Рішення № 9993947, 15.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2010Справа №2-7/2675-2010 За позовом Дочірнього підприємства «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська,184/1, ідентифікаційний код 31829422)

До відповідача Фірми «Автогрейд» ЛТД (95007, м. Сімферополь, вул. Радищева, б. 52 ідентифікаційний код 20715451)

Про стягнення 13 088,20 грн.

Суддя Господарського суду АР Крим М.О.Білоус

                                        представники:

Від позивача – Вальваков С.В. – представ., дов. № 13/3310 від 25.12.2009р.

Від відповідача - Самищенко В.М. – директор, наказ № 2 від 01.09.2002р.

Обставини справи: Дочірне підприємство «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Фірми «Автогрейд» ЛТД про стягнення 13 088,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов’язків за договором №16 від 01.09.2008 р. в частині своєчасної оплати орендної плати, через що позивач просить стягнути з Фірми «Автогрейд» ЛТД пеню у сумі 13088,20 грн.

У судовому засіданні позивач надав заяву про зміну підстав позову, яка була прийнята судом до розгляду.

Відповідач у судовому засіданні, яке відбулося 15.06.2010р., надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на його думку, розрахунок пені проведений позивачем не відповідає обставинам справи, через що визнає суму пені відповідно до свого контррозрахунку лише у розмірі 680, 68 грн..

Позивач не виказав своїх заперечень щодо вказаної суми пені.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01.09.2008 р. між Дочірним підприємством «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Орендодавець) та Фірмою «Автогрейд» ЛТД (Орендар) був укладений договір №16 оренди нерухомого майна, п. 1.1 якого передбачено, що за Орендодавець передає в строкове платне користування майно – нежилі приміщення цокольного поверху п’ятиповерхової будівлі лабораторного корпусу, кімнати № 5 та № 7 загальною площею 42, 5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1.(а.с.9-14)

Згідно до пунктом 3.1.Договору розмір орендної плати визначається на підставі незалежної оцінки та складає за базовий місяць за 01.09.2008р. 2656, 25 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати проводиться за базовий місяць на 01.09.2008р. та складає 3187, 50 грн.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що оплата орендних платежів проводиться на розрахунковий рахунок Орендодавця в повному обсязі протягом 5 календарних днів з дати виписки рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем свої обов’язки за договором № 16 від 01.09.2008р. були виконані належним чином. Проте, відповідач оплату орендних платежів у встановлений термін не здійснив.

Станом на 01.11.2009р. за відповідачем виникла заборгованості з оплати за орендну плату на загальну суму 12 051,72 грн., яка, як вказує позивач у позові була погашена відповідачем.

Звертаючись з позовом до суду у цій справі, Дочірне підприємство «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» просить стягнути з Фірми «Автогрейд» ЛТД пеню у сумі 13 088,20 грн. за порушення своєчасного виконання відповідачем грошового зобов’язання з урахуванням заяви від 15.06.2010р., в якій позивач посилається на акт КРУ № 06-21/9 від 03.02.2010р. відповідно до якого була проведена планова ревізія фінансово – господарської діяльності ДП «Кримавтодор» за період з 01.01.2007р. по 01.11.2009р.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 3.5 договору сторони передбачили, що за несвоєчасність розрахунків з орендної плати з Орендодавцем Орендатору нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, включаю день оплати. Оплата проводитсья протягом 5 банківських днів з дня виставлення Орендодавцем рахунку, узгодженого з платником.

Керуючись вказаним пунктом Договору та на підставі акту КРУ від 27.11.2009р., позивач просить стягнути з Фірми «Автогрейд» ЛТД пеню у розмірі 13 088,20 грн.

Проте, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалами від 20.05.2010 р., 01.06.2010р. від позивача був витребуваний детальний розрахунок позову із зазначенням періоду стягнення пені та кількості днів прострочення, докази фактичного отримання відповідачем рахунків. Проте, вказані вимоги суду були залишені позивачем поза увагою.

У той же час, відповідач до письмового відзиву на позовну заяву надав власний детальний розразунок пені, відповідно до якого сума пені складає 608, 68 грн.

Перевірівши розрахунок відповідача, суд приходить до висновку про задоволення позову на цю суму з огляду на таке.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Вказаний висновок суду відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в п. 49 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Крім того, рахунки – фактури, які виставлялися відповідачу на оплату послуг містять суму, що підлягає сплаті як за оренду приміщення так і за комунальні послуги.

Проте, п.3.6. Договору сторони обумовили, що до орендної плати не зараховуються експлуатаційні витрати, комунальні послуги, податок на землю, витрати, пов’язані з утриманням території. Оплата за перелічені послуги здійснюється орендодавцем окремо у термін, встановлений п.3.5 договору на підставі рахунків фактичних витрат.

За таких обставин, суд погоджується з розрахунком відповідача щодо обчислення розміру пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання у зв’язку з несвоєчасною сплатою орендних платежів на суму 608,68 грн., який зроблений виходячи з подвійної облікової ставки Нацбанку України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 1.ч.2. ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з Фірми «Автогрейд» ЛТД на користь Дочірнього підприємства «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» складає 608,68 грн.

В частині стягнення 12479,52 грн. пені слід відмовити у зв’язку з необгрунтуванням вимог щодо їх нарахування.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фірми «Автогрейд» ЛТД (95007, м. Сімферополь, вул. Радищева,52 ідентифікаційний код 20715451) на користь Дочірнього підприємства «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська,184/1, ідентифікаційний код 31829422) пеню у сумі 608,68 грн., 6,08 грн. державного мита та 10,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені у розмірі 12479, 52 грн. відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.