Рішення № 9992210, 08.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

08.06.2010Справа №2-2/1268.1-2009 За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод “Екватор” (61105, м. Харків, вул.. Енгельса, 29-А, кімн. 901; 61000, м. Харків, вул. Кибальчича, 45, кв. 36)

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» (м.Сімферополь, вул.. Мате Залки 27, кв. 67, факт. адреса: м. Сімферополь, вул.. Субхі, 1)

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Потапенко Валерій Володимирович (м.Харків, вул..Тракторобудівників, буд.158, кв.4)

Про стягнення 1363634, 84 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Соловйова Є.В. – представник, довіреність у справі.

Від відповідача: Комарова Н.О. – представник, довіреність у справі.

Від третьої особи: не з’явився

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод “Екватор” звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» заборгованість за договором у сумі 1320149,88 грн., штрафні санкції у розмірі 17 439,79 грн., 3 % річних у сумі 2 325,29грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 8 719,88 грн., всього в сумі 1348634,84грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 28 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод “Екватор” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дом “Фаворит” укладений договір поставки № 28/01/09-1. Відповідно до умов вказаного договору позивач (постачальник за договором) зобов’язався поставити продукцію, а саме: рибу с/м сардинела тушка (товар), а відповідач (покупець за договором) зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар. Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному об’ємі, тоді як відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не оплатив позивачу вартість поставленого товару, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Представник позивача 16.02.2010р у судовому засіданні надав суду клопотання, яким просить суд спрямовувати кореспонденцію на адресу: 61000, м. Харків, вул. Кибальчича, 45, кв. 36.

У судовому засіданні 06.4.2010р позивач надав суду додаткову угоду №2 від 05.4.2010 року до договору про уступку права вимоги від 12.8.2009 р., яка укладена між позивачем та Потапенко В.В. Вказаною додатковою угодою сторони дійшли згоди розірвати договір уступки права вимоги від 12.8.2009 р.

Представник відповідача 06.4.2010р у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву від 02.4.2010 року. №548, яким відповідач не погоджується із сумою основного боргу та вважає, що сума основного боргу відповідно договору повинна складати 1206862грн92коп, як зазначено у накладних. Також, відповідач не погоджується із позовними вимогами в частині відшкодування витрат на юридичну допомогу у сумі 14902грн50коп., у зв’язку із тим, що договір на надання юридичних послуг укладено між позивачем та адвокатом Поппом А.М., проте, фактично інтереси позивача представляла Соловйова Є.В. Крім того, у вказаному відзиві відповідач зазначає, що позивач не має підстав пред’являти вимоги за договором №28/01/09 від 28.01.2009 р., оскільки позивач уклав договір про уступку права вимоги, відповідно до якого Потапенко придбав право вимоги заборгованості за договором постачання. Також, у відзиві зазначено, що Потапенко звернувся із позовною заявою в Орджонікідзівський районний суд до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод “Екватор” про спонукання виконати зобов’язання та стягнення заборгованості.

27 квітня 2010 року до суду від третьої особи надійшло письмове пояснення, у якому пояснив суду, що між ним та ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор» 12 серпня 2009 року було укладено договір про уступку права вимоги згідно з умовами якого TOB «Рибоконсервний завод «Екватор» передав, а третя особа прийняла на себе право витребування боргу за Договором поставки №28/01/09 від 28 січня 2009 р., укладеного між відповідачем та позивачем у цій справі. За укладеним Договором уступки вимоги третя особа набуло право вимагати від Боржника - ТОВ «Торговий дом «Фаворит» належного виконання зобов'язання зі сплати 1 320 149,88 гривень основного боргу. Набувши зазначене право вимоги Потапенко В.В. звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ТОВ «Торговий дом «Фаворит» про стягнення вищезазначеної заборгованості з урахуванням збитків та штрафних санкцій. 5 квітня 2010 року, між третьою особою та ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор» договір про уступку права вимоги було розірвано та правовідносини за цим договором припинені. Також у своїх поясненнях Потапенко В.В. просить суд розглядати справу без його присутності на засіданнях.

У судовому засіданні 27.4.2010р позивач надав суду заперечення на відзив відповідача, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 1320149грн88коп основного боргу, 17439грн79коп штрафних санкцій, 2325грн29коп річних, 8719грн88коп відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також зазначає, що відповідач визнає факт наявності заборгованості.

13 травня 2010р у судовому засіданні представник відповідача надав суду додаток до відзиву на позовну заяву, у якому зазначає, що заяву третьої особи, у якій зазначено про розірвання договору уступки права вимоги не можна приймати до уваги, оскільки сама третя особа у засідання не з’явилася та не підтвердила розірвання вказаного договору. А також зазначив, що визнає наявність заборгованості у розмірі 1243396грн98коп та заперечує проти стягнення витрат на оплату послуг адвокату.

8 червня 2010 року у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду Орджонікідзевським районним судом м.Харькова заяви про припинення провадження по справі у зв’язку з розірванням договору про переуступлення права вимоги боргу, але вказане клопотання не підлягає задоволенню на підставі наступного:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті. Крім того, слухання справи вже відкладалося саме за клопотанням відповідача. Більш того, вказані у клопотанні обставини, не являються поважною причиною для відкладення справи слуханням.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод “Екватор” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дом “Фаворит” був укладений договір поставки № 28/01/09-1 від 28 січня 2009 року, відповідно до п.1.1 якого позивач (постачальник за договором) зобов’язався поставити продукцію, а саме: рибу с/м сардинела тушка (товар), а відповідач (покупець за договором) зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно пункту 2.1. договору сторони домовились, що вартість товару - риби с/м сардинели тушки складає - еквівалент 1550,00 доларів США за одну тонну в гривнях по курсу продажу доларів США на момент відкриття торгів на Міжбанківському валютному ринку України в день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника в першій Харківській філії АКБ “Базис”, МФО 351599, п/р 26006301998. Ціна встановлена строком до 15.02.2009р . Ліміт заборгованості покупця не може перевищувати вартість 100 тон риби с/м сардінели тушки.

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що відповідач повинен отримати товар на складі позивача за адресою: Харківська область, м. Золочів, вул. Б.Хмельницького,1. ДП “Комбінат “Світанок”і сплатити вартість товару протягом 14 календарних днів з дати, що вказана у видатковій накладній на товар.

Згідно п. 3.1 договору транспортні витрати відносяться на покупця.

Відповідно до п. 4.3 договору датою отримання відповідачем товару вважається дата, вказана у накладній як дата приймання.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному об’ємі, а саме поставив відповідачу товар - тушку риби с/м сардинела, що підтверджується накладною №05/01-Р від 29.01.2009 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЗ №862647 від 29.01.2009 року, накладною №08/02-Р від 03.02.2009 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЗ №862650 від 02.02.2009 року, накладною № 09/02-Р від 04.02.2009 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЗ № 862565 від 03.02.2009 року, накладною №10/02-Р від 05.02.2009 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЗ № 862566 від 04.02.2009 року, накладною №11/02-Р від 05.02.2009 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЗ № 862573 від 05.02.2009 року.

Крім того, факт поставки товару відповідачу також підтверджується листами відповідача від 28.01.2009 року, 03.02.2009 року. 04.02.2009 року, 05.02.2009 року, згідно яким відповідач просив дозволити відвантаження товару зі складу підприємства позивача.

Загальна кількість поставленого товару за договором № 28/01/09-1 від 28.01.2009 року, відповідно до сум, вказаних у вищенаведених накладних, склала 99036 кг на суму 1243396грн98коп.

Пунктом 2.2. договору передбачений обов’язок відповідача оплатити продукцію по факту поставки з відстрочкою платежу у 14 календарних днів з дати, що вказана у видатковій накладній на товар.

Отже кінцевий термін оплати отриманого товару повинен був наступити у відповідності зі строками поставки 12.02.2009 року, 17.02.2009 року, 18.02.2009 року, 19.02.2009 року.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не оплатив позивачу вартість поставленого товару.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 1243396грн98коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Більш того, відповідач у своєму відзиві на позову визнає факт існування заборгованості у розмірі 1243396грн98коп за укладеним договором поставки № 28/01/09-1 від 28 січня 2009 року, тобто заборгованість по ціні вказаній у накладних.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 1243396грн98коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У частині стягнення 76752грн90коп основного боргу за договором поставки № 28/01/09-1 від 28 січня 2009 року, розрахованому позивачем з застосуванням курсу продажу доларів США (8,60грн за 1 долар), суд вважає за необхідне у позові відмовити, оскільки договором не передбачено визначення вартості поставленого товару у залежності від курсу продажу доларів США (8,60грн за 1 долар).

Тем більш, як вже зазначалося, пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість товару - риби с/м сардинели тушки складає - еквівалент 1550,00 доларів США за одну тонну в гривнях по курсу продажу доларів США на момент відкриття торгів на Міжбанківському валютному ринку України в день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Тоді як позивач не представив до суду доказів, які підтверджують, що застосований курс – 8,60грн за 1 дол. являється курсом продажу доларів США на момент відкриття торгів на Міжбанківському валютному ринку України

Таким чином, позивачем не доведено правомірність застосування курсу продажу доларів США (8,60грн за 1 долар).

Доводи відповідача щодо наявності між позивачем та третьою особою договору про уступку права вимоги не спроможні, оскільки, як зазначили позивач та третя особа, та, що підтверджується матеріалами справи, відповідно до додаткової угоди №2 від 05.4.2010 року до договору про уступку права вимоги від 12.8.2009 р., яка укладена між ТОВ “Рибоконсервний завод “Екватор” та Потапенко В.В., позивач та третя особа дійшли згоди розірвати договір уступки права вимоги від 12.8.2009 р.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 17439грн79коп пені.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Як випливає з п. 5.2 договору поставки № 28/01/09-1 від 28.01.2009 року, сторони передбачили умовами договору відповідальність сторін у вигляді сплати пені в розмірі подвійної ставки НБУ, встановленої на день виконання зобов’язання від суми, простроченої до оплати за кожний прострочений день.

Тому, позовні вимоги у частині стягнення 16425грн87коп пені (за період з 12.02.2009 по 11.3.2009р з суми боргу, з урахуванням сум, вказаних у накладних), нарахованої з урахуванням, вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У частині стягнення пені у розмірі 1 013грн92коп, суд вважає за необхідне у позові відмовити у заявку з неправомірністю нарахування.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача, відповідно до ст..625 ЦК України, 2325грн29коп річних.

У частині стягнення 2190грн11коп річних (за період з 12.02.2009р по 11.3.2009р з суми боргу, з урахуванням сум, вказаних у накладних) позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов’язання.

У частині стягнення річних у розмірі 135грн18коп, суд вважає за необхідне у позові відмовити у заявку з неправомірністю нарахування.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 8719грн88коп відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення грошових зобов'язань встановлюються штрафні санкції у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки сторонами в договорі не було визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, то такий розмір визначається законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку таким законом є ст. ст. 1057,1048 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до Цивільного кодексу України користування чужими грошовими коштами покладено в основу кредитних відносин, у тому числі комерційного кредиту.

Так, в ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України встановлено, що договором, виконання якого пов’язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт, послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов’язання, і не суперечить суті такого зобов’язання (ч. 2 ст. 1057 Цивільного кодексу України), тобто положення про банківський кредит, а відповідно до ст.. 1054 Цивільного кодексу України до відносин банківського кредиту застосовуються положення про позику.

В ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї Глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Інші у порівнянні з вимогами ст. 1054, 1057 Цивільного кодексу України умови не були передбачені Договором.

В ч. 1 ст. 1048 параграфа «Позика» Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ, що також відповідає ст..231 ГК України.

Саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого Договором.

Тому у частині стягнення 8212грн92коп відсотків за користування чужими грошовими коштами (за період з 12.02.2009р по 11.3.2009р з суми боргу, з урахуванням сум, вказаних у накладних) позов обґрунтований та підлягає задоволенню, а у частині стягнення 506грн97коп відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд вважає за необхідне у позові відмовити у заявку з неправомірністю нарахування.

Позивач також просить віднести на відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 15000,00грн.

Відповідно до ст..44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, які при задоволенні позову, відповідно до ст..49 ГПК України, відносяться на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу витрати, що підлягають сплаті за послуги адвокату, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 ЗУ «Про адвокатуру»).

Позивач представив договір про надання юридичних послуг №02/03/09 від 02 березня 2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод “Екватор” та адвокатом Поппом А.М.

Згідно платіжного доручення № 570 від 19.5.2009 року позивачем сплачена сума у розмірі 15000,00 грн. із зазначенням призначення платежу “за юридичні послуги за договором № 02/03/09 від 02.3.2009 року”.

Але позивачем не доведено надання адвокатом Поппом А.М. юридичних послуг по договору №02/03/09 від 02.3.2009 року, на який позивач посилається, мотивуючи свою вимогу про віднесення на відповідача суму витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката

З матеріалів справи убачається, що договір на надання юридичних послуг укладено між позивачем та адвокатом Поппом А.М., проте, фактично інтереси позивача представляла Соловйова Є.В.

Доказів трудових відносин Соловйової Є.В. з адвокатом Поппом А.М. до суду надано позивачем не було.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

В засіданні суду за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 10.6.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дом “Фаворит” (м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 27/67, код ЄДРГІОУ 31859504, п/р 26006440122030 в КРД АКБ “УкрСиббанк”, МФО 324010, ІПН 318595001283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод “Екватор”(м.Харків, вул.Енгельса, 29-А, кімн.901, п/р 26006301998 в Першій Харківській філії АКБ “Базис”, МФО 351599, код ЄДРПОУ 32674729) 1243396грн98коп. боргу, 16425грн87коп пені, 2190грн11коп річних, 8212грн92коп відсотків за користування чужими грошовими коштами, 12702грн.26коп державного мита, 109грн.92коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення 76752грн90коп основного боргу, 1 013грн92коп пені, 135грн18коп річних, 506грн97коп відсотків за користування чужими грошовими коштами відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.