Рішення № 9990273, 31.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2010Справа №2-14/2023-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрі меблі» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 357)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Реале» (95001, м. Сімферополь, вул. Серова, 8; 95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 145-а)

про стягнення 22 326, 00 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Кравець А.М., представник, довіреність від 27.05.2010 р.

від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Добрі меблі» звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Реале» про стягнення суми заборгованості у розмірі 22326,00 грн. та судових витрат. Також позивач просить вжити заходи щодо забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти відповідача, на відповідний рахунок, у розмірі 22326,00 грн., майно та нереалізований товар відповідача.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати у повному обсязі за отриманий по накладним № 26/REA від 21.09.2009р. та № 31/REA від 12.10.2007р. товар, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 22326,00 грн.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень на позовну заяву суду не надав, вимоги ухвал господарського суду від 09.04.2010р., від 27.04.2010 р. та від 17.05.2010 р. не виконав, про причини невиконання суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою, що зазначена у позові.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у позові вказана юридична адреса відповідача: м. Сімферополь, вул. Серова, 8, яка є адресою його державної реєстрації. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 05.3-8.1/1323 від 21.05.2010 р. ( а.с. 27) відповідач значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України як юридична особа за цією ж юридичною адресою.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час і місце судового розгляду справи.

Крім того, у матеріалах справи наявне поштове повідомлення з відміткою особи відповідача про отримання ним судової кореспонденції (а.с. 14).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву та доказів на позов, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добрі меблі», згідно накладним № 26/REA від 21.09.2009р. та № 31/REA від 12.10.2007р., які наявні в матеріалах справи (а.с. 7-8), поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реале» товар на загальну суму 42804,00 грн.

Матеріалами справи, а саме – накладною № 26/REA від 21.09.2009р. на суму 29424,00 грн., накладною № 31/REA від 12.10.2007р. на суму 13380,00 грн.(а.с. 7-8), підтверджується факт поставки товару на адресу відповідача.

Відповідач частково сплатив позивачу за отриманий товар у розмірі 20478,00 грн., що підтверджує виписка банку від 28.07.2008 р. (а.с. 28).

30.03.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Добрі меблі» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реале» претензію з вимогою про сплату суми заборгованості у розмірі 22326,00 грн. за отриманий по накладним № 26/REA від 21.09.2009р. та № 31/REA від 12.10.2007р. товар. Проте відповідач залишив вказану претензію без відповіді та відповідного реагування з його боку.

Отже, відповідач свої зобов’язання по сплаті за отриманий від позивача товар по накладним № 26/REA від 21.09.2009р. та № 31/REA від 12.10.2007р. виконав частково, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Реале», станом на день розгляду справи, становить 22326,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов’язань) є договори та інші угоди, настання певної події.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарьских договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами або прийому замовлення до виконання, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та сплатити продавцю повну вартість переданого товару.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, відповідач доказів сплати боргу суду не надав, доказів які б спростовували доводи позивача суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 22326,00 грн. позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача у розмірі 22326,00 грн., що знаходяться на відповідному рахунку та на майно і нереалізований товар відповідача задоволенню не підлягає у зв’язку з наступним.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (надалі –Роз’яснення), умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до чинного законодавства, забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної та фізичної особи, а обов'язковою умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У разі звернення з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову учасника процесу, останній повинен обгрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до ст.ЗЗ Господарського процесуального кодексу України надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язуються заходи до забезпечення позову.

В порушення приписів ст.66 ГПК України позивачем не доведено суду яким чином невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в даній справі.

Отже у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 31.05.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 04.06.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реале» (95001, м. Сімферополь, вул. Серова, 8; 95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 145-а, р/р 26000045118901 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харьків, МФО 351005, ЄДРПОУ 24691003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрі меблі» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 357, 2600200002148 у Львівській філії ПАТ «Укрексімбанк», МФО 325718, ЄДРПОУ 32970693) заборгованість у розмірі 22326,00 грн., державне мито у розмірі 223,26 грн., а також 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.