Постанова № 9993800, 09.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 червня 2010 р. № 34/346(34/246)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Рей+" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2010 року у справі № 34/346 Господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк", м.Чернігів, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Рей+", м. Київ, про стягнення 1 609 088,80 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Тищенко А.В. (дов. № 01/20-408 від 10.11.09);

відповідача –Безуглий О.І. (дов. від 24.09.09),

в с т а н о в и в:

У травні 2009 року позивач –ВАТ "Банк "Демарк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Промислова група "Рей+" про стягнення 1 609 088,80 грн.

Вказував, що 28.11.07 між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 1189, згідно умов якого він зобов'язався надати позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 3 000 000 грн., а позичальник –повернути вказані грошові кошти та відсотки за користування кредитом до 26.11.08.

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором, 28.11.07 між ним та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно якого іпотекодавець (відповідач) зобов’язався передати йому (іпотекодержателю) в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: нежиле приміщення –адміністративний корпус, загальною площею 558,30 кв.м, що розташоване під № 6 по вул. Лебедєва Миколи в м. Києві, а він –у разі невиконання іпотекодавцем кредитних зобов’язань, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору № 1189 в частині повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 14.12.09, просив стягнути з відповідача 976 296,07 грн. боргу; 24 530,86 грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.11.09 по 30.11.09; 13 017,28 грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.12.09 по 16.12.09; 24 126,55 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 220,44 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків шляхом реалізації заставленого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2009 року (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2010 року (колегія суддів у складі: Корсака В.А. –головуючого, Авдеєва П.В., Тищенко А.І.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 976 296,07 грн. боргу; 24 530,86 грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.11.09 по 30.11.09; 13 017,28 грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.12.09 по 16.12.09; 24 126,55 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 03.11.09 по 16.12.09; 220,44 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 02.12.09 по 16.12.09 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та продажу його на прилюдних торгах.

Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу, відсотків за користування кредитом та пені.

У касаційній скарзі ТОВ "Промислова група "Рей+", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 7, 17, 19 Закону України "Про іпотеку" та ст. 22 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.11.07 між сторонами у справі було укладено кредитний договір № 1189, згідно умов якого банк (позивач) зобов'язався надати позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 3 000 000 грн., а позичальник –повернути вказані грошові кошти та відсотки за користування кредитом до 26.11.08.

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором, 28.11.07 між сторонами у справі було укладено договір іпотеки, згідно якого іпотекодавець (відповідач) зобов’язався передати іпотекодержателю (позивачу) в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: нежиле приміщення –адміністративний корпус, загальною площею 558,30 кв.м, що розташоване під № 6 по вул. Лебедєва Миколи в м. Києві, а іпотекодержатель –у разі невиконання іпотекодавцем кредитних зобов’язань, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки становить –5 849 415 грн. (п. 1.3 договору іпотеки).

Згідно Довідки-характеристики № 1292321 від 14.11.07, виданої КП Київське міське БТІ, загальна вартість зазначеного предмета іпотеки становила 288811,42 грн.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 3000000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копію меморіального ордеру № 1189 (#23027415) від 29.11.07.

Відповідно до п. 3.5.1 кредитного договору позичальник за користування кредитом зобов’язався сплачувати банку відсотки у розмірі 22% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

Судами встановлено, що 29.04.08, 27.05.08, 26.09.08, 01.10.08, 26.11.08, 10.12.08, 25.12.08, 31.12.08, 30.01.08 та 27.02.09 між сторонами укладались договори №№1-10 про внесення змін до кредитного договору № 1189.

16.03.09 року між сторонами укладено договір № 11, яким сторони внесли зміни до п. 3.1 та п. 3.4.1 кредитного договору, згідно яких банк зобов’язався надати позичальнику кредит в сумі 1782000 грн., строком до 03.04.09, а позичальник –погасити кредит у строк до 03.04.09.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Водночас судами встановлено, що заборгованість відповідача по сумі кредиту становить 976 296,07 грн., а заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 13 017,28 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги про стягнення боргу та відсотків за користування кредитом, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що позивачем належним чином виконані договірні зобов’язання, а відповідачем, в порушення умов договору, не здійснено повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом в повному обсязі, що відповідно є підставою для покладення на відповідача обов’язку по їх сплаті.

Крім того, в силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.4 кредитного договору у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочки, включаючи день проплат. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

У разі порушення строку сплати відсотків за кредитом, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочки, включаючи день проплат. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня (п. 7.5 кредитного договору).

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій обґрунтовано задоволено вимоги про сплату пені за прострочення повернення кредиту та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно п. 2.1.5 договору іпотеки іпотекодержатель має право за рахунок предметів іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, пеню; витрати, пов’язані з пред’явленням вимоги за основним зобов’язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предметів іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов’язання чи умов цього договору.

У разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору та/або порушення обов’язків встановлених даним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання іпотекодавцем, а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 5.1 договору іпотеки).

Реалізація предметів іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України (п. 5.5 договору іпотеки).

За приписами ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та п. 4.2.1 договору іпотеки іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 559 ЦК України).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що основне зобов’язання за кредитним договором відповідачем належним чином не виконано, тому іпотека не припинила свою дію, що відповідно до вказаних вище норм матеріального права та положень кредитного та іпотечного договорів є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення боргу з відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на безпідставне задоволення судом збільшених позивачем позовних вимог, не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до приписів ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.10 Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Рей+" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2010 року у справі № 34/346 залишити без змін.

3. Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:           Н.Г. Дунаєвська                                                            

Судді: С.В. Владимиренко

                                                                                 Н.І. Мележик