з контролю за цінами проведено планову перевірку формування і застосування тарифів на продукцію, роботи та послуги, здійснення заходів з посилення контролю за недопущенням монопольних і дискримінаційних цін стосовно позивача за період з 01 січня 2008 року по 21 серпня 2009 року.

За її наслідками складено акт №0336 від 29 вересня 2009 року (а.с. 9-37).

За висновками даного акту встановлено порушення КРП «ВПВКГ м. Керчі» п. 21 Порядку №959, у частині застосування граничного рівня рентабельності у розмірі 12%, за рахунок застосування понаднормативних витрат води, розмір яких затверджено наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.02.2004 року №33 «Про затвердження Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2004 року за N 1557/10156) (далі Галузеві ТНВПВ ВКГ №33), за рахунок завищення витрат на електричну енергію, витрат на покупну воду і хімічні реагенти, необґрунтоване отримання виручки на суму 2729000,00 грн.

На підставі цього акту та відповідно до ст. 14 Закону України від 03.12.1990 №507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення» (далі Закон про ціни) начальником Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим прийнято рішення від 05.10.2009 року №100 (далі спірне рішення) про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін, вилучення в дохід Державного бюджету 2729000,00 грн. та 5458000,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 13 Закону про ціни державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Згідно із ч. 1 ст. 14 цього Закону вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки. Держцінінспекція має територіальні органи державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами.

Оцінюючи доводи позивача про порушення відповідачем приписів Закону про основні засади державного нагляду, які, на його думку, полягали у тому що захід державного нагляду проведений поза приміщенням субєкту господарювання і за відсутності представника, тривалість проведення перевірки перевищувала термін дії відповідного посвідчення, суд встановив наступне.

Відповідно до частин 1, 11 ст. 4 Закону про основі засади державного нагляду Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 цього Закону строк здійснення планового заходу з державного нагляду не може перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку здійснення планового заходу не допускається.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону про ціни державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено право податкових органів (а з урахуванням ч. 3 ст. 13 Закону про ціни, і органів Державної інспекції з контролю за цінами) на проведення документальних невиїзних перевірок (тобто перевірок, які проводяться в приміщенні органу контролю, за відсутності представника субєкта господарювання). Відповідно до ч. 10 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час проведення перевірки) тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів.

Крім того, суд встановив, що на посвідченні №0336 від 18 серпня 2009 року вчинено резолюцію керівника КРП «ВПВКГ м. Керчі» «до перевірки допустити» (а.с. 72).

Таким чином, Закон України «Про державну податкову службу в Україні» (який є іншим законом у розумінні ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 5 Закону про основні засади державного нагляду) дозволяв відповідачу проводити перевірки в приміщенні органу державного нагляду, тривалістю до 20 робочих днів.

Інші доводи позивача щодо порушення порядку організації і проведення перевірки суд відхиляє, оскільки вони не мають правового значення для вирішення спору в межах заявлених позивачем вимог.

Встановлюючи сутність виявленого відповідачем порушення та оцінюючи правомірність висновків, покладених в основу спірного рішення, суд зазначає таке.

Послуги з водопостачання і водовідведення віднесено до переліку житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на які підлягають державному регулюванню, відповідно до ст. ст. 2, 13 Закону України від 24 червня 2004 року №1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із ст. 31 цього Закону Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно із п. 2 Порядку формування тарифів №959 тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення це вартість надання одиниці послуги (1 куб. метр реалізованої води) з водопостачання чи водовідведення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість, а економічно обґрунтовані плановані витрати це витрати, планування яких здійснюється з дотриманням вимог стандартів, нормативів, норм технологічних регламентів, а також вимог щодо надання послуг визначеної кількості та якості з урахуванням економічних і природно-кліматичних особливостей регіону.

Пунктом 21 Порядку формування тарифів №959 визначено, що рівень рентабельності формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків.

Статтею 29 Закону України від 10 січня 2002 року №2918-ІІІ «Про питну воду та водопостачання» передбачено, що у сфері питної води та питного водопостачання встановлюються технологічні нормативи використання питної води (максимально допустимий обсяг технологічних витрат води при її виробництві та транспортуванні, використанні на власні потреби підприємствами питного водопостачання та утриманні зон санітарної охорони). Технологічні нормативи використання питної води розробляються кожним підприємством питного водопостачання, погоджуються з місцевими органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та затверджуються органами місцевого самоврядування. Порядок розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до п. 13 Галузевих ТНВПВ ВКГ, вони є обов'язковими для застосування при розробленні Поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства на всіх підприємствах і організаціях, які забезпечують централізоване питне водопостачання та водовідведення у населених пунктах України, незалежно від форм власності, підпорядкованості та видів діяльності.

Пунктом 3.3 Галузевих ТНВПВ ВКГ (в редакції наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №189 від 27.06.2008 року, що зареєстровано Міністерством юстиції України 13.08.2008 року за № 750/15441, дата набрання чинності 24.08.2008 року) передбачено, що Поточний індивідуальний технологічний норматив використання питної води підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства для конкретного підприємства не повинен перевищувати 300 куб. м на кожну 1000 куб. м питної води, поданої в систему подачі і розподілу води.

Цим же пунктом Галузевих ТНВПВ ВКГ, в редакції, що зберігала чинність до внесення змін за наказом №189 від 27.06.2008 року, граничний технологічний норматив використання питної води підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства був встановлений на тому ж рівні, проте спеціальними додатковими обґрунтуваннями передбачалась можливість його збільшення.

Відповідно до Поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води на 2006-2010 роки, які узгоджено Республіканським комітетом з охорони навколишнього природного середовища АР Крим, Кримським басейновим управлінням водних ресурсів, Територіальним управленням з енергозбереження по АР Крим і м. Севастополю і затверджено головою м. Керчі планові втрати та витрати води складають 862,63 куб. м на 1000 куб. м питної води (а.с. 21, аркуш 13 акту перевірки).

Відповідач зазначає, що позивач розраховував економічно обґрунтовані витрати на послуги з водопостачання і водовідведення, не врахувавши вимог наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №189 від 27.06.2008 року, таким чином необґрунтовано отримав виручку на суму 2729000,00 грн.

Оцінюючи ці висновки відповідача, суд зауважує, що сутність державного регулювання цін на житлово-комунальні послуги полягає у встановленні даних цін органами місцевого самоврядування.

Більш того, Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами надається висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, як це передбачено п. 52 Порядку формування тарифів №959.

Таким чином, позивач самостійно не встановлює тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, до його повноважень входить лише складання економічно обґрунтованих витрат, а відтак не може самостійно нести відповідальність за порушення у галузі державного регулювання цін на послуги з водопостачання та водовідведення.

Судом встановлено, що відповідачем були надані позивачеві висновки щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги №№ 283 та 285 від 20.03.2008 року та №№ 799, 800 від 19.09.2008 року, відповідно до яких розрахунок планових витрат на виробництво послуг з водопостачання та водовідведення є економічно обґрунтованим у розмірах 2,75 грн. і 2,53 грн., 3,23 грн. та 3,07 грн. відповідно, без урахування прибутку та ПДВ.

При цьому суд враховує, що висновки №№ 799, 800 від 19.09.2008 року (а.с. 66, 67) надані відповідачем вже після набрання чинності наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №189 від 27.06.2008 року, тож відповідач мав врахувати вимоги цього наказу при наданні своїх висновків.

Посилання представника відповідача на те, що вказані висновки були відкликані, а листом від 28.11.2008 року вих. №01/06-05/3039 (а.с. 107) відповідач запропонував позивачу та органу місцевого самоврядування скорегувати планові втрати та витрати води, суд до уваги не приймає, оскільки повноважень відповідача відкликати раніше надані висновки суд не встановив, а лист відповідача не є таким, що створює для позивача будь-які правові наслідки.

За висновком проведеної у справі судової економічної експертизи застосовані відповідачем у період з 01.01.2008 року по 21.08.2009 року тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення не перевищують граничний розмір тарифів і відповідає тарифу, визначеному у висновках №№ 283 та 285 від 20.03.2008 року та №№ 799, 800 від 19.09.2008 року (а.с. 153), калькуляція вартості 1 куб. м водопостачання і водовідведення нормативно обґрунтовані і розраховані відповідно до Порядку формування тарифів №959, та підтвердженні первинними документами бухгалтерського і податкового обліку позивача, за період, що підлягав перевірці (а.с. 151).

За таких обставин, суд зазначає що висновки відповідача про отримання позивачем необґрунтованої виручки через завищення граничного рівня рентабельності цін на послуги з водопостачання та водовідведення не підтвердились під час судового розгляду справи, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання протизаконним та скасування спірного рішення, замість визнання його протиправним і скасування, як це передбачено КАС України для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

В судовому засіданні 17.06.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 22.06.2010 року.

Керуючись ст. ст. 11, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним і скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим від 05.10.2009 року №100 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін і вилучення у Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (ідентифікаційний код 19195199) в дохід Державного бюджету 2729000,00 грн. та 5458000,00 грн. штрафу.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Циганова Г.Ю.