Рішення № 9993922, 03.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2010Справа №2-14/1618-2010

За позовом – Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» (АРК, м.Севастополь, вул. Брестська, 18а) в особі Керченської філії Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» (98320, АРК, м.Керч, вул. Свердлова, 26)

до відповідача – Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» (98300, АРК, м.Керч, вул. Кірова, 22)

про стягнення 1433499,94 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Поздєєва Н.М., представник, довіреність № 2182/09 від 17.11.2009 р.

від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство Банк «Морський» в особі Керченської філії Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 120/07-315 від 28.12.2007 р. у сумі 1419073,21 грн., з яких 209310,85 грн. нараховані відсотки, 1200000,00 грн. кредит, 9762,36 грн. пеня., а також витрат по сплаті державного мита у розмірі 14190,73 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

В ході судового розгляду справи, позивач, користуючись своїм правом наданим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідною заявою, яка прийнята судом до розгляду, (вх. № 3660 від 14.05.2010р.) збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 1542742,91 грн., з якої 1200000,00 грн. борг по кредиту, 282165,65 грн. нараховані відсотки, 60577,26 грн. пені, а також витрат по сплаті державного мита в сумі 15427,43 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором № 120/07-315 від 28.12.2007 р., внаслідок чого відповідач повинен сплатити 1542742,91 грн. загальної заборгованості.

До дня судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання (вх. №4192 від 02.06.2010 р.) про відкладення розгляду справи на іншу дату і про продовження строку вирішення справи в порядку ст. 69 Господарсько-процесуального кодексу України.

Також до дня судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання (№4191 від 02.06.2010 р.) про зупинення провадження у справі до завершення реорганізації Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» та встановлення правонаступника.

Представник позивача у судовому засіданні заявив про незгоду з клопотаннями відповідача про відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі та наполягає, що матеріали справи в повній мірі характеризують взаємовідносини сторін та неявка відповідача без поважних причин не є підставою для відкладення справи, а зупинення провадження по справі не може вплинути на результат вирішення спору. Крім того тверджує, що правонаступництво боржника можливо на будь-якій стадії судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач явку своїх представників у судові засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від 08.04.2010 р., 20.04.2010 р., 06.05.2010 р. та від 14.05.2010 р. не виконав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати протии клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України встановлений інститут судового представництва, основною метою якого є забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалами суду від 08.04.2010 р., 20.04.2010 р., 06.05.2010 р. та від 14.05.2010 р. судове засідання неодноразово відкладалося у зв’язку з неявкою відповідача та заявленими ним клопотаннями про відкладення розгляду справи на більш пізніший термін.

Вказані клопотання відповідача, зокрема, мотивовані тим, що підготовка обґрунтованого відзиву на заявлені позовні вимоги потребують значного часу. Відповідач посилається на несвоєчасне направлення на його адресу розгорнутого розрахунку позовних вимог і дана обставина не дає можливості фахівцям відповідача, що мають спеціальні знання, ознайомитися із вказаним розрахунком та підготувати обґрунтовані заперечення на позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на вимогу суду, 13.04.2010 р. позивачем було направлено на адресу відповідача розгорнутий розрахунок позовних вимог ( а.с. 59-61).

Отже судом вбачається наявність достатнього часу для визначення позиції відповідача та підготовки ним відзиву або заперечень на позов.

Крім того, відповідач не позбавлявся можливості скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22,28 Господарського процесуального кодексу України.

Надане до дня судового засідання вищевказане клопотання відповідача про відкладення слухання справи мотивоване також неможливістю забезпечити явку представників відповідача у зв’язку із знаходженням керівництва підприємства відповідача та його представника у службовому відрядженні.

Клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем у порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надані суду відповідні докази у підтвердження обставин викладених у клопотанні.

Таким чином, відповідач своїми правами, наданими йому положеннями Господарського процесуального кодексу України не скористався, в судове засідання не з’явився, явку свого представника не забезпечив, відзиву або заперечень на позовні вимоги суду не надав.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву та доказів на позов, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, по суті суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального Кодексу України.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду від 17.05.2010 р. строк розгляду справи був продовжений до 17.06.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

28.12.2007 р. між Публічним акціонерним товариством Банк «Морський» в особі директора Керченської філії Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» та Державним підприємством «Керченський судноремонтний завод» укладений кредитний договір №120/07-315, згідно якому Банк надає Позичальнику – Державному підприємству «Керченський судноремонтний завод» кредит на поповнення обігових коштів в вигляді відновлювальної відзивної кредитної лінії в сумі, що не перевищує 1200000,00 грн. терміном з 28 грудня 2007 року по 26 грудня 2008 року включно, із сплатою відсотків згідно п. 3.1. договору.

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що в період користування Позичальнику можуть надаватись кредитні кошти будь-якими частинами в межах ліміту кредитної лінії згідно п. 1.1. даного договору та при умові, що загальна кредитна заборгованість Позичальника перед Банком по позичкових рахунках згідно кредитних договорів № 101/175 від 27.10.2006 р. та № 120/07-315 від 28.12.2007 р. не буде перевищувати 1200000,00 грн.

Згідно п.2.2 договору датою повернення кредиту є день виконання Позичальником всіх своїх зобов’язань згідно цього договору та надходження грошових коштів у повному обсязі заборгованості по кредиту на рахунок банку, включаючи повну сплату відсотків, пені, та штрафів (якщо такі будуть).

В забезпечення своїх кредитних зобов’язань боржник по договору застави від 28.12.2007 р. № 111/07-293 передав в заставу майнові права по Генеральному договору № 232 від 27.12.2007р. між ДП «Керченський судноремонтний завод» та Компанією «Real Estate Holdinqs LTD» на ремонтні роботи суден компанії в доках заводу на загальну суму 500000,00 дол. США. (а.с. 13, том 1).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2. кредитного договору Позичальник зобов’язується сплатити нараховані Банком відсотки за період користування кредитними коштами в валюті кредиту, виходячи з відсоткової ставки 20% річних. Відсотки нараховуються щомісячно за період з 26 числа минулого місяця по 25 число поточного місяця включно за методом «факт/факт» виходячи з залишку кредитних коштів на позичковому рахунку за кожен день. Позичальник зобов’язується в період з 26 числа до останнього робочого дня кожного місяця сплачувати відсотки за користування кредитними коштами згідно з п. 3.1. договору.

При цьому, згідно п 3.3 договору, розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами може бути переглянуто за взаємною згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду, яка після підписання її обома сторонами стає невід’ємною частиною цього договору.

23.01.2001 р. між сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 120/07-315 від 28.12.2007 р., якою внесені зміни у п. 1.4, 5.1а, 5.1б кредитного договору та встановлено, що кредитні кошти Позичальнику надаються шляхом зарахування їх з позичкового рахунку № 2062601001 на поточний рахунок № 2600610113 в КФ ВАТ «Банк «Морський» у відповідності до поданих Постачальником заяв. Позичальник зобов’язаний: забезпечити своєчасне повернення суми кредиту на позичковий рахунок № 206260100113 в КФ ВАТ Банк «Морський» МФО 384414 згідно умов даного договору; забезпечити своєчасну сплату відсотків за користування кредитом на рахунок № 206820100113 в КФ ВАТ Банк «Морський» МФО 384414 ( а.с.9, том 1).

26.12.2008 р. між сторонами укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору № 120/07-315 від 28.12.2007 р., якою внесені зміни у п. 1.1, 2.1, 3.1 кредитного договору та встановлено зобов’язання Позичальника повернути кредитні кошти надані Банком на поповнення обігових коштів у вигляді відновлювальної відзивної кредитної лінії в сумі, що не перевищує 1200000,00 грн. терміном з 28 грудня 2007 року по 30 вересня 2009 р. включно, із сплатою відсотків згідно п. 3.1 договору. Позичальник зобов’язується повернути кредитні кошти в термін не пізніше 30 вересня 2009 року. Позичальник зобов’язується сплатити нараховані Банком відсотки за період користування кредитними коштами в валюті кредиту, виходячи із відсоткової ставки 26% річник. Відсотки нараховуються щомісячно за період з 26 числа минулого місяця по 25 число поточного місяця включно за методом «факт/факт» виходячи з залишку кредитних коштів на позичковому рахунку за кожен день (а.с. 10, том 1).

30.09.2009 р. між сторонами укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору № 120/07-315 від 28.12.2007 р., якою внесені зміни у п. 1.1, 2.1, 3.1 кредитного договору та встановлено зобов’язання Позичальника повернути кредитні кошти надані Банком на поповнення обігових коштів у вигляді відновлювальної відзивної кредитної лінії в сумі, що не перевищує 1200000,00 грн. терміном з 28 грудня 2007 року по 15 січня 2010 р. включно, із сплатою відсотків згідно п. 3.1 договору. Позичальник зобов’язується повернути кредитні кошти в термін не пізніше 15 січня 2010 року. Позичальник зобов’язується сплатити нараховані Банком відсотки за період користування кредитними коштами в валюті кредиту, виходячи із відсоткової ставки 36% річник. Відсотки нараховуються щомісячно за період з 26 числа минулого місяця по 25 число поточного місяця включно за методом «факт/факт» виходячи з залишку кредитних коштів на позичковому рахунку за кожен день (а.с. 11, том 1).

15.01.2010 р. між сторонами укладена додаткова угода № 4 до кредитного договору № 120/07-315 від 28.12.2007 р., якою внесені зміни у п. 1.1, 2.1, 3.1 кредитного договору та встановлено зобов’язання Позичальника повернути кредитні кошти надані Банком на поповнення обігових коштів у вигляді відновлювальної відзивної кредитної лінії в сумі, що не перевищує 1200000,00 грн. терміном з 28 грудня 2007 року по 10 березня 2010 р. включно, із сплатою відсотків згідно п. 3.1 договору. Позичальник зобов’язується повернути кредитні кошти в термін не пізніше 10 березня 2010 року. Позичальник зобов’язується сплатити нараховані Банком відсотки за період користування кредитними коштами в валюті кредиту, виходячи із відсоткової ставки 36% річник. Відсотки нараховуються щомісячно за період з 26 числа минулого місяця по 25 число поточного місяця включно за методом «факт/факт» виходячи з залишку кредитних коштів на позичковому рахунку за кожен день (а.с. 12, том 1).

Матеріалами справи, а саме – замовленнями, меморіальними ордерами № 4648 від 28.03.2008р., № 5121 від 29.02.2008 р., № 2089 від 15.02.2008р., № 1672 від 13.02.2008р., № 2398 від 24.01.2008р., № 1204 від 08.02.2008р., № 1224 від 08.02.2008 р., № 1495 від 12.02.2008р., № 2564 від 20.02.2008р., № 4426 від 28.02.2008р., № 4530 від 11.03.2010 р., а також довідками про рух коштів (а.с.28-31, 75-84 том 1; а.с. 9-19, том 2) підтверджується факт надання Банком кредиту відповідачу на загальну суму 1200000,00 грн.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно Постанови Правління Національного банку України від 06 липня 2000р. № 279 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків» всі кредитні операції щомісяця на підставі оцінки фінансового положення позичальника і стану обслуговування боргу класифікуються на стандартні або нестандартні.

В залежності від класифікації по нормативним критеріям нараховуються резерви як по основної кредитної заборгованості, так і по процентам. Нарахування резервів і відображення їх у банківському обліку і звітності здійснюється щомісячно на 1 число.

Неотримані у строк проценти вважаються нестандартними і підрозділяються на: прострочені до 31 дня (резерв не нараховується) та прострочені зверх 31 дня, відповідно яким банки повинні формувати резерв у розмірі фактичної заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не виконуються зобов’язання по сплаті відсотків у встановлені кредитним договором строки. Так, за користування кредитом до 12.05.2010р. включно, позивачем нараховані відсотки у розмірі 282165,65 грн., з яких прострочені до 31 дня проценти складають 109545,20 грн., прострочені після 31 дня складають 172620,45 грн. Отже заборгованість відповідача за нарахованими відсотками станом на 12.05.2010 р. складає 282165,65 грн.

Згідно п.6.2 кредитного договору за несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково) винна сторона сплачує потерпілій пеню за кожний день затримки перерахування коштів виходячи з розміру подвійної ставки рефінансування Національного банку України, яка діє на день виникнення заборгованості.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

          Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

          Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», статтями 1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Так, станом на 12.05.2010 р. позивач нарахував відповідачу пеню по простроченим зобов’язанням за період з 30.09.09р. по 12.05.2010р. в сумі 60577,26 грн. з урахуванням зазначених законом обмежень щодо її розміру та періоду нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, на протязі 2008 р. - 2010 р. відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про продовження строків погашення кредиту за договором № 120/07-315 від 28.12.2007 р. (а.с. 69-74 том 1). Зокрема, відповідач у цих листах вказує на можливість отримання додаткових інвестицій Державним підприємством «Керченський судноремонтний завод» внаслідок чого можливе виконання його зобов’язань за вказаним кредитним договором. Також відповідач неодноразово, на свій запит, отримував від Банку довідки про поточну кредитну заборгованість ДП «Керченський судноремонтний завод», у тому числі й за кредитним договором № 120/07-315 від 28.12.2007 р., що також підтверджується матеріалами справи. (а.с. 62-68 т.1). Вказане свідчить про визнання відповідачем договірних взаємовідносин укладених між сторонами кредитним договором № 120/07-315 від 28.12.2007 р.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами щодо сплати суми простроченої суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам (а.с. 22-26 том 1).

Проте відповідач вимоги Банку не виконав, заборгованість за кредитним договором № 120/07-315 від 28.12.2007 р. не сплатив.

Отже, як підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов’язання відповідно умов кредитного договору №120/07-315 від 28.12.2007 р. не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за кредитом у сумі 1200000,00 грн., 282165,65 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 60577,26 грн. пені за прострочення сплати заборгованості.

Стаття ст.526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Проте, відповідач наведених суду доводів позивача не спростував, доказів погашення заборгованості за кредитним договором не представив, своїм правом надання доказів не скористався.

          Відповідачем заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до завершення реорганізації Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» та встановлення його правонаступника.

          У підтвердження обставин, викладених у клопотанні, відповідачем надані наступні документи: довідка державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 328258 станом на 02.04.2010 р. та наказ Фонду державного майна України №72 від 25.01.2010 р. «Про припинення юридичної особи».

          Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає у зв’язку з наступним.

          Відповідно до ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; направлення господарським судом матеріалів в слідчі органи; заміни однієї із сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

          При цьому зупинення провадження у справі в даних випадках є факультативним, тобто необов’язковим, на відміну від випадку передбаченому ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

          Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, яка врегульовує питання процесуального правонаступництва, вибуття однієї із сторін у спірному правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації є підставою для заміни цієї сторони її правонаступником із вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього в такій же мірі, в який вони були б обов’язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

          Це означає що заміна сторони її правонаступником допускається як у суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному чи касаційному порядку, а також на стадії виконання судового рішення.

          Так саме і в статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

          Отже взаємопов’язані факти реорганізації Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» та наступної державної реєстрації його правонаступника мали б бути підставою для заміни боржника – відповідача його правонаступником в порядку ст.25 Господарського процесуального кодексу України, а не для зупинення провадження у справі.

          Крім того, суд зазначає, що наявне у матеріалах справи рішення Фонду державного майна України щодо реорганізації відповідача не є підставою для зупинення провадження у справі, оскільки не перешкоджає розгляду справи за участю особи - Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод», яка на час судового розгляду має відповідний обсяг цивільних прав та обов’язків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 03.06.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 07.06.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» (98300, АРК, м.Керч, вул. Кірова, 22, ОКПО 01124997) на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» (АРК, м. Севастополь, вул. Брестська, 18а) в особі Керченської філії Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» (98320, АРК, м.Керч, вул. Свердлова, 26, ОКПО 25633031) 1200000,00 грн. заборгованості по кредиту, 282165,65 грн. заборгованості по відсоткам, 60577,26 грн. пені, 15427,43 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.