Рішення № 9992219, 14.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2010Справа №2-9/1383.1-2010 За позовом| Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (98635, АДРЕСА_1)

до відповідача ТОВ "Кримігросервіс" у м. Ялта (95050, м. Сімферополь, вул. Шалфейна, 1) в особі ТОВ "Кримігросервіс" Філії ТОВ "Кримігросервіс" у м. Ялта (98600, м. Ялта, вул. Екатерининська, 1/33)

про стягнення 66 962,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача ОСОБА_4, пред-к., дов. пост. № 3-4553 від 04.11.2009 року.

Від відповідача Консманов В.Л., пред-к., дов. пост. № 02/2010 від 17.03.2010 року.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором оренди у сумі 40 400,00 грн., неустойки у сумі 6969,00грн., матеріальну шкоду у розмірі 15993,00грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2009 р. по справі № 2-2/5030-2009 (суддя Толпиго В.І.) провадження у справі було припинене у зв'язку із тим, що спор не підлягає розгляду в господарських судах України.

Позивач не погодившись з вищевказаною ухвалою Господарського суду АРК подав Апеляційну скаргу.

Севастопольський апеляційний господарський суд ухвалою від 27.01.2010р. замінив неналежного відповідача - Філію ТОВ "Кримігросервіс" у м. Ялта на належного відповідача - ТОВ "Кримігросервіс" в особі ТОВ "Кримігросервіс" Філії ТОВ "Кримігросервіс" у м. Ялта.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 р. апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 була задоволена, ухвала Господарського суду АРК від 15.12.2009 р. по справі № 2-2/5030-2009 була скасована, а справа передана до розгляду до Господарського суду АРК.

Від позивача 23.03.2010 року надійшло клопотання про збільшення позовних вимог у якому він просить розірвати з 01.09.2009 року договір оренди нежитлового приміщення та стягнути з відповідача 63381,00 грн. заборгованості, у тому числі 40400,00 грн. заборгованості за орендну плату, 7171,00 грн. неустойки, 15810,00 грн. матеріальної шкоди.

Відповідач у судовому засіданні надав заперечення на позов у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Судом заява про збільшення позивних вимог прийнята до розгляду.

У судовому засіданні 08.06.2010 р. була оголошена перерва до 14.06.2010 р. до 11:00 годин.

14.06.2010 р. судове засідання відбулось у присутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В с т а н о в и в:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Пунктом 3 ст.3, ст.6 та ст.627 ЦК України закріплено право сторін про свободу в укладанні договору та визначенні умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором наймання, у частині 5 цієї же статті вказується, що плата за користування майном вноситься щомісяця, якщо інше не встановлене договором.

01.05.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового поміщення площею 100 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Цілеве призначення обєкту оренди розміщення залу гральних автоматів.

Обєкт оренди переданий відповідачу по акту приймання передачі 01.05.2008р. відповідно з вимогами п.4.1.1 договору.

Ст.795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У порушення п.3.1 договору відповідач плату за користування поміщенням за липень та серпень 2009р. не вносив, у звязку з чим виникла двохмісячна заборгованість по орендної платі у розміру 40400грн.(20200грн. за липень + 20200грн. за серпень = 40400грн.)

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений|установлені| строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

Згідно ст.530 ч.1 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили строк дії договору до 01.05.10р.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що Орендар звільняється від сплати орендної плати за час, протягом якого приміщення не могло бути використане відповідно до договору через обставини, за яких він не відповідає, якщо ці обставини тривають більше доби. Настання і припинення подібних обставин оформляється актом і підписується повноважними представниками сторін.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про стягнення боргу по орендної платі, неустойки та розміщення матеріальної шкоди від 31.07.2009року, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Факт отримання даної претензії відповідачем 01.08.09р. підтверджується поштовим повідомленням.(а.с.16.17.)

В цій же претензії позивач просить відповідача направити у строк до 05.08.09р. повноважного представника для підпису угоди про розірвання договору та акту приймання передачі поміщення.

Акт про повернення орендованого поміщення сторонами не був підписаний.

При вказаних обставинах, суд вважає, що позивні вимоги позивача у частині стягнення орендної плати за липень серпень 2009р. у сумі 40400грн. обґрунтовані.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку відповідно до п.5.2 договору за період з 11.07.09р. по 31.08.09р. у сумі 7171грн.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що за порушення своїх зобовязань по наступному договору винна сторона сплачує другої стороні неустойку у розміру 0,5% вартості місячної орендної плати за кожен день прострочки виконання, невиконання.

Згідно ст.549 ч.3 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р. передбачене, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який оплачується пеня.

Згідно розрахунку суду пеня за період з 11.07.09р. по 31.08.09р.: на суму боргу за липень 2009р. складає 614,08грн., (Борг за липень 2009р. 20200грн. період стягнення 51 день, ставка НБУ за період з 11.07.09р. по 11.08.09р. - 11%, 12.08.09р. по 31.08.09р. 10,25%) 20200*(11%*2:365=0,06 в ден *32дн. = 387,84грн.). 20200*(10,25%*2:365=0,056 в ден *20дн. = 226,24грн., на суму боргу за серпень 2009р. 227,05грн.(сума боргу 20200грн. період стягнення 20 днів з 11.08.09р. по 31.08.09р.: ставка НБУ 10,25%, за 11.08.09р. пеня склала 12,12грн., з 12.08.09р. по 31.08.09р. 20200*(10,25%*2:365=0,056 в ден *19дн. = 214,93грн.)

Загальна сума пені 829,01грн., в цій частині сума підлягає задоволенню, у стягненні іншої частині пені треба відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 15810грн. матеріальної шкоди, обгрунтовуває свої вимоги ч.1 і 2 ст. 779 Цивільного кодексу України.

Ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. 4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Однак, відповідальність є наслідком правопорушення, склад якого утворюють суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідносини, в які вступили кредитор і боржник. Суб'єктивну сторону цивільного правопорушення утворює провина. Об'єктивну сторону правопорушення утворюють: наявність збитків, протиправність поведінки боржника, що виразилося в невиконанні або неналежного виконання узятого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.

Обов'язковою умовою для притягання боржника до відповідальності у вигляді стягнення збитків є наявність збитків, протиправна поведінка, провина, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

Наявність вищеназваних умов не доведена позивачем.

При вказаних обставинах, суд вважає, що позивні вимоги позивача у частині стягнення шкоди у сумі 15810грн. треба відмовити.

Позивач просить розірвати з 01.09.09р. договір оренди нежитлового поміщення, укладеного між Фізичної особою - підприємцям ОСОБА_3 та філією ТОВ "Кримігросервіс" 01.05.2008р.

Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що дія договору припиняється по закінченню строку оренди, у випадку загибелі обєкта оренди при форс мажорних обставинах, зі згодою сторін, в інших, передбачених законодавством випадках.

Відповідно до частини 1 статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний з відома сторін, якщо інше не встановлене договором або не витікає з істоти зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачати, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

25.06.2009 року набув чинності Закон України «Про заборону грального бізнесу в України» від 15.05.2009 року, що виключає можливість використання об'єкту оренди про цільовому призначенню, передбаченому пунктом 1.1 Договорів, - розміщення залу гральних автоматів, чого не могли передбачати ні позивач, ні відповідач при висновку домовленості.

Таким чином, слідуючи принципу сумлінності, Договір підлягав або розірванню на підставі частини 1, 2 статті 652 ЦК України, або - зміні в частині цільового призначення. У разі розірвання Договору об'єкт оренди підлягав поверненню по акту прийому-передачі, як цього вимагає норми частини 2 статті 795 ГК України.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Сторони до угоди про розірвання договору не прийшли.

Акт про повернення орендованого майна між сторонами не був підписаний.

У судовому засіданні суд встановив, що фактично сторонами договір розірваний, оскільки, як передбачене з матеріалів справи, позивач 11.09.09р. уклав договір оренди з СПД ОСОБА_6 на нежитлове поміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, тобто у тому числі на те поміщення, яке передавалось у оренду відповідачу.(а.с. 150,151)

Суд вважає, що позивні вимоги позивача у частині розірвання договору оренди з 01.09.09р. треба відмовити, оскільки ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 14.06.2010 р.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 49, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити часткове.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримігросервіс" у м. Ялта (95050, м. Сімферополь, вул. Шалфейна, 1, р\р відсутній, ЗКПО 20740897) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (98635, АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 п/рахунок НОМЕР_2 в Укрсімбанк м. Ялта, МФО 324786) 40400 грн. основного боргу, 829,01 грн. неустойці (пені), 412,29 грн. держмита, 153,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПетухова Н.С.