Рішення № 9992222, 08.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

08.06.2010Справа №2-24/4505.1-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісбуд" (95040, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва,27, р/р 26006316841 в СФ ВАТ “МТБ” м. Сімферополь, МФО 384749, ЄДРПОУ 31981746)

До відповідача - Дочірнього підприємства "Аеробуд-ЮГ" (98600, м. Ялта, вул. Дарсановська,17, ідентифікаційний код 31593005)

Про стягнення 58 991,31 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Богатирьов Д.А. – представник, довіреність № б/н від 23.09.2009р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісбуд" звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Дочірнього підприємства "Аеробуд-ЮГ", у якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісбуд" 58 991,31 грн. заборгованості за надані послуги.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору № 6 від 11.06.2004р. та Додаткової угоди № 3 від 01.04.2008р., відповідачем належним чином не виконані зобов’язання з оплати наданих позивачем послуг з автоперевезення, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з вересня 2008 року по листопад 2008 року у розмірі 58 991,31 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.11.2008 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження по справі суддею Господарського суду АР Крим Пєтуховою Н.С.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 18 грудня 2008 року позов задоволено - стягнуто з Дочірнього підприємства "Аеробуд-ЮГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісбуд" 58991,31 грн. основного боргу, 589,91 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із вказаним рішенням Дочірнє підприємство "Аеробуд-ЮГ" 08 січня 2009 року звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2009 року апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Аеробуд-ЮГ" залишена без задоволення, рішення Господарського суду АР Крим від 18 грудня 2008 року залишено без змін.

17 квітня 2009 року Господарським судом АР Крим видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду АР Крим та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.

Дочірнє підприємство "Аеробуд-ЮГ" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду АР Крим від 19.11.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2009 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 липня 2009 року касаційна скарга відповідача по справі задоволена частково, рішення Господарського суду АР Крим від 18 грудня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2009 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до Господарського суду АР Крим у іншому складі.

Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. справу № 2-9/10404-2008 передано судді Господарського суду АР Крим Колосовій Г.Г. з привласненням їй номеру № 2-24/4505.1-2009.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27 серпня 2009 року справа № 2-24/4505.1-2009 була прийнята до провадження суддею Господарського суду АР Крим Колосовою Г.Г.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 11 листопада 2009 року по справі № 2-24/4505.1-2009 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 44, к.20).

У відповідності до вказаної ухвали Господарського суду АР Крим матеріали контрольної справи № 2-24/4505.1-2009 направлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» для проведення судової економічної експертизи.

14 квітня 2010 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» до Господарського суду АР Крим надійшов експертний висновок № 149/09 від 14.04.2010р. у трьох примірниках.

У зв’язку з надходженням до Господарського суду АР Крим 14 квітня 2010 року висновку судового експерта № 149/09 від 14.04.2010р., суд ухвалою від 14.04.2010 р. поновив провадження по справі.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, пояснив, що його позиція залишається незмінною, заявив клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 326 від 15.04.2010р. на підтвердження оплати вартості проведення експертизи у розмірі 5000,00 грн.

Судом вказане клопотання було задоволено.

Позивач в судовому засіданні, що відбулося 08.06.2010 р., листом від 08.06.2010 р. повідомив про те, що не заперечує проти висновків проведеної експертизи і відповідно зі зменшенням суми наявної заборгованості за надані послуги до 57545,85 грн., однак вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач клопотанням від 07.06.2010 р. просить справу слуханням відкласти в зв’язку зі знаходженням свого представника у відпустці.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки до нього не було додано належних доказів знаходження представника відповідача у відпустці. До того ж у клопотанні не обґрунтовано, чим перешкоджає відсутність представника позивача розгляду справи по суті. Треба також зауважити, що позивач мав можливість забезпечити явку в судове засідання іншого представника, ніж той, що знаходиться у відпустці або надіслати необхідні для розгляду справи документи поштою.

Крім того, суд зазначає наступне.

Усі докази були досліджені судом у судових засіданнях, які передували призначенню експертизи, за участю представників обох сторін з фіксацією судових засідань технічною системою звукозапису.

Висновок експертизи № 149/09 від 14.04.2010р. був надісланий до суду у трьох примірниках, тому суд надіслав по одному примірнику вказаного висновку кожній зі сторін, про що було зазначено в ухвалі ГС АР Крим від 14.04.2010 р. ( т. 3, а. с. 22 - 23 ).

Розгляд справи, який був призначений на 12.05.2010 р., відкладався з клопотанням відповідача, яке було судом задоволено.

Тому суд вважає, що після отримання експертного висновку у відповідача було достатньо часу для надання до суду заперечень на висновок експертизи, у разі їх наявності.

Своїми правами, що передбачені ст. 22 ГПК України, відповідач не скористався.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю представника відповідачі.

В судовому засіданні звукозапис не здійснювався, в зв’язку з виходом з ладу технічної системи звукозапису програми «Діловодство», про що було складено відповідний акт від 08.06.2010 р.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

11.06.2004 р. між позивачем по справі ( Виконавець ) з одного боку і відповідачем по справі ( Замовник ) було укладено договір на оренду автомобілів №6.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору виконавець надає Замовнику автомобіль КАМАЗ – 5511 СБ 92, держ. номер 17936 КО, автомобіль КАМАЗ 5511 СБ – 92, держ. номер 6054 СІ, автомобіль КАМАЗ 5410 ТЦ – 13, держ. номер 16976 КО з 19.07.2004 р. у справному стані з наданням водія на строк дії договору.

Відповідно до глави 3 вказаного договору вартість по договору складає 13800 грн. на місяць.

Вартість оренди одиниці автотранспорту за місяць складає: КАМАЗ 5511 СБ 92 – 4650 грн., КАМАЗ ТЦ – 13 – 4500 грн.

Оплата проводиться щомісячно до 15 – ого числа поточного місяця. Вартість оплати може бути збільшена або знижена у разі росту або зниження цін.

Позивач стверджував, що дані послуги з оренди автомобілів були надані на загальну суму 58991,31 грн. відповідачу згідно податкової накладної № 70 від 30.09.2008 р. та актів виконаних робіт за вересень, жовтень, листопад 2008р. Акт виконаних робіт за вересень 2008р. був підписаній відповідачем. Акти виконаних робіт за жовтень та листопад 2008р. їм не підписані. Таким чином, позивач взяті на себе договірні зобов’язання виконав належним чином, однак, відповідач оплату за надані послуги не провів.

Відповідач навпаки заперечує та вказує на те, що не було підписаних двома сторонами оригіналів актів виконаних робіт за вересень 2008 р. на загальну суму 35145,68 грн. Відповідач стверджує, що не замовляв ніяких послуг в жовтні та листопаді 2008 р. у позивача, тому суму 23845,63 грн. не визнає. Крім того на адресу відповідача надходив акт звірки від позивача за період з 01.11.2007 р. по 01.10.2008 р., з яким відповідач не згоден, оскільки в позивача проведено отримані платежі від відповідача в сумі 10000 грн. у відповідності до платіжнього доручення №2525 від 19.11.2007 р. і 35784,00 грн. у відповідності до платіжнього доручення №2559 від 28.11.2007 р. у зв’язку з цим позивач за період з 01.11.2007 р. по 01.10.2008 р. надав послуги для відповідача на загальну суму 438926,96 грн., а отримав від відповідача грошей за цей період у розмірі 449565,28 грн.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що між сторонами по справі 01.03.2007 р. було укладено додаткову угоду №2 до вищевказаного договору оренди автомобілів, відповідно до якої п. 3.2 вказаного договору оренди №6 було викладено у наступній редакції: «вартість оренди одиниці автотранспорту складає: КАМАЗ 5511 – 7000 грн.; КАМАЗ – 55102 – 7800 грн.; автокран КС – 3575 – 8500 грн.».

Відповідно до Додаткової угоди від 01.04.2008 р. №3 сторони дійшли згоди викласти п. 3.21 договору оренди автомобілів №6 в наступній редакції: «вартість оренди одиниці автотранспорту складає: КАМАЗ 5511 – 7800 грн.; КАМАЗ – 55102 – 9000 грн.; автокран КС – 3575 – 8500 грн.».

Відповідно до Додаткової угоди від 01.08.2008 р. №4 сторони дійшли згоди викласти п. 3.21 договору оренди автомобілів №6 в наступній редакції: «вартість оренди одиниці автотранспорту складає: КАМАЗ 5511 – 7300 грн.; КАМАЗ – 55102 – 8500 грн.; автокран КС – 3575 – 8000 грн.».

Відповідно до глави 4 вказаного договору Виконавець ( позивач по справі ) в особі водія здійснює доставку вантажів і матеріалів у відповідності з витратними документами.

Проживання водіїв і організацію їх побуту здійснює замовник.

Оплата праці водіїв здійснюється у відповідності до трудового законодавства України.

Судом встановлено, що 01.09.2008 р. генеральним директором позивача було видано наказ №9, в параграфу 1 якого вказано: «вважати відїхавшими для виконання обсягів робіт в м. Ялта з 01.09.2008 р. по 31.12.2008 р. наступних працівників позивача: Вахницький А. Н., Печников Л. Н., Вахницький Н. В., Бирюк В. Н., Муртазаєв Д. М.».

30.10.2008 р. генеральним директором позивача було видано наказ №10, в параграфу 1 якого вказано: «вважати відїхавшими для виконання обсягів робіт в м. Ялта з 30.10.2008 р. наступних працівників позивача: Вахницький А. Н., Печников Л. Н., Вахницький Н. В., Бирюк В. Н.».

30.10.2008 р. генеральним директором позивача було видано наказ №11, в параграфу 1 якого вказано: «вважати прибулими до м. Ялта 06.11.2008 р. наступних працівників позивача: Муртазаєв Д. М.».

Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2008 р. відпрацювали наступні робітники: Вахницький А. Н. – 10 днів; Вахницький Н. В. - 5 днів; Бирюк В. Н.- 21 день; Муртазаєв Д. М. - 23 дня; Печников Л. Н. не працював.

В листопаді 2008 р. Муртазаєв Д. М. відпрацював 5 днів.

Як вказано у висновку експертизи, суми нарахованої заробітної плати вказаним робітникам підтверджуються наданими ПФУ в м. Ялта відомостями персоніфікованого обліку.

Судом встановлено, що за жовтень 2008 р. позивачем було складено акт виконаних робіт та послуг, відповідно до якого всього було надано послуг на суму 22027,45 грн. ( з ПДВ 20% ).

За листопад 2008 р. було складено акт виконаних робіт та послуг, відповідно до якого всього було надано послуг на суму 1818,18 грн. ( з ПДВ 20% ).

Судом встановлено надання послуг позивачем за період з вересня по листопад 2008 р. на суму 93464,13 грн. ( 35918,28 + 35145,68 + 20581,99 +1818,18 ). Також встановлена плата в сумі 35918,28 грн. Сальдо розрахунків на 30.11.2008 р. складає 57545,85 грн. – борг відповідача перед позивачем.

Таким чином, факт надання послуг позивачем відповідачу по договору на оренду автомобілів №6, з урахуванням вищевказаних додаткових угод №3 і №4, за період з жовтня по листопад 2008 р. підтверджується в сумі 22400,17 грн. ( 20581,99 + 1818,18 ).

Суд дійшов висновку, що розмір заборгованості відповідачем перед позивачем по договору на оренду автомобілів №6, з урахуванням вищевказаних додаткових угод №3 і №4, з врахуванням сальдо ( кредиторської заборгованості ), що рахується станом на 01.10.2008 р. в сум 35145,68 грн., підтверджується на 30.11.21008 р., в сумі 57545,85 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання з оплати отриманих від позивача послуг у розмірі 57 545,85 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Факт наявності вказаної заборгованості у розмірі 57 545,85 грн. підтверджується як первісними документами, так і висновком судово - економічної експертизи № 149/09 від 14.04.2010 р.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що вказаний висновок судово – економічної експертизи був складений судовим експертом Жіліною А. Г., яка має вищу економічну освіту, спеціальності – 11.1 – «дослідження документів бухгалтерського звіту і звітності», 11. 2 – «дослідження документів по фінансово – кредитним операціям», 11.3 – «дослідження документів по економічної діяльності підприємств і організацій». Також вказана особа маж свідоцтво Міністерства юстиції України №781 та стаж експертної роботи з 2000 грн. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку.

При таких обставинах, суд не вбачає підстав не довіряти висновку судово - економічної експертизи № 149/09 від 14.04.2010 р.

Тому вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 57 545,85 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При таких обставинах, в частині стягнення заборгованості у розмірі 1445,46 грн. у позові необхідно відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Необхідно зауважити, що господарським судом АР Крим, у виконання рішення ГС АР Крим від 18.12.2008 р. та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2009 р. по справі №2-9/10404 – 2008 р., вже було видано наказ від 17.04.2009 р. про стягнення з ДП «Аеробуд – ЮГ» на користь ТОВ «Сервісбуд» 58991,31 грн. основного боргу, 589,91 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №153 від 03.06.2009 р. ( т. 2, а. с. 116 ) відповідач сплатив на користь позивача суму основного боргу у розмірі 58991,31 грн. у виконання виданого наказу ГС АР Крим від 17.04.2009 р. по справі №2-9/10404-2008.

Однак доказів того, що були сплачені і судові витрати, а саме: 589,91 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідачем суду представлено не було.

07 вересня 2009 року від Дочірнього підприємства "Аеробуд-ЮГ" надійшла заява б/н без зазначення дати її підписання про поворот виконання рішення, яка долучена судом до матеріалів справи.

Крім того, 02 жовтня 2009 року до Господарського суду АР Крим надійшла повторна заява про поворот виконання рішення, у якій викладені аналогічні викладеним у заяві від 07.09.2009р. вимоги.

Ухвалою ГС АР Крим від 06.10.2009 р. у задоволенні вказаних заяв було відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Тобто, поворот виконання рішення, постанови, виходячи з аналізу статті 122 Господарського процесуального кодексу України - це процесуальна дія, яка полягає в повному або частковому відновленні первісного становища відповідача, обов’язковою умовою для проведення якої є прийняття нового рішення про повну або часткову відмову в позові, припинення провадження по справі або залишення позову без розгляду.

При таких обставинах, враховуючи той факт, що вже видався виконавчий документ по результатам розгляду даного спору і при новому розгляді справи позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне не видавати новий наказ по результатам нового розгляду даної справи щодо стягнення основного боргу, а видати поворотний наказ про повернення з позивача на користь відповідача сплачену суму основного боргу у розмірі 1445,46 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем по справі представлено докази сплати витрат на проведення судово- економічної експертизи у розмірі 5000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 326 від 15.04.2010р. ( т. 3, а. с. 25 ) та банківською випискою.

При таких обставинах, здійснені позивачем витрати на проведення судово – економічної експертизи у розмірі 4877,49 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 11.06.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85, 122 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Аеробуд - ЮГ", 98600, м. Ялта, вул. Дарсановська,17, ( р/р 26007054904490 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 31593005 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісбуд", 95040, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва,27, ( р/р 26006316841 в СФ ВАТ “МТБ” м. Сімферополь, МФО 384749, ЄДРПОУ 31981746) 575,46 грн. державного мита, 115,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на проведення судово - економічної експертизи у розмірі 4877,49 грн.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісбуд", 95040, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва,27, ( р/р 26006316841 в СФ ВАТ “МТБ” м. Сімферополь, МФО 384749, ЄДРПОУ 31981746) на користь дочірнього підприємства "Аеробуд - ЮГ", 98600, м. Ялта, вул. Дарсановська,17, ( р/р 26007054904490 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 31593005 ) грошові кошти у розмірі 1445,46 грн.

4.          У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 1445,46 грн. у позові відмовити.

Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.