Постанова № 9993859, 03.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

03 червня 2010 р. № 8/3/10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г.

суддівОлійника В.Ф., Швеця В.О.

за участю представників сторін:

позивача

відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Барчунінов К.О. дов. № 594 від 01.03.10

Ніколенко М.М. дов. № 20-535 від 14.12.09

Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

на рішення господарського суду Запорізької області

від26.01.10

у справі№ 8/3/10

господарського судуЗапорізької області

за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

доВідкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

простягнення 24534,60 грн. збору за попереднє присвоєння номера відправки в міжнародному сполученні

В засіданні оголошувалась перерва з 27.05.2010 року по 03.06.2010 року

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 24534,60 грн. збору за попереднє присвоєння номера відправки в міжнародному сполученні. Позовні вимоги вмотивовані тим, що ціна на дану послугу врегульована державою відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.03.2009 року № 317, яким затверджено "Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги Тарифне керівництво №1".

          Господарський суд Запорізької області рішенням від 26.01.2010 ( суддя: Попова І.А..) у задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись на те, що послуга за попереднє присвоєння номера відправки в міжнародному сполученні (лише за іншою назвою, що не змінює її суті) надавалася позивачем за ставкою 2,23 грн. за документ і відповідач повністю оплатив збір за послугу, надання якої підтверджено накопичувальними картками.

Не погоджуючись з судовим рішенням Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скаржник посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 178,180,189, 191 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення", ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", в рішенні не повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсності та не підтверджені достовірними доказами.

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" надало відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує, просить рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Запорізької області, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду справи господарським судом встановлено, що 01.06.2005 року Відкрите акціонерне товариство “Запоріжсталь” (вантажовласник ) та Державне підприємство “Придніпровська залізниця ” (залізниця) уклали договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПР/ДН-3-05/83/251/ НЮ/20/ 2005/ 1674, відповідно до пунктів 1.1, 2.2. якого предметом договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги. Залізниця зобов'язалася приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у Тарифному керівництві № 1 та доповненні № 1 до цього договору. Згідно з п.3.1 договору розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в доповненні № 1 до цього договору. Відповідно до п.8.4 договір укладено строком на рік. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. 07.08.2008 року сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої внесено зміни в доповнення № 1 “Узгодження вартості робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами до Договору”. Згідно з п.2.2 доповнення № 1: додаткові послуги, не передбачені Правилами, пов’язані з оформленням перевезення експортних та імпортних вантажів на прохання відправників (одержувачів) - попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт (імпорт) на один вагон - 2,23 грн. без урахування ПДВ. Протягом червня-липня 2009 року Відкрите акціонерне товариство “Запоріжсталь” надало начальнику станції Запоріжжя-Ліве заявки із проханням для проведення митного декларування вантажу виділити попередні номери відправок відповідно до затвердженого плану перевезень та виділених додаткових планів .Згідно з накопичувальними картками № 02069028 від 02.06.2009р., № 04069030 від 04.06.2009р., № 05069031 від 05.06.2009р., № 12069032 від 12.06.2009р., № 16069034 від 16.06.2009р., №18069035 від 18.06.2009р., № 19069036 від 19.06.2009р., №24069038 від 24.06.2009р., №26069039 від 26.06.2009р., №30069040 від 30.06.2009р., №03079042 від 03.07.2009р., №08079043 від 08.07.2009р., №10079044 від 10.07.2009р., №15079047 від 15.07.2009р., №16079048 від 16.07.2009р., №17079050 від 17.07.2009р., №21079051 від 21.07.2009р., №24079052 від 24.07.2009р. №29079053 від 29.07.2009р. №31079054 від 31.07.2009р. позивачем нараховано відповідачеві збір у розмірі 38319 грн. (без ПДВ) за надання додаткової послуги, пов’язаної із заповненням перевізних документів на прохання вантажовласників-попереднє присвоєння номеру відправки в міжнародному сполученні. Перелічені накопичувальні картки було підписано відповідачем із застереженням, оскільки він не погодився із розміром нарахованого збору, так як вважав обґрунтованим стягнення збору відповідно до договору за ставкою 2,23 грн. у розмірі 13 781грн. 40 коп. (в тому числі ПДВ 2296,90 грн.). Вказана сума була списана з особового рахунку відповідача.

Предметом даного спору є стягнення невизнаної відповідачем суми збору (24 534,60грн.) за попереднє присвоєння номера відправки в міжнародному сполученні.

          Задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що послуга за попереднє присвоєння номера відправки в міжнародному сполученні надавалася позивачем за ставкою 2,23 грн. за документ та відповідач повністю оплатив збір за послугу, надання якої підтверджено накопичувальними картками.

          Проте висновок до якого дійшов господарський суд Запорізької області є передчасним через не з'ясування усіх обставини, що мають значення для справи.

Згідно з частиною 3 статті 189 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни –граничні рівні або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Частиною 1 статті 191 Господарського кодексу України унормовано, що державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до частини 2 вказаної статті, державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб’єктів господарювання –природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб’єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення", в народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Частиною 1 статті 8 вказаного Закону унормовано, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Відповідно до статті 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що           займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Згідно зі статтею 4 цього ж Закону, Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікації; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами). Як унормовано статтею 10 Закону України „Про ціни і ціноутворення", зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи). Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України „Про залізничний транспорт", встановлення тарифів на ввезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком міських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Частиною 2 вказаної статті унормовано, що розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін і порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Згідно зі статтею 57 Статуту залізниць України, тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані перевезенням вантажів, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, не суперечить антимонопольному законодавству ( стаття 58 Статуту залізниць України).

Протягом розгляду справи позивач наголошував на тому, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" від 25.12.1996 року № 1548, затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг згідно з додатком. В пункті 2 додатку до даної постанови зазначено повноваження Міністерства транспорту та зв'язку щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів) - за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, а також на послуги з випробувань автобусів, переобладнаних з транспортних засобів іншого призначення, для підтвердження їх відповідності вимогам безпеки. У відповідності до наданих Кабінетом Міністрів України повноважень наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 було затверджено „Збірник тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги Тарифне керівництво №1". Згідно з пунктом 6 зазначеного наказу, останній вступає в дію з 01.05.2009 року. Згідно з пунктом З розділу 1 Тарифного керівництва N 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, державні регульовані тарифи встановлюються на роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника. Тарифним керівництвом №1, передбачено надання послуги „Заповнення перевізних документів на прохання вантажовідправників" у складі якої є під послуга „попереднє присвоєння номера відправки в міжнародному сполученні". Дана послуга не відноситься до послуг, що виконуються за вільними тарифами. Ціна на дану послугу є врегульованою державою. Вона не підлягає узгодженню з відповідачем. Дана послуга надається з 01.05.2009 року. Також скаржник зауважує на тому, що до 01.05.2009 року відповідачу надавалась інша послуга - „Додаткові послуги, не передбачені Правилами, пов'язані з оформленням перевезення експортних та імпортних вантажів на прохання відправника(одержувача) - попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт(імпорт)". Надання даної послуги з 01.05.2009 року не передбачено Тарифним керівництвом № 1. Міністерство транспорту та зв'язку України, відповідно до статті 10 Закону України „Про ціни і ціноутворення", передбачило порядок і строк введення в дію нових тарифів. В зв'язку з зазначеним, на думку скаржника, у відносинах щодо перевезення вантажів залізничним транспортом, у випадку віднесення ціни на послугу до державних регульованих цін, застосовуються державні регульовані ціни.

          Цим доводам в ході розгляду справи господарським судом не було надано належної правової оцінки.

          Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Господарський суд при прийнятті рішення, в супереч вимогам статей 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, не дослідив повно і всебічно всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відтак ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Вищий господарський суд України зауважує на тому, що при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи (дослідити усі доводи сторін, взяти їх до уваги чи відхилити їх, як юридично не спроможні), надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

Керуючись статтями 111 5,111 7, пунктом 3 статті 1119 , статтями 11110 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.10 у справі № 8/3/10 скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області. Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

                    Постанова набуває чинності з дня її прийняття і не підлягає перегляду у касаційному порядку.

Головуючий суддяТ.Гоголь

судді:В.Олійник

В.Швець