Рішення № 99926978, 24.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6305/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області до Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Волинській області звернулась із позовом до Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» (далі - ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс») про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення виконання робіт із розміщення та захоронення твердих побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів в селі Брище Луцького району Волинської області (кадастровий номер земельної ділянки 0722855200:03:000:0361) до усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього середовища: отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду; забезпечення експлуатації вибраного полігону відповідно до проектної документації; забезпечення дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами на полігоні твердих побутових відходів; а також зупинення експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря - твердопаливних котлів, що знаходяться за адресою: вулиця Дубнівська, будинок 64, місто Луцьк, та котла Maxdrew, що знаходиться за адресою: вулиця Трункіна, будинок 7, місто Луцьк, до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

В обґрунтування позову позивач вказав, що в період з 07 по 18 лютого 2020 року ним проведено позапланову перевірку дотримання ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. За результатами перевірки встановлено, що підприємство експлуатує 19 стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі дозволу на викиди. Разом з тим, для опалення адміністративного приміщення додатково встановлено два твердопаливних котли, а на виробничому майданчику проведено заміну котла КЧМ-ЗДГ на котел Maxdrew, при цьому в порушення статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» зміни до існуючого дозволу на викиди забруднюючих речовин не вносились.

Також підприємством за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, на території полігону для складування і захоронення твердих побутових відходів (далі - ТПВ) в селі Брище Луцького району. На момент перевірки захоронення ТПВ здійснюється на другий (верхній) ярус майданчиків. Висота насипу захоронених ТПВ біля колодязя для збору фільтрату становить близько 9 м. Крім того, перевіркою встановлено факт невідповідності експлуатації полігону робочій документації (відсутні спеціальні стовпчики (репери) для контролю висоти (товщини) складування відходів; збільшено кут облаштування насипу, що сприяє витоку фільтрату, розбавленого дощовими водами, за межі І черги нового полігону на прилеглу територію; не забезпечено дотримання встановлених об`ємів захоронення ТПВ). Експлуатація І черги діючого полігону не відповідно до проектної документації є порушенням вимог Правил експлуатації полігонів ТПВ (ДБН 3.2.4-2-2005 «Полігони ТПВ. Основи проектування»). Також при візуальному огляді І черги нового полігону встановлено факт відсутності пошарової пересилки ТПВ при їх захороненні ґрунтом та факт розвіювання легкої фракції твердих побутових відходів на прилеглу територію.

Приписом від 24 лютого 2020 року №000364 ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» зобов`язано до 01 липня 2020 року забезпечити експлуатацію І черги полігону ТПВ відповідно до проектної документації та дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами, а в строк до 01 серпня 2020 року - отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Позаплановою перевіркою підприємства в частині виконання вимог припису від 24 лютого 2020 року №000364 було встановлено невиконання пунктів 4, 11 та 12 припису та Інспекцією видано новий припис від 24 листопада 2020 року №000508. У зв`язку із завершенням строку, встановленого для виконання вимог припису, Інспекцією у період з 18 по 22 лютого 2021 року проведено позапланову перевірку, якою встановлено, що вимоги пунктів 1, 4, 6 припису від 24 листопада 2020 року припису №000508 не виконано. 24 лютого 2021 року підприємству видано припис №000212 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, проте станом на день подання позову до Інспекції не надходило інформації про виконання його вимог.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 29 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її судовий розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.94-97). В обґрунтування цієї позиції зазначив, при проведенні позапланових перевірок посадові особи позивача не дослідили та не підтвердили належними доказами здійснення викидів забруднюючих речовин від твердопаливних котлів, зокрема, які речовини надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи цих об`єктів, чи є такі речовини забруднюючими, у яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин та чи справляють такі речовини прямо або опосередковано негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища. Також відсутність при проведенні перевірки інструментальних вимірювань надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин із джерел викидів, які наведені в акті перевірки, з метою визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів, не дає підстав стверджувати про наслідки прямого або опосередкованого негативного впливу на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища, які є співмірні із заходом реагування, про які просить позивач.

Відповідач також зазначив, що ним 19 лютого 2021 року укладено договір №898, яким передбачено проведення інструментально-лабораторних вимірювань на джерелах викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря та інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; звіт про проведення інвентаризації 21 липня 2021 року подано на розгляд Управлінню екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації.

Відповідач заперечив доводи позивача про наповненість понад проектну потужність полігону ТПВ. За повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпрокомунбуд» ТзОВ «Діпрокомунбуд» від 14 липня 2021 року загальний обсяг ТПВ, що знаходяться на діючій черзі полігону, становить 253,618 тис.м, що виходячи з середньої щільності твердих побутових відходів, що розміщені на полігоні (830 кг/м.куб.), становить близько 210,5 тис.т, тобто менше, ніж передбачено паспортом місця видалення відходів на полігоні у селі Брище. Крім того, навколо чаші полігону виритий рів, який встелений спеціальною плівкою, по радіусу рову встановлені спеціальні бочки та великий колодязь для збору фільтрату. Вказана конструкція унеможливлює просочування фільтрату на прилеглу територію, тому відповідач вважає необґрунтованим висновок позивача про те, що захоронення ТПВ із збільшенням кута облаштування насипу сприяє витоку фільтрату за межі І черги нового полігону на прилеглу територію і її забруднення.

На доводи позивача про захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів відповідач зауважив, що він має сміттєсортувальну станцію за адресою: місто Луцьк, вулиця Трункіна, 7, на якій здійснюється сортування та оброблення відходів шляхом пресування, що має наслідком зміну їх фізичних властивостей. Додатково після розміщення ТПВ на карті полігону та проведення пересипки такі відходи утрамбовуються відповідним спецтранспортом, що також вказує на зміну їхніх фізичних властивостей.

Стосовно доводів позивача про розвіювання легкої фракції ТПВ на прилеглу територію та засмічення земельної ділянки відповідач зазначив, що таке є можливим у зв`язку з періодичними сильними вітрами та морфологічною структурою складу відходів та оскільки заповнення робочої карти може тривати як день, так і тиждень, залежно від обсягів побутових відходів. Разом з тим, ним встановлено переносні огорожі, які постійно очищуються, до того ж ним регулярно здійснюється прибирання легких фракцій відходів. Твердження позивача про відсутність пошарової пересипки при візуальному огляді при захороненні ТПВ є безпідставними. Пошарова пересипка відповідно до Правил експлуатації полігонів побутових відходів здійснюється ґрунтом, глиною, подрібненими будівельними відходами тощо завтовшки не менше 20 см, а ущільнений шар відходів до такої пересилки складає 2,0 - 2,5 м. При перегниванні твердих побутових відходів утворюється фільтрат, відходи стають важкі та вологі, відповідно при візуальному огляді двадцятисантиметровий шар пересипки не проглядається.

На думку відповідача, позивач не навів підстав та доказів, які б підтверджували здійснення відповідачем діяльності, яка має наслідки прямого або опосередкованого негативного впливу на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища, а тому відсутня необхідність в зупиненні виконанні робіт у зв`язку з неспівмірністю заходу реагування наслідкам його застосування. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду від 03 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.

ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» зареєстроване як юридична особа 17 листопада 1999 року; його видами діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) є, зокрема, збирання безпечних відходів (основний), що встановлено з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.89).

Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області від 06 лютого 2020 року №25 (а.с.16) та направлення від 06 лютого 2020 року №126 (а.с.17) у період з 07 по 18 лютого 2020 року проведено позапланову перевірку дотримання ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. За результатами проведеної перевірки складено акт від 18 лютого 2020 року №115/02.20, яким встановлено порушення статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме не забезпечено отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду; пунктів 1.2, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9 розділу І Правил експлуатації поводження з побутовими відходами; не забезпечено експлуатацію діючого полігону ТПВ відповідно до проектної документації, чим порушено Правила експлуатації полігонів ТПВ (ДБН 3.2.4-2-2005 «Полігони ТПВ, основи проектування») (а.с.21-27).

За результатами перевірки та на підставі протоколів про адміністративне правопорушення від 18 лютого 2020 року №000145, №000512 (а.с.28, 31) постановою про накладення адміністративного стягнення від 20 лютого 2020 року №000037 головного інженера ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) (а.с.29-30), а постановою від 19 лютого 2020 року №000485 директора підприємства притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 82 КУпАП (а.с.34-35).

24 лютого 2020 року позивачем було видано припис №000364, яким ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» зобов`язано у строк до 01 липня 2020 року забезпечити експлуатацію І черги полігону ТПВ біля села Брище Луцького району відповідно до проектної документації, забезпечити дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами; у строк до 01 серпня 2020 року забезпечити отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду (а.с.36-37).

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області від 16 листопада 2020 року №347 (а.с.38), направлення від 16 листопада 2020 року №515 (а.с.39) з метою перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства у період з 18 по 24 листопада 2020 року проведено позапланову перевірку підприємства в частині виконання вимог припису від 24 лютого 2020 року №000364. За результатами перевірки складено акт від 24 листопада 2020 року №449/11.20, яким встановлено порушення, зміст та опис яких в наведеній вище частині дослівно відповідають опису порушень, зазначених в акті від 18 лютого 2020 року №115/02.20 (а.с.40-45).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 24 листопада 2020 року №000747 головного інженера ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» за невиконання припису притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 188-5 КУпАП (а.с.46-47).

24 листопада 2020 року позивачем було видано припис №000508 (а.с.48), яким зобов`язано відповідача у строк до 10 січня 2021 року забезпечити отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду (пункт 1 припису) та у той же строк забезпечити експлуатацію І черги полігону ТПВ біля села Брище Луцького району відповідно до проектної документації (пункт 4 припису), забезпечити дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами (пункт 6 припису). Листом Державної екологічної інспекції у Волинській області від 12 січня 2021 року продовжено до 12 лютого 2021 року термін виконання пунктів 1, 3, 4, 6 припису від 24 листопада 2020 року №000508 (а.с.52).

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області від 17 лютого 2021 року №75 (а.с.53), направлення від 17 лютого 2021 року №97 (а.с.54) у період з 18 по 22 лютого 2021 року проведено позапланову перевірку дотримання ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в частині виконання вимог припису від 24 листопада 2020 року №000508. Актом перевірки від 22 лютого 2021 року №82/02.21 встановлено порушення статті 20-2 Закону України «Про охорони навколишнього природного середовища», а саме не забезпечено виконання вимог пунктів 1, 3, 4, 6 припису від 24 листопада 2020 року №000508 (а.с.55-58).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 23 лютого 2021 року №000238 в.о. директора ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 188-5 КУпАП (а.с.60-61).

24 лютого 2021 року позивачем було видано припис №000212, яким у строк до 28 травня 2021 року зобов`язано відповідача забезпечити отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду (пункт 1 припису); до 23 квітня 2021 року забезпечити дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами (пункт 2 припису) та забезпечити експлуатацію І черги полігону ТПВ біля села Брище Луцького району відповідно до проектної документації (пункт 4 припису) (а.с.64-65).

22 червня 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування до ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» заходів реагування щодо державного нагляду (контролю).

Вирішуючи питання наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів реагування, про які просить позивач, суд виходить з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V), Законом України від 25 червня 1991 року №1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон №1264-XII).

Відповідно до статті 20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, про поводження з відходами; надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.

Як визначено статтею 34 Закону №1264-XII, завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону №1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 (далі - Положення №275) Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з підпунктами 3, 5 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин.

Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року №230, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідних областей, міст Києва та Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.

Із наведеного вбачається, що контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Державну екологічну інспекцію України та її територіальні органи, яким є і Державна екологічна інспекція у Волинській області.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом №877-V.

Як встановлено статтею 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною шостою статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акту; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Частина сьома статті 7 Закону №877-V передбачає, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Нормами частини першої статті 8 Закону №877-V визначено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

У розумінні частини восьмої статті 7 Закону №877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 8 Закону №877-V невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.

Як передбачено частиною п`ятою статті 4 Закону №877-V, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності (стаття 3 Закону №877-V).

Також статтею 50 Закону №1264-XII обумовлено, що діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач наділений відповідними повноваженнями державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, у тому числі на вжиття до суб`єктів господарювання певних заходів реагування (зокрема, складання приписів, протоколів, розпоряджень про усунення виявлених порушень вимог). Нормами Закону №877-V передбачений вичерпний перелік заходів реагування, які застосовуються за рішенням суду, ухваленого за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю), а саме: 1) повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) продукції; 2) повне або часткове зупинення реалізації продукції; 3) повне або часткове зупинення виконання робіт; 4) повне або часткове зупинення надання послуг. Передумовою прийняття такого рішення є встановлення факту (фактів) виконання робіт (надання послуг) суб`єктами господарювання та порушень вимог законодавства під час їх виконання, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу. Виявлені факти порушень вимог законодавства фіксуються актами перевірки (заходу державного нагляду (контролю)).

Надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає, що детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства відповідно до абзацу першого частини шостої статті 7 Закону №877-V повинен містити складений акт посадової особи органу державного нагляду (контролю), яка проводила плановий або позаплановий захід.

Як було установлено судом, Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» і актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18 лютого 2020 року №115/02.20 зафіксовано порушення відповідачем статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» в частині незабезпечення відповідачем отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 жовтня 1992 року №2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон №2707-XII) забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Закон №2707-XI спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище та визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

Згідно із статтею 5 Закону №2707-XI у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин. Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Зокрема, для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів (частина перша статті 6 Закону №2707-XI) .

Статтею 10 Закону №2707-XII визначено обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря. Так підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопиловог

Як передбачено частинами п`ятою, сьомою статті 11 Закону №2707-XII, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

Законом України від 19 травня 2011 року №3392-VI «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» затверджено Перелік таких документів (додаток до Закону). Пунктом 30 Переліку передбачено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302 (далі - Порядок №302), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.

Відповідно до статті 12 Закону №2707-XII господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі відповідного дозволу. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу є підставою для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Необхідність отримання суб`єктом господарювання відповідного дозволу виникає за наявності певних умов: по-перше - це встановлення факту, що певний об`єкт є джерелом викиду, тобто є об`єктом (підприємством, цехом, агрегатом, установкою, транспортним засобом тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин, а норматив якості атмосферного повітря не відповідає критеріям якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; по друге - такий об`єкт має експлуатуватись.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 18 лютого 2020 року №115/02.20 зазначено про те, що підприємством для опалення адміністративного приміщення встановлено два твердопаливних котла та здійснено заміну котла КЧМ-3ДГ на котел Maxdrew на виробничому майданчику, проте не внесено зміни до існуючого дозволу. Також вказано, що підприємством за відсутності дозволу на викиди забруднюючих в атмосферне повітря здійснюється експлуатація джерел утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме на території полігону для складування і захоронення ТПВ в селі Брище Луцького району.

Газові та твердопаливні котли, які використовуються для обігріву виробничих та адміністративних приміщень, - це агрегати або пристрої (залежно від їх виду і потужностей), але в будь-якому випадку нерухомі об`єкти, які є стаціонарними джерелами забруднення атмосферного повітря. Суд погоджується з позивачем, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №302 суб`єкту господарювання, об`єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, дозвіл видається обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держпродспоживслужби. Для отримання дозволу суб`єкт господарювання, зокрема, проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання.

Разом з тим, статтею 11 Закону №2707-XII передбачається, що у разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів зі зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни. Проте підзаконні нормативні акти, які регламентують порядок отримання дозвільного документа, його переоформлення, не передбачають можливості та механізмів внесення змін. Будь-які зміни, пов`язані із якісними та кількісними параметрами забруднюючих речовин, появою нових джерел викидів, потребують проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин, розроблення документів, в яких обґрунтовуються викиди та отримання нового дозволу на викиди.

З матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2021 року (до проведення останньої позапланової перевірки позивачем) між ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір №898 про виконання інструментально-лабораторного вимірювання на джерелах викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря; інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (а.с.98-100). На виконання умов даного договору, виконавець підготував звіт проведення інвентаризацію викидів забруднюючих речовин, а замовник, у свою чергу, листом від 21 липня 2021 року №1-1.7/619 подав цей звіт для розгляду Управлінню екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації.

Отже, такі докази засвідчують, що ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» вживає відповідні заходи з метою приведення своєї діяльності та виконання робіт, що передбачають експлуатацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, до вимог закону.

В акті перевірки від 22 лютого 2021 року №82/02.21 в розділі «Опис виявлених порушень вимог законодавства» в графі «Вимоги законодавства, які порушено, із зазначенням відповідних статей» вказано на порушення відповідачем статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Поряд з тим цією статтею визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища. У графі «Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових або інших), що підтверджують наявність порушення вимог законодавства» зазначено, що відповідачем не забезпечено виконання вимог пунктів 1, 3, 4, 6 припису від 24 листопада 2020 року №000508. Інші порушення цей розділ не містить. Варто зауважити, що невиконання вимог припису органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.

Поряд з тим в актах перевірки від 18 лютого 2020 року №115/02.20, від 24 листопада 2020 року №449/11.20 в описі виявлених порушень вимог законодавства графа «Ризик настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності» не заповнена; у графі «Опис негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства» лише навпроти порушення, яке стосуються не отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин, зазначено «нанесення збитків державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, не сплата екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря».

Статтею 33 Закону №2707-XII встановлено, що особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел, несуть відповідальність згідно з законом.

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (стаття 34 Закону №2707-XII).

Тобто, у даному випадку позивачем не доведено, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, погіршують екологічну безпеку як передумова застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), а негативний вплив від діяльності відповідача обґрунтовано не переоформленням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та нанесенням збитків державі, зокрема, у вигляді несплати екологічного податку.

Безпосередньо за фактом виявлених порушень (акт перевірки від 18 лютого 2020 року №115/02.20) позивач не звертався до суду у визначений частиною третьою статті 122 КАС України тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

З урахуванням встановлених обставин та наведених норм законодавства щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел суд вважає, що підстави для зупинення діяльності відповідача в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

З приводу решти позовних вимог, які стосуються виявленого позивачем порушення Правил експлуатації полігонів ТПВ (ДБН 3.2.4-2-2005 «Полігони ТПВ, основи проектування»), суд зазначає таке.

Чинними в Україні на даний час є ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування», які є обов`язковими для застосування органами державного управління і нагляду, замовниками (інвесторами), проектними організаціями, підрядниками, іншими юридичними і фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності у будівництві незалежно від форм власності. Отже, позивач безпідставно покликається на недотримання відповідачем ДБН 3.2.4-2-2005 «Полігони ТПВ, основи проектування».

Загальне посилання позивача на порушення відповідачем державних будівельних норм не дозволяє суду перевірити, які обов`язкові правила порушує відповідач та оцінити доводи кожної із сторін у заявах по суті справи. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 7 Закону №877-VІІ посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства, що у даному випадrу не було зроблено позивачем.

Крім того, посилання позивача в актах перевірок та у позовній заяві про незабезпечення експлуатації діючого полігону ТПВ відповідно до проектної документації в частині захоронення встановлених об`ємів, суд оцінює разом із доказами, наданими відповідачем. Зокрема, листом ТзОВ «Діпрокомунбуд» від 14 липня 2021 року №14986 підтверджено, що загальний обсяг твердих побутових відходів, що знаходяться на діючій черзі полігону, становить 253,618 тис.м.куб, що виходячи з середньої щільності твердих побутових відходів, що розміщені на полігоні (830 кг/м.куб), становить близько 210,5 тис.т. (а.с.103). Проектний обсяг видалення відходів в ущільненому стані на його першій черзі становить - 1130,49 тис.м.куб, що не заперечується сторонами. Разом з тим, в акті перевірки позивачем не вказано, яким способом позивачем було обраховано об`єм захоронених відходів (зокрема, станом 01 січня 2020 року - 2802,8 тис.м.куб). При цьому суд звертає увагу, що проектний обсяг видалення відходів (1130,49 тис.м.куб) зазначений саме в ущільненому стані, а не в загальному об`ємі захоронених відходів.

Позивач не надав відповідь на відзив та ці доводи відповідача не спростував.

Загальне посилання позивача в акті перевірки на порушення відповідачем пунктів 1.2, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9 розділу І Правил експлуатації, затверджених наказом №196, також не дозволяє суду оцінити, в чому конкретно полягає зміст порушення.

Правила експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04 травня 2012 року №196 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 травня 2012 року за №821/21133; далі - Правила №196).

Так відповідно до пункту 1.2 розділу І Правил №196 ці Правила є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють перевантаження, сортування та спалювання побутових відходів, а також перероблення органічної складової, що є у складі побутових відходів, на відповідних об`єктах, які діють, та нових об`єктах, прийнятих в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (далі - об`єкти поводження з побутовими відходами).

За змістом пунктів 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9 розділу І Правил №196 експлуатація полігонів побутових відходів здійснюється відповідно до Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2010 року №435, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 2010 року за №1307/18602.

Рідкі побутові відходи перевозяться спеціально обладнаними транспортними засобами на каналізаційні очисні споруди, експлуатація яких здійснюється відповідно до Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05 липня 1995 року №30, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21 липня 1995 року за №231/767.

Рух транспортних засобів на об`єктах поводження з побутовими відходами регулюється відповідно до законодавства.

Екологічна безпека та вимоги безпеки для здоров`я та життя людини під час поводження з побутовими відходами забезпечуються відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та інших нормативно-правових актів та нормативно-технічних документів.

На об`єктах поводження з побутовими відходами має бути створена система моніторингу та вжиті заходи екологічної безпеки, які спрямовані на захист стану повітря, ґрунту та підземних вод.

Контроль за станом навколишнього природного середовища в місцях розміщення об`єктів поводження з побутовими відходами здійснюється суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність з експлуатації об`єкта поводження з побутовими відходами, а також органами державної санітарно-епідеміологічної служби та територіальними органами Державної екологічної інспекції України з використанням методик визначення шкідливих речовин у повітрі та ґрунті.

З огляду на зміст наведених пунктів Правил №196 акт перевірки не відображає суть виявленого порушення відповідній правовій нормі, а тому позовна вимога про зупинення робіт з розміщення та захоронення ТПВ на полігоні не може бути задоволена судом, оскільки в іншому випадку матиме наслідком невизначеність перебування у такому стані основної діяльності підприємства.

Крім того, твердження позивача у позовній заяві та в актах перевірки про те, що захоронення ТПВ із збільшенням кута облаштування насипу сприяє витоку фільтрату, розбавленого дощовими водами, за межі І черги нового полігону на прилеглу територію та її забруднення не підтверджено належними доказами; лабораторні аналізи стану забруднення земель не здійснювались. Так само не надано доказів (фото-, відеодокази тощо) стосовно тверджень в акті перевірки щодо відсутності пошарової пересипки ТПВ ґрунтом при їх захороненні.

У свою чергу відповідно до пункту 3.17 розділу ІІІ Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2010 року №435 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2010 року за №1307/18602), заповнення робочої карти триває доти, доки ущільнений шар відходів не досягне 2,0 - 2,5 м. Після цього не пізніше ніж через 3 дні його слід укрити ізолювальним шаром (ґрунту, глини, подрібнених будівельних відходів тощо) завтовшки не менше 20 см.

Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити висновки акта перевірки, зокрема, чи міг інспектор Державної екологічної інспекції у Волинській області візуально встановити факт невиконання зазначених вище вимог, враховуючи те, що відходи ущільнюються, перегнивають та змінюють свої фізичні властивості.

Суд також зазначає, що позивач у справі є контролюючим органом, суб`єктом владних повноважень. Право на звернення позивача до суду з вимогою зупинення виконання робіт ґрунтується на Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Прийняття рішення про зупинення виконання робіт суб`єкта господарювання віднесено законодавцем до компетенції суду. В ході судового провадження сторони мають право надавати пояснення у заявах по суті справи, аргументуючи свої вимоги та заперечення, подавати докази, доводячи перед судом їх переконливість.

Результати перевірки, оформлені відповідним актом, не є безумовною підставою для зупинення виконання робіт. Перевірка наявності підстав для задоволення позову у спосіб, визначений контролюючим органом, здійснюється судом з урахуванням доводів сторін. Для прийняття такого рішення у суду мають бути обґрунтовані підстави вважати, що діяльність підприємства призводить до негативних екологічних наслідків.

Заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, який повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, погіршують екологічну безпеку. Застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування такої загрози. Якщо такі умови відсутні, то контролюючий орган застосовує інші примусові заходи у межах наданих повноважень.

Суд наголошує, що захід реагування у вигляді повного зупинення виконання робіт є виключним заходом. При обранні такого заходу реагування позивачем як суб`єктом владних повноважень і судом мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

В даному випадку позивач не довів наявність підстав для застосування судом заходів реагування у вигляді зупинення виконання робіт із розміщення та захоронення твердих побутових відходів у той спосіб, про який просить позивач, а саме до забезпечення експлуатації полігону відповідно до проектної документації та забезпечення дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами. А з огляду на вжиття відповідачем заходів щодо оновлення дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, зупинення їх експлуатації не виконуватиме свою превентивну функцію.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду з позовом про застосування до суб`єкта господарювання заходів державного нагляду (контролю), належним чином не обґрунтував наявність визначених законом підстав для зупинення діяльності відповідача, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Степана Бандери, будинок 20, ідентифікаційний код юридичної особи 38009738) до Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, будинок 64, ідентифікаційний код юридичної особи 30659101) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк