Рішення № 9990223, 08.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

08.06.2010Справа №2-7/1873-2010 За позовом Прокурора Нижньогірського району (97100, смт Нижньогірський, вул. Шкільна, 8а) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, б.8, км. 58а, 59) в особі Відділення АР Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, к. 610, ідентифікаційний код 22236140)

До відповідача Фермерського господарства «Арсен» (97113, Нижньогірський район, с. Митрофанівка, вул. Ювілейна, 70, ідентифікаційний код 24871142)

Про стягнення 30 683,38 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Тур К. С. – предст., дов. б/н від 23.04. 2008р.

Від відповідача – Насруллаев А. А. – голова

Прокурор – Яковлєв О. О., посв. №09242.

Суть справи: Прокурор Нижньогірського району звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Відділення АР Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Арсен» 30683,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договорів №8 від 30.05.2006 р. та №9 від 16.06.2006 р. відповідачеві була надана фінансова допомога в загальному розмірі 30000,00 грн. зі строком її повернення до 29.05.2009 р. Проте, в обумовлений строк позика повернута не була, у зв’язку з чим Український державний фонд підтримки фермерських господарств просить її примусово стягнути з Фермерського господарства «Арсен», а також 588,00 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 253,15 грн. та 1842,23 грн. пені.

Заявою №53-01/32 від 27.04.2010 р. позивач уточнив свої вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням інфляційних втрат в сумі 29008,00 грн., 2966,48 грн. пені та 3% річних у розмірі 418,85 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав основну суму боргу у розмірі 28000,00 грн., але вважає, що розмір пені дорівнює 2966,31 грн., 3% річних – 417,22 грн., а інфляційних втрат - 168,00 грн. Крім того, відповідач просить надати відстрочку виконання судового рішення до 01.09.2010 р. та зменшити розмір пені до 100,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заперечення проти відзиву, в яких наполягає на стягненні первісно заявлених сум (з урахуванням заяви про зміну вимог №53-01/32 від 27.04.2010 р.).

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ :

30.05.2006 р. між Відділенням АР Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Арсен» був укладений договір №8 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, пунктом 1 якого передбачено, що Відділення зобов’язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству «Арсен» в сумі 15000,00 грн., а фермерське господарство зобов’язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений договором строк.

Згідно з пунктом 3.4.2 Договору фермерське господарство зобов’язано повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) Відділенню до 29.05.2009 р. в сумі 15000,00 грн.

Фінансова допомога була надана відповідачеві шляхом її перерахування платіжним дорученням №6 від 31.05.2006 р. (а. с. 9).

Крім того, аналогічний договір про надання фінансової допомоги в такій самій сумі – 15000,00 грн. був укладений між сторонами 16.06.2006 р. за номером 9. Строк повернення наданих коштів аналогічний строку, зазначеному в договорі №8 від 30.05.2006 р., - до 29.05.2009 р.

На виконання умов договору №9 від 16.06.2006 р. відповідачеві платіжним дорученням №6 від 19.06.2006 р. були перераховані кошти в сумі 15000,00 грн. (а. с. 9).

Отже, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем своїх обов’язків за вищевказаними договорами.

В свою чергу, в обумовлений договорами строк – до 29.05.2009 р. фінансова допомога відповідачем в повному обсязі повернута не була.

Так, Фермерським господарством «Арсен» лише була повернута сума в загальному розмірі 2000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а. с. 44-47), у зв’язку з чим неповернутою залишилася частина допомоги в розмірі 28000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів повернення позивачеві фінансової допомоги в сумі 28000,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду. Більш того, наявність заборгованості у вказаній сумі визнається самим відповідачем у відзиві на позов.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договорів №8 від 30.05.2006 р. та №9 від 16.06.2006 р. в частині повного та своєчасного повернення сум наданої фінансової допомоги, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині примусового стягнення з відповідача заборгованості у сумі 28000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 5.2 договорів №8 від 30.05.2006 р. та №9 від 16.06.2006 р. сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду (відділенню) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи, що кінцевим строком повернення фінансової допомоги є 29.05.2009 р., початком нарахування пені є 30.05.2009 р., який закінчується 30.11.2009 р. – сплив шестимісячного строку для нарахування пені.

Згідно Листа НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395 з 16.02.2009 р. розмір облікової ставки дорівнює 12,00%, з 15.06.2009 р. – 11,00% (Постанова НБУ від 12.06.2009 N 343), з 12.08.2009 р. – 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468).

Таким чином, суми пені, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання, є наступними:

-          за період з 30.05.2009 р. до 14.06.2009 р. – 294,58 грн. (28000,00 грн. х 24% : 365 дн. х 16 дн.);

-          за період з 15.06.2009 р. до 11.08.2009 р. – 978,85 грн. (28000,00 грн. х 22% : 365 дн. х 58 дн.);

-          за період з 12.08.2009 р. до 30.11.2009 р. – 1745,59 грн. (28000,00 грн. х 20,50% : 365 дн. х 111 дн.).

Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з Фермерського господарства «Арсен» на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, складає 3019,02 грн.

В свою чергу, позивачем заявлена до відшкодування пеня в сумі 2966,48 грн., що не перевищує граничних сум та є правомірним.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 2966,48 грн.

При цьому, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені до 100,00 грн. з огляду на наступне.

Так, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України зозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне право суду встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п. 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський суд Украъни зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

В пункті 3.9.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (зі змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 р.) зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обґрунтовуючи своє клопотання про зменшення розміру пені, відповідач посилається на відсутність грошових коштів, що не може бути розцінено судом в якості достатньої підстави для зменшення неустойки.

Так, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 205 Господарського кодексу України у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

Всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України відповідач не надав суду доказів наявності якихось виняткових обставин, які б могли бути розцінені судом в якості підстави для зменшення суми неустойки, у зв’язку з чим пеня підлягає стягненню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення також % річних у розмірі 418,85 грн. та 1008,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що період нарахування річних визначений позивачем в кількості 182 дня, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 418,85 грн. (28000,00 грн. х 3% : 365 дн. х 182 дн.). Отже, розмір річних обчислений позивачем правомірно.

Крім того, є правомірним и обчислення позивачем інфляційних втрат в сумі 1008,00 грн., оскільки вказаний розмір не перевищує граничних сум.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 ГПК України.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду до 01.09.2010 р., оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності обставин неможливості виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фермерського господарства «Арсен» (97113, Нижньогірський район, с. Митрофанівка, вул. Ювілейна, 70, ідентифікаційний код 24871142) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, б.8, км. 58а, 59) в особі Відділення АР Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, к. 610, ідентифікаційний код 22236140) заборгованість в сумі 28000,00 грн., пеню в розмірі 2966,48 грн., 3% річних в розмірі 418,85 грн. та 1008,00 грн. інфляційних втрат.

3.          Стягнути з Фермерського господарства «Арсен» (97113, Нижньогірський район, с. Митрофанівка, вул. Ювілейна, 70, ідентифікаційний код 24871142) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) держмито в сумі 323,93 грн.

4.          Стягнути з Фермерського господарства «Арсен» (97113, Нижньогірський район, с. Митрофанівка, вул. Ювілейна, 70, ідентифікаційний код 24871142) в доход Державного бюджету України (р/р 31218259700002, код платежу 22050000, в банку одержувача: Управління держказначейства в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ОКПО 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

5.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.