Рішення № 9992227, 10.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

10.06.2010Справа №2-7/2277-2010 За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827)

До відповідача Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а, ідентифікаційний код 03358593)

Про стягнення 791961,86 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Ткаченко Р. Ю., предст., дов. №85/10 від 28.12.2009 р.

Від відповідача – не з’явився

Суть справи: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» 791961,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушеннями з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору на постачання природного газу №06/08-1644 БО-19 від 29.09.2008 р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, у зв’язку з чим заборгованість Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» складає 364368,35 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути також з відповідача пеню в сумі 84558,51 грн., 262 880,66 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 80154,34 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму заборгованості в повному обсязі, але просив суд зменшити розмір пені на 60% у зв’язку з тим, що придбаний у позивача природний газ ОП «Кримтеплокомуненерго» використовувався задля надання послуг населенню, яке має значні борги перед відповідачем та з якого стягнення пені заборонено законодавчо.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

29.09.2008 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Покупець) був укладений договір №06/08-1644 БО-19 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов’язується передати у власність Покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а Покупець зобов’язується прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього Договору.

Кількість газу та його ціна були визначені сторонами в розділах 2 та 5 договору, до яких в подальшому неодноразово вносилися зміни шляхом укладення відповідних додаткових угод.

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами в такому порядку:

-          перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться гне пізніше 10 числа поточного місяця;

-          подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числі, наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої обов’язки за договором та передавав у власність відповідача природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними обома сторонами (а. с. 26-56).

Проте, вартість отриманого природного газу відповідачем своєчасно та в повному обсязі сплачена не була, що призвело до виникнення заборгованості Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у розмірі 364368,35 грн., що безпосередньо визнається самим відповідачем у відзиві на позов.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості у сумі 364368,35 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду. Більш того, наявність заборгованості у вказаній сумі визнається самим відповідачем у відзиві на позов.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов №06/08-1644 БО-19 від 29.09.2008 р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині примусового стягнення з відповідача заборгованості у сумі 364368,35 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 7.10 Договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Перевіривши викладений позивачем в позовній заяві розрахунок пені в сумі 84558,51 грн. суд погоджується з його правомірністю, однак зазначає наступне.

Так, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України зозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне право суду встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п. 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський суд Украъни зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

В пункті 3.9.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру неустойки, Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» посилається на те, що основним споживачем теплової енергії (80%) є населення, яке несистематично здійснює оплату наданих відповідачем послуг, що утворює значні борги. Проте, вказані твердження не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки газ, що поставлявся відповідачеві на підставі договору №06/08-1644 БО-19 від 29.09.2008 р., мав використовуватися виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання, про що безпосередньо зазначено в пункті 1.3 Договору. Отже, придбання газу для вироблення теплової енергії для потреб населення зазначеним договором не передбачалося, а тому здійснення розрахунків населення не має значення для розгляду цієї справи. Більш того, відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак, суд приймає до уваги поданий відповідачем звіт про фінансові результати за 1 квартал 2010 року, з якого вбачається збитковість діяльності Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (згідно з кодом 55 збиток від діяльності складає 16599 тис. грн.), який свідчить про скрутне фінансове становище відповідача.

Суд зазначає, що всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав суду доказів того, що порушення відповідачем свого обов’язку по повній та своєчасній сплаті вартості поставленого природного газу, завдало Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» значних збитків.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір неустойки на 50% та стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» пеню у сумі 42279,25 грн.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 262 880,66 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 80154,34 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, суми річних та інфляційних втрат розраховані позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Отже, враховуючи зменшення судом належної до сплати пені, позов підлягає часковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 ГПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а, ідентифікаційний код 03358593) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, м. київ, Шевченківський район, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) заборгованість в розмірі 364368,35 грн., пеню у сумі 42279,25 грн., 262 880,66 грн. інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 80154,34 грн., 7920,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в частині стягнення пені в сумі 42279,26 грн.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.