Рішення № 9992187, 01.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.06.2010Справа №2-19/8959.1-2008 За позовом – Приватного підприємства «Канцлер», м.Сімферополь АР Крим (ідентифікаційний код 24878189)

До відповідача – ТОВ «Південна продовольча компанія», с.Молодіжне Сімферопольського району АР Крим (ідентифікаційний код 32502998)

Про стягнення 26375,65 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

                                                  ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Семіголовський В.С. – представник, довіреність № б/н від 07.10.2009 р.;

Від відповідача – Шруб О.М., юрисконсульт, довіреність № 1 від 03.01.2009 р.

Суть спору: Позивач – приватне підприємство «Канцлер» звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Південна продовольча компанія» про стягнення заборгованості за договорами оренди від 01.01.2004 р. та від 01.04.2004 р. у сумі 26375,65 грн., у тому числі 21800,00 грн. основної заборгованості, 871,65 грн. суми відсотків за користування та 3705,00 грн. індексу інфляції. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладених договорів не сплачував рахунки щодо орендної плати.

Під час розгляду справи позивач зменшив суму заборгованості та прохає стягнути з відповідача 19466,65 грн.

Відповідач з позовними вимогами частково не погоджується, обґрунтовуючи свої заперечення у відзиві на позовну заяву від 02.10.2008 р., доповненні на відзив від 02.12.2008 р. та уточненні до відзиву на позовну заяву від 18.01.2010 р.

Рішенням господарського суду АР Крим від 28.01.2008 р. у справі № 2-30/17172-2007 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.05.2008 р. рішення господарського суду АР Крим від 28.01.2008 р. у справі № 2-30/17172-2007 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2008 р. рішення господарського суду АР Крим від 28.01.2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.05.2008 р. у справі № 2-30/17172-2007 було скасовано, справу передано до господарського суду АР Крим на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.09.2008 р. справу було прийнято до провадження судді Мокрушина В.І. з привласненням номеру № 2-19/8959.1-2008

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.01.2009 р. провадження по справі зупинялось у зв’язку з призначенням комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертизи, проведення якої було доручено ТОВ «Кримське експертне бюро», м.Сімферополь.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні оголошувалась перерва.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2004 р. Приватне підприємство «Канцлер», м.Сімферополь (орендодавець) та ТОВ «Південна продовольча компанія», с.Молодіжне Сімферопольського району (орендар) уклали договір оренди автомобіля УАЗ-452, державний номер 37-34 КРХ (а.с.8 т.1). Даний договір переукладався на новий термін 01.01.2005 р. та 01.12.2005 р. (а.с.9-10 т.1).

Відповідно до п.1 вказаного договору предметом договору є передача в тимчасове платне користування автомобіля УАЗ-452, державний номер 37-34 КРХ.

Згідно з актом приймання-передачі позивач від 05.04.04 р. свої зобов’язання за договором виконав та передав відповідачеві автомобіль УАЗ-452, державний номер 37-34 КРХ (а.с.11 т.1).

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору розмір орендної плати встановлений сторонами у розмірі 100,00 грн. на місяць. Орендна плата вноситься щомісячно на умовах передплати до 5 числа поточного місяця (п.3.2 договору).

Розмір щомісячної орендної плати встановлений сторонами в п.3.1 договору та становить 100,00 грн. на місяць.

Крім того, 01.04.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди майна (а.с.12 т.1).

Відповідно до п.1 вказаного договору предметом договору є передача в тимчасове платне користування майна, зазначеного в додатку №1 до договору.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.04.04 р. позивач свої зобов’язання за договором виконав та передав відповідачеві майно у кількості 13 одиниць (а.с.13 т.1).

Розмір щомісячної орендної плати встановлений сторонами в п.3.1 і становить 355,00 грн. на місяць. Орендна плата вноситься щомісячно на умовах передплати до 15 числа поточного місяця (п. 3.2 договору).

Додатковою угодою від 04.10.2004 р. до договору оренди від 01.04.2004 р. сторони змінили розмір орендної плати, який становить 400,00 грн. (а.с.14 т.1)

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за зазначеним договорами оренди за період з жовтня 2004 р. по жовтень 2007 р., в розмірі 21800,00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 871,65 грн. – сума відсотків за користування та 3705,00 грн. – індекс інфляції.

До матеріалів справи було залучено акт звірки взаєморозрахунків від 27.11.2007 р., який підписано керівництвом позивача та відповідача та з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 27.11.2007 р. становить 21800,00 грн. (а.с.75 т.1)

Крім того у матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків від 21.01.2008 р., який надано та підписано позивачем, але не підписано відповідачем (а.с.89 т.1). Згідно цього акту сума заборгованості з орендної плати ТОВ «Південна продовольча компанія» перед Приватним підприємством «Канцлер» станом на 21.01.2008 р. становить 19300,00 грн.

В процесі розгляду справи позивач надав пояснення до відзиву на позовну заяву від 02.12.2008 р., у яких частково погоджується з відзивом на позовну заяву, а саме: підтверджує часткову сплачену суму орендної плати в розмірі 2500 грн., та погоджується з твердженням відповідача про застосування строків позовної давності. Таким чином позивач прохає стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 14890 грн. (21800 грн. – 2500 грн. – 4410 грн.), яка з урахуванням відсотків за користування та індексу інфляції дорівнює 19466,65 грн.

З вимогами відповідача (орендаря) про проведення заліку взаємних вимог на суму 5776,30 грн., тобто на суму проведеного ремонту автомобіля, позивач не погоджується, оскільки під час виконання договорів оренди від відповідача жодного разу не надходило заяв про необхідність здійснення саме капітального ремонту автомобіля, а поточний ремонт згідно п.2.2 договору від 01.01.2005 р. є обов’язком орендаря.

Також, позивач зазначає, що розмір суми заборгованості з орендної плати підтверджується саме актом звірки взаємних рахунків від 27.11.2008 р. на суму 21800 грн., який підтверджений виставленими рахунками та підписаний відповідачем до подання позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що наданий позивачем, як доказ, акт звірки заборгованості від 27.11.2007 р. за різними договорами перешкоджає з’ясуванню прав та обов’язків сторін, оскільки за договором оренди автомобіля відповідач виконував роботи по капітальному ремонту автомобіля, який у пункті 2.1 договору був покладений на позивача, як орендодавця.

Проведення ремонту орендованого автомобіля відповідач підтверджує накладною від 19.07.2005 р. № Т-00001530 на придбання шин на суму 900 грн. (а.с 151 т.1), накладною № 161 від 16.11.2006 р. на придбання автозапчастин на суму 2391,35 грн. (а.с. 154 т.1), рахунком фактурою № СФ-00032 від 24.02.2006 р. на суму 2484,95 грн. (а.с. 152 т.1) та актом виконаних робіт по ремонту автомобілю № 02-020 від 20.02-24.02.2006 р. (а.с.153 т.1). Всього відповідачем за період оренди автомобіля було придбано комплектуючих та призведено ремонтних робіт на суму 5776,30 грн.

Також відповідач зазначає, що ним були підписані акти виконаних робіт, що містяться у матеріалах справи, на суму 19300 грн. за період з 01.01.2004 р. по 01.11.2007 р.

Крім того, у якості підстави до своїх заперечень відповідач вказує на строк позовної давності згідно п.п.3,4 ст.267 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями) та зазначає, що сума заборгованості за договорами оренди майна та автомобіля утворилася за період з 01.12.2004 р. по 01.11.2007 р. оскільки договори були укладені з 01.01.2004 р. та 01.04.2004 р. та продовжувались відповідно до 31.12.2006 р. та 01.04.2005 р. (договори без пролонгації), а позовну заяву подано позивачем до суду у грудні 2007 р.

Остаточну суму заборгованості, з якою погоджується відповідач, вказано ним в уточненні до відзиву на позовну заяву від 18.01.2010 р., яка складає 12400 грн. з урахуванням позовної давності (4300 грн.) та часткової проплати (2500 грн.) (а.с.76-77 т.2).

Також, відповідач просить прийняти рішення щодо повернення надмірно сплаченої суми за рішенням господарського суду АР Крим від 28.01.2008 р. у справі № 2-30/17172-2008, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2008 р. вищевказане рішення було скасовано.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ст.526, 527 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.173 Господарського кодексу України (Закон України у редакції від 16.01.2003 року) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 із змінами та доповненнями) господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законодавством.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України (Закон України у редакції від 16.01.2003 року) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 із змінами та доповненнями), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Приписами п.1 ст.762 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями) та ч.3 ст.285 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV), встановлено обов’язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.01.2009 року було призначено по справі комплексну судово-економічну та автотоварознавчу експертизи, проведення якої було доручено ТОВ «Кримське експертне бюро», м.Сімферополь (а.с.52 т.2).

На розгляд експерта судом поставлені наступні питання:

1.          На яку суму підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за оренду автомобіля?

2.          Чи підтверджується первісними бухгалтерськими документами позивача та відповідача проведення ремонту автомобіля?

3.          Чи є ремонт автомобіля капітальним або поточним і в яких сумах?

У висновку експерта № 07/09 від 07.12.2009 р. (а.с.59-69 т.2) встановлено, по-перше, згідно наданих на дослідження актів виконаних робіт (послуг) у період з січня 2004 року по жовтень 2007 року, які підписані обома сторонами, заборгованість ТОВ «Південна продовольча компанія» перед Приватним підприємством «Канцлер» за договорами оренди автомобіля від 01.01.2004 р. та оренди майна від 01.04.2004 р. станом на 27.11.2007 р. підтверджується в розмірі 19200,00 грн. У тому числі до цієї суми входить і заборгованість за надані послуги по оренді автомобілю марки УАЗ-452, державний номер 37-34 КРХ у розмірі 4000 грн.; по-друге, проведення ремонту автомобіля марки УАЗ-452, державний номер 37-34 КРХ підтверджується первісними бухгалтерськими документами ТОВ «Південна продовольча компанія» в сумі 2484,95 грн.; по-третє, перелік робіт, які викладені в акті виконаних робіт № 02-020 від 20.02-24.02.2006 р. на суму 2484,95 грн., відноситься до поточного ремонту.

Також експертом у додатку до висновку представлено відомість дослідження взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період з січня 2004 року по жовтень 2007 року (а.с.70-71 т.2).

Згідно приписів ст.256, 257 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого права у грудні 2007 року та просить стягнути заборгованість за договором у період з січня 2004 р. по жовтень 2007 р., а відповідач наполягає на застосуванні наслідків спливу строку позовної давності, то у межах строку позовної давності перебуває період з грудня 2004 року по жовтень 2007 року і сума, яку належить стягнути підлягає зменшенню на 4300 грн.

Згідно виписки з рахунку приватного підприємства «Канцлер» (а.с.90т.1) відповідачем була здійснена часткова проплата у сумі 2500 грн. за оренду майна.

Факт здійснення часткової проплати у сумі 2500 грн. також підтверджується позивачем у поясненні до відзиву на позовну заяву від 02.12.2008 р. ( а.с.30 т.2)

Таким чином, сума яка підлягає стягненню з відповідача становить:

19200 грн. (сума, яка підтверджена актами виконаних робіт) – 4300 грн. (сума заборгованості поза межами позовної давності у період з січня 2004 року по листопад 2004 року) – 2500 грн. (сума часткової проплати, яка підтверджується позивачем) = 12400 грн.

Стаття 776 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435-IV із змінами та доповненнями) передбачає що, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, у п. 2.1 договору оренди автомобілю від 01.01.2005 р. Орендодавець (ПП «Канцлер») зобов’язаний проводить капітальний ремонт майна, а п.2.2 вказаного договору Орендар «ТОВ «Південна продовольча компанія» зобов’язується підтримувати майно у справному стані та проводити за свій рахунок поточний ремонт.

Оскільки, висновком експертизи встановлено, що перелік робіт, які викладені в акті виконаних робіт № 02-020 від 20.02-24.02.2006 р. та на суму 2484,95 грн., відноситься до поточного ремонту, а витрати по придбанню запчастин відносяться до поточних витрат орендаря, то суд відхиляє твердження відповідача про зменшення суми заборгованості, яка підлягає стягненню, на суму проведеного відповідачем ремонту автомобілю, який на його думку є капітальним ремонтом.

Вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції та 3% річних суд залишає без розгляду, оскільки позивачем не надано розрахунку сум індексу інфляції та 3% річних з урахуванням суми заборгованості, оскільки позивачем розрахована сума позову на іншу суму.

Відповідно до §1 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод» (ратифіковано Законом України від 17.07.1997 року № 475) суд повинен надати обґрунтування свого рішення, але це не може сприйматися як вимога надати докладну відповідь на кожний аргумент. Межи такого обов'язку можуть бути різноманітними залежно від обставин справи. Окрім того, по кожній справі необхідно враховувати аргументи, які сторона надає до суду (Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 року).

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини суд надає оцінку лише тим доказам, які безпосередньо впливають на результат розгляду справи.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII) пропорційно задоволеним вимогам.

У матеріалах справи міститься рахунок № 76/07 на оплату виконання комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертизи, виставлений ТОВ «Кримське експертне бюро» Приватному підприємству «Канцлер» (а.с.58 т.2). Ухвалою від 13.01.2009 р. суд покладав попередню оплату за проведення експертизи на позивача Приватне підприємство «Канцлер», однак експертиза позивачем не оплачена.

Таким чином, суд покладає витрати за проведення судової експертизи на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями)

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити частково.

·          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна продовольча компанія» АР Крим, Сімферопольський район, с.Молодіжне , вул.Строїтелів, 5, кв. 2, п/р 2600401004692 в КРФ АТ «Кредит банк», МФО 324913, ЄДРПОУ 32502998) на користь Приватного підприємства «Канцлер» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.З. Рухадзе, 25, кв.60, поштова адреса: м.Сімферополь, вул.Воровського, 65, п/р 2600912090 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 24878189) 12400 грн. орендної плати, 124,00 грн. державного мита та 55,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

·          В іншій частині позову відмовити.

·          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна продовольча компанія» АР Крим, Сімферопольський район, с.Молодіжне , вул.Строїтелів, 5, кв. 2, п/р 2600401004692 в КРФ АТ «Кредит банк», МФО 324913, ЄДРПОУ 32502998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.К.Маркса, 44, офіс 20, р/р 26007000130855 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» в м.Сімферополі МФО 384577 ЄДРПОУ 31937105) 1598,44 грн. витрат за проведення комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертизи.

·          Стягнути з Приватного підприємства «Канцлер» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.З. Рухадзе, 25, кв.60, поштова адреса: м.Сімферополь, вул.Воровського, 65, п/р 2600912090 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 24878189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.К.Маркса, 44, офіс 20, р/р 26007000130855 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» в м.Сімферополі МФО 384577 ЄДРПОУ 31937105) 1801,56 грн. витрат за проведення комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертизи.

·          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено

відповідно до ст.84, 85 ГПК України

08.06.2010 р.

Рішення направити на адреси:

·          Приватному підприємству «Канцлер», м Сімферополь, вул.Воровського, 65

·          ТОВ «Південна продовольча компанія», с.Молодіжне Сімферопольського району, вул.Строїтелів, 5, кв.2.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.