Рішення № 99942789, 28.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13745/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Логойди І.В.,

за участі секретаря судового засідання Лупак В.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №308/13745/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агросадівник» про стягнення суми 131760 грн за порушення умов Договору №812/06102017 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 06.10.2017 року

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Мушак Є.С.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «Агросадівник» про стягнення суми 131760 грн за порушення умов Договору №812/06102017 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 06.10.2017 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Агросадівник» був укладений Договір №812/06102017 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 06.10.2017 року. Відповідно до п. 2.1. даного Договору, ТОВ «Агросадівник» (Продавець) передає у власність, а ОСОБА_1 (Покупець) приймає у власність майнові права на об`єкт нерухомості та зобов`язується оплатити вартість майнових прав на об`єкт нерухомості у порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Згідно з п. 1.5. Договору, майнові права на об`єкт нерухомості - речове право на набуття у майбутньому права власності на об`єкт нерухомості після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в установленому чинним законодавством України порядку. Згідно з п.п. 5.2.3. та 5.2.8. Договору, ТОВ «Агросадівник» зобов`язаний організувати будівництво об`єкта будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації у III кварталі 2018 року та передати об`єкт нерухомості по акту передачі приймання у строки, визначені цим Договором. Відповідно до п. 9.8. Договору, у разі порушення продавцем строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва понад строк 1 (один) рік, продавець зобов`язаний відшкодувати покупцю як власнику деривативу вартість придбання форвардного контракту, яка визначена в договорі купівлі-продажу фінансового інструменту (деривативу) (Договір № БВ/Ф17-10-05/3-1 купівлі-продажу фінансового інструмента). Вартість придбання форвардного контракту, відповідно до умов Договору № БВ/Ф 17-10-05/3-1 купівлі-продажу фінансового інструмента від 05.10.2017 року, складає 131 760,00 без ПДВ. У зв`язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 03.02.2021 після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 01.03.2021, розгляд справи було відкладено на 18.03.2021, на 14.04.2021, 12.05.2021, 15.06.2021.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.06.2021 заяву позивача у даній справі про відвід судді було визнано необґрунтованою, ухвалою суду від 01.07.2021 у задоволенні заяви позивача про відвід судді відмовлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.07.2021 призначено розгляд справи на 09.09.2021. У зв`язку із зайнятістю у іншому судовому процесі представник позивача просив відкласти розгляд справи. Ухвалою суду від 09.09.2021 розгляд справи відкладено на 20.09.2021, 28.09.2021.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, згідно з яким заперечив проти заявлених позовних вимог у зв`язку з встановленням у договорі орієнтовного строку, що вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, а зобов`язання щодо прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію не належить до цивільних відносин, тобто до відносин, за наявності яких передбачена цивільно-правова відповідальність. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію полягає у комплексі дій, завершальні з яких здійснюються органами архітектурно-будівельного контролю, то відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить не до цивільно-правових, а до публічноправових відносин.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідно до п. 5.2.3 Договору, ТОВ «Агросадівник» зобов`язаний організувати будівництво об`єкта будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації у III кварталі 2018 року. Відповідно до п. 5.2.8 Договору відповідач зобов`язаний був передати об`єкт нерухомості по Акту передачі-приймання у строки, визначені цим Договором. Враховуючи вимоги ст. 254 ЦК України, вважає, що ТОВ «Агросадівник» було зобов`язане організувати будівництво та забезпечити прийняття до експлуатації об`єкта будівництва та передати об`єкт нерухомості по акту передачіприймання у III кварталі 2018 року, тобто у строк до 01 жовтня 2018 року. Враховуючи норми цивільного законодавства вважає, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини. Заперечив проти судової практики у справі №757/39364/15-ц у зв`язку з її відмінністю.

У відповіді на відзив від 09.03.2021 позивач також вказав, що строк прийняття до експлуатації об`єкта будівництва слід вважати 01.10.2018, він не є орієнтовним, зобов`язання із забезпечення прийняття до експлуатації завершеного будівництвом об`єкта вважає цивільно-правовими, заперечив стосовно судової практики як відмінної.

У доповненні на відзив від 12.04.2021 представник відповідача зазначив, що у період виконання зобов`язань виникли обставини, що затримали строки будівництва та введення його в експлуатацію: 11.11.2017 на будівництві стався нещасний випадок, на період розслідування якого було зупинено будівництво, відбувався розгляд справи Закарпатським окружним адміністративним судом стосовно накладення штрафу, відбулася крадіжка офісної техніки, відбувався процес погодження будівництва, пов`язаний з висотністю будівництва, у зв`язку з чим вважає, що відсутня вина відповідача у даному правовідношенні. Стосовно таких доповнень до відзиву позивач подав свої заперечення, які зводяться до спростування, що такі обставини впливали на виконання будівельних робіт та не доводять відсутність вини відповідача, або ж не підтверджені належними доказами, а також порушення відповідачем процесуальних строків подання заяв по суті спору.

У запереченнях проти доповнення до відзиву від 07.05.2021 вказує, що нещасний випадок на виробництві не мав відношення до зупинення будівельних робіт, а отже, були відсутні незалежні від ТОВ «Агросадівник» обставини, які б унеможливлювали проведення будівельних робіт, стосовно крадіжки офісної техніки - не підтверджено жодними доказами, докази подані у доповненні до відзиву повернути відповідачу у зв`язку з порушенням строків.

Від представника відповідача надійшло клопотання від 14.09.2021 про застосування строків позовної давності.

Представник позивача подав письмові пояснення від 27.09.2021, згідно з якими заперечує про схожість відносин зі справою №369/6303/19 (постанова ВС від 22.07.2020).

У судовому засіданні 28.09.2021 представник позивача просив задовольнити позов, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами даної справи встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Агросадівник» був укладений Договір №812/06102017 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 06.10.2017 року. Об`єктом будівництва є багатоквартирний житловий будинок, який підлягає будівництву на земельній ділянці загальною площею 1,9 га, кадастровий № 2110100000:51:004:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Плановий строк завершення будівництва та прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва - III квартал 2018 року. Відповідно до п. 1.1. Договору, об`єкт нерухомості - житлове приміщення, яке споруджується в складі об`єкта будівництва, номер (будівельний), проектні площі, кількість вбудованих приміщень, поверховість, планування, інші ідентифікуючі та технічні характеристики яких визначаються в п. 2.2. Договору, а саме: житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа об`єкта нерухомості складає 27,00 кв.м. Згідно з п. 1.5. Договору, майнові права на об`єкт нерухомості - речове право на набуття у майбутньому права власності на об`єкт нерухомості після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в установленому чинним законодавством України порядку.

Відповідно до п. 2.1. даного Договору, ТОВ «Агросадівник» передає у власність, а ОСОБА_1 приймає у власність майнові права на об`єкт нерухомості та зобов`язується оплатити Вартість майнових прав на об`єкт нерухомості у порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Свої зобов`язання з оплати на суму 151200 грн позивач виконав вчасно.

Відповідно до п. 3.1. Договору майнові права на об`єкт нерухомості за Договором передаються продавцем покупцю у власність шляхом підписання Акту передачі-приймання об`єкта нерухомості (як сукупності майнових прав).

Згідно з п.п. 5.2.3. та 5.2.8. Договору, ТОВ «Агросадівник» зобов`язаний організувати будівництво об`єкта будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації у III кварталі 2018 року та передати об`єкт нерухомості по Акту передачі-приймання у строки, визначені Договором.

Відповідно до п. 9.1. Договору, у випадках невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за даним Договором, винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною у порядку, визначеному чинним законодавством та умовами даного Договору. Відповідно до п. 9.8. Договору, у разі порушення продавцем строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва понад строк 1 (один) рік, продавець зобов`язаний відшкодувати покупцю як власнику деривативу вартість придбання форвардного контракту, яка визначена в договорі купівлі-продажу фінансового інструменту.

Вартість придбання форвардного контракту визначена умовами Договору № БВ/Ф 17-10-05/3-1 купівлі-продажу фінансового інструмента від 05.10.2017 року, що складає 131 760,00 (Сто тридцять одна тисяча сімсот шістдесят гривень 00 копійок), без ПДВ. Саме дану суму позивач просить стягнути з відповідача за недотримання умов укладеного договору. Поряд з цим, умовами даного укладеного договору чітко не визначено розмір відповідальності (конкретної суми чи відсотків від певної суми), а здійснюється відсилання до іншого договору, який не укладався між сторонами даного зобов`язання. Однак, сторони не заперечували стосовно визначення ними саме такого розміру відповідальності за вказане порушення.

10.07.2020 року позивачем було отримано гарантійний лист ТОВ «Агросадівник» від 08.07.2020 року про завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва, що свідчить про порушення зобов`язань ТОВ «Агросадівник», передбачених Договором № 812/06102017 купівлі продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 06.10.2017 року, а саме: планових строків будівництва, прийняття до експлуатації об`єкта будівництва та передачі об`єкта нерухомості визначених п.п. 1.2., 5.2.3 та 5.2.8 вказаного Договору.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною третьою статті 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина першої статті 638 ЦК України зазначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення частини першої статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Слід вважати, що умовами укладеного договору передбачено сплату штрафу у розмірі 100%.

Статтею 614 ЦУ України встановлено, що підставою відповідальності за порушення зобов`язання є наявність вини. Так, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У своїй заяві по суті справи відповідач не доводить наявність чи відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

П. 1.2. Договору сторони погодили плановий строк завершення будівництва та прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва - ІІІ квартал 2018 року.

Однак, встановлення планового строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації.

Згідно статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 252 ЦК України дає визначення строку та терміну, а саме: строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, однак, не кварталом. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Позовні вимоги щодо визначення строку та терміну виконання зобов`язання як планової дати - ІІІ квартал 2018 року, суд не може прийняти до уваги, оскільки строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі конкретно не визначений, у пункті 1.2. укладеного договору зазначена не конкретна, а планова календарна дата прийняття об`єкта будівництва до експлуатації, яка також узгоджується з датою, визначеною у п. 5.2.3 договору.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В чинному законодавстві України таке поняття як прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію відсутнє. Стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, а відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить не до цивільно-правових, а до публічно-правових відносин, враховуючи вимоги Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 369/6303/19 (провадження № 61-6531св20) зазначено, що встановивши, що термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначено, а вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони відповідача відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки.

Отже, термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру у даній справі конкретною датою не визначено, а вказана планова дата, а прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, що виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (штрафу).

При цьому суд також бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, згідно з якою на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

На підставі наведеного, суд, встановивши, що термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначено, а вказана у договорі дата є плановою, тобто орієнтовною, відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до публічно-правових відносин, дійшов висновку про відсутність достатніх обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Також слід відмітити, що відповідач подав доповнення до відзиву до позовної заяви з доказами поза межами строків, визначених ст. 278 ЦПК України, а отже, враховуючи вимоги ст. 83 ЦПК України судом не приймаються, оскільки особа, яка їх подає, не обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про застосування строків позовної давності у відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Так, вимогами п.п. 1) ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості».

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи наведене, слід відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю, а не у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Інші доводи і заперечення сторін спростовуються обґрунтуваннями, наведеними у рішенні, або ж стосуються судової практики, яка, на думку суду, не є подібною з даною справою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,76-89,95,258,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агросадівник» про стягнення суми 131760 грн за порушення умов Договору №812/06102017 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 06.10.2017 року відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ТОВ «Агросадівник», код ЄДРПОУ 40422638,Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Фединця, 11А.

Повний текст рішення складено 28.09.2021.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В. Логойда