Рішення № 9990217, 31.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2010Справа №2-23/162-2010 За позовом Приватного підприємства «Аеропрактик», м. Сімферополь

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь

Про стягнення 43 276,00 грн. та спонукання укласти договір

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Двойних М.О., представ. за довір. № 15 від 04.09.2009 р.

Від відповідача – Сіроткіна О.М., представ. за довір. № 002-Д від 05.01.2010 р.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про зобов’язання відповідача відшкодувати завданого збитку в розмірі 43276,00 грн. та укласти з позивачем договір зі споживанням 35000 кВт годин на рік з дозволеною потужністю у відповідності з технічними умовами (50 кВт), які були видані та виконані в 1999 році. Також позивач просить зобов’язати відповідача відшкодувати судові витрати в повному обсязі.

          В судовому засіданні 26.01.2010 р. представником відповідача суду наданий відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погоджується та просить в позові відмовити.

          У судовому засіданні 22.02.2010 р. представником позивача надана заява про збільшення суми позову на вартість сплаченого рахунку за перевищення ліміту від 08.08.2009 р. на 1800,00грн. Також в доповнення до позову надав уточнення, в яких обґрунтовує моральну шкоду, яку було завдано в результаті порушення його прав.

          У судовому засіданні 26.03.2010 р. представником відповідача надані доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких вважає, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування збитків необґрунтовані у відповідності з діючим законодавством і документально не підтверджені.

В судовому засіданні 17.05.2010р. представник позивача надав суду уточнення позовних вимог, просив відшкодувати матеріальні збитки та моральну шкоду у розмірі 53245,00грн., зобов’язати відповідача укласти угоду у редакції позивача, зобов’язати відповідача відновити первісний стан вузлу обліку та стягнути з відповідача судові витрати.

          Представник відповідача проти позову заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позов, крім того, надав суду додатковий відзив, яким просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Також представником відповідача заявлене клопотання про зобов’язання позивача надати оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В судовому засіданні 31.05.2010р. представник позивача знову надав суду уточнення позовних вимог, просить: 1)відшкодувати матеріальні збитки та моральну шкоду у розмірі 53245,00грн., у тому числі: 9900,00грн. збитків кафе у результаті простою та псування продуктів, 13423,36грн. стягненої понад тарифу оплати електроенергії за потужністю, 334,33грн. оплати відключення-підключення електроенергії, 1200,00грн. оплати юридичної допомоги, 8400,00грн. повернення грошів за мешкання, 375,00грн. транспортних витрат, 2395,00грн. витрат, пов’язаних з виконанням незаконних вимог по актам від 02.06.2009р. та 17.11.2009р., 1800,57грн. оплати за перевитрату ліміту, 3591,70грн. упущеної вигоди, 2425,42грн. інфляційних витрат, 9600,00грн. моральної шкоди; 2)зобов’язати відповідача укласти договір у редакції позивача; 3)зобов’язати відповідача відновити первісний стан вузла обліку; 4) стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача також надав додатковий відзив на уточнену позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

Встановив :

          28.07.1999р. між ДАЕК “Крименерго” в особі Ялтинських електричних мереж (Енергопостачальна організація) та Малим приватним підприємством «Аеропрактик» (Абонент) був укладений Договір №1839 на користування електричною енергією від електричної мережі.

          25.08.2009р. представниками Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” був відключений від електроенергії об’єкт позивача, розташований за адресою: смт. Сімеїз, вул.Луговського, 2а.

          Суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

10.08.2009р. Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» був виставлений позивачу рахунок №1839 від 08.08.2009р. на суму 2877,79грн., у тому числі: 1481,77грн. – за спожиту електроенергії за період з 08.07.2009р. по 08.08.2009р., 1396,02грн. – за заявлену електроенергію за період з 08.08.2009р. по 08.09.2009р. у об’ємі 1990кВтч.

20.08.2009р. позивач оплатив за електроенергію 1800,57грн. та 3165,42грн. згідно квитанцій (а.с.24,25 т.1).

          Однак платником у вищенаведених квитанціях вказано ПП Єлізарова М.М.

Пунктом 2.1.1 договору №1839 передбачено, що Енергопостачальна організація зобов’язується відпускати електроенергію Абоненту після оплати спожитої електроенергії та передплати, відповідно до встановлених цим договором умов та величин споживання згідно додатку №1.

Згідно п.7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996р. №28 постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до складеного в установленому порядку акта про порушення.

Відповідач вказує, що відповідно до п.7.5 Правил позивачу було направлено повідомлення про те, що у випадку несплати заборгованості, подача електроенергії буде припинена.

На підставі вищевикладеного, 25.08.2009р. о 10:10 Приватному підприємству «Аеропрактик» було припинено постачання електричної енергії (а.с.147 т.1).

Як вбачається з письмових пояснень економіста енергозбиту ЯМЕМ ВАТ «Крименерго» у зв’язку із тим, що ПП Єлізарова М.М. відсутня у базі даних договорів ЯМЕМ ВАТ «Крименерго» платежі позивача від 20.08.2009р. були зараховані на рахунок нез’ясованих платежів. Після письмового звернення директора Приватного підприємства «Аеропрактик» Єлізарової М.М. за резолюцією замначальника ЯМЕМ ВАТ «Крименерго» платежі були зараховані на Приватне підприємство «Аеропрактик»: 1800,57грн. за перевищення договірних величин електроенергії та 3165,42грн. за електроенергію. Оскільки заборгованість за перевищення договірних величин електроенергії була відсутня платіж у сумі 1800,57грн. пізніше був зарахований у оплату за електроенергію (а.с.36 т.1).

Після з’ясування вищевказаних обставин та сплати Приватним підприємством «Аеропрактик» 334,33грн. оплати за підключення електроенергії (а.с.26 т.1), 25.08.2009р. о 16:30 постачання електричної енергії було відновлено (а.с.147 т.1).

Суд вважає, що відповідачем відключення електроенергії було здійснено безпідставно з огляду на наступне.

Надані позивачем документи свідчать про те, що оплата була здійснена своєчасно та належним чином, про що свідчать квитанції (а.с.24-25 т.1), в яких вказані данні про платника: адреса, номер договору, данні про особу (керівника Приватного підприємства), яка здійснила оплату.

Також згідно п.2.2.5 договору, електропостачальна організація має право, попередивши споживача не менше, ніж за 2 доби, припинити повністю або частково подачу йому електроенергії у випадку, зокрема, неоплати платіжного документа за електроенергію у встановлений строк. Попередження про дату відключення видається разом з рахунком на оплату електроенергії.

Вищенаведені положення відповідачем не враховані, у зв’язку із чим, суд вважає, що 334,33грн. оплати за підключення електроенергії підлягають відшкодуванню позивачу.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 9900,00грн. збитків кафе у результаті простою та псування продуктів, а також 8400,00грн. повернення грошів за мешкання не підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

          Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов’язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч.2 ст.34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Наданий позивачем акт підрахунку нанесених збитків у результаті відключення електроенергії суд розцінює як неналежний доказ, оскільки він є одностороннім та складений за участю тільки представників позивача без залучення сторонніх незацікавлених осіб (а.с.56 т.1). Також позивачем не надані докази списання зіпсованих продуктів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відключення мало місце 25.08.2009р. з 10:10 до 16:30, тобто 6год. 20хв., тому суд ставить під сумнів можливість зіпсування продуктів за вказаний період часу.

Крім того, 8400,00грн., які начебто були повернуті позивачем за проживання, також не підтверджені належними доказами – первинними бухгалтерськими документами, а саме: Книгою обліку доходів та витрат, Книгою обліку прибуткових та витратних ордерів, Касовою книгою, а прибуткові та витратні касові ордери не містять усіх реквізитів, зокрема, дати складання та номеру, тому не приймаються судом в якості доказів.

Також Приватне підприємство «Аеропрактик» просить стягнути з відповідача 2395,00грн. витрат, пов’язаних з вимогами по актам Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» від 02.06.2009р. та від 17.11.2009р., відновити первісний стан вузлу обліку та укласти договір у редакції позивача.

02.06.2009р. представником ВАТ «Крименерго» було видано позивачу вимогу на реконструкцію схеми обліку електроенергії №55, якою наказувалось виконати ряд заходів з реконструкції схеми обліку електроенергії і приведення її у відповідність вимогам нормативних документів, зокрема в даній вимозі була вказана необхідність установки ввідного автомата на струм 25 А. Із змістом даного акту — вимоги споживач був ознайомлений, копію акту-вимоги отримав, підписав без заперечень. На підставі даного акту-вимоги №55 та акту-наряду №358 від 02.06.2009р. схема обліку була виведена в реконструкцію. Також у даному акті-вимозі №55 було вказано, що з 02.06.2009р. розрахунок за спожиту електроенергію буде проводитися відповідно до п. 6.39 Правил користування електричною енергією.

Аналогічним чином Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» було виставлено вимоги за результатами перевірки, проведеної 17.11.2009р.

Пунктом 3.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996р. №28 передбачено, що електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Розрахункові засоби обліку електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог ПУЕ, цих Правил та проектних рішень.

Згідно додатку №1 до договору, укладеного між сторонами, позивачу узгоджена дозволена потужність підключеного обладнання 15кВт та 3 категорія надійності електропостачання.

Суд вважає правомірними дії відповідача, пов’язані з вимогами по актам Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» від 02.06.2009р. та від 17.11.2009р. і не обмежує споживача в споживанні електричної енергії в межах дозволеної потужності, оскільки фактично спрацьовування автомата відбуватиметься при підключенні струмоприймачів потужністю 16,5кВт. Позиція ВАТ «Крименерго» заснована на вимогах нормативних документів та підтверджується роз’ясненнями Державної інспекції по енергетичному нагляду по режимах споживання електричної енергії і потужності № 01/12 -119 від 13.01.2010р. Посилання на існуючі технічні умови на потужність 50 до Вт не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дані ТУ (термін дії ТУ не перевищує 2 року) не були виконані в повному об'ємі, відсутня довідка про виконання ТУ і відповідно не внесені відповідні зміни в договір на постачання електричної енергії.

Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 2395,00грн. витрат, пов’язаних з вимогами по актам Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» від 02.06.2009р. та від 17.11.2009р. та спонукання до відновлення первісного стану вузлу обліку.

Сторони не представили суду доказів припинення дії укладеного між ними договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

На підставі викладеного, суд вважає що не має підстав для укладення між сторонами нового договору на той самий об’єкт за наявності діючого договору.

При цьому суд враховує, що проект договору, наданий позивачем, не відповідає типовій формі договору, встановленій Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996р. №28 .

Крім того, позивачем не були виконані у повному обсязі технічні умови для укладення договору у редакції позивача, в якій передбачено величину дозволеної потужності на рівні 50кВТ та другу категорії надійності електроспоживання.

Стосовно позовних вимог про стягнення 13423,36грн. стягненої понад тарифу оплати електроенергії за потужністю суд вважає за необхідне зазначити наступне.

          Згідно п.6.39 Правил у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Споживачеві розрахунок за потужності проводився виходячи з величини вказаною в договорі 15 кВт і часу роботи вказаною в договорі. Фактично у споживача підключено струмоприймачів сумарною потужністю 67 кВт якими він цей час користувався на власний розсуд, оскільки лічильником електроенергія не враховувалася.

На підставі викладеного вимоги про стягнення 13423,36грн. стягненої понад тарифу оплати електроенергії за потужністю також задоволенню не підлягають.

Оскільки позивачем не доведено спричинення позивачу збитків на суму 35918,00грн., з яких позивачем було розраховано упущену вигоду, то у суда немає підстав і для стягнення 3591,70грн. упущеної вигоди.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідача відсутній обов’язок сплатити Приватному підприємству «Аеропрактик» грошову суму у розмірі 35818,00грн., на яку позивачем були нараховані інфляційні витрати у зв’язку із чим, суд відмовляє у стягнення 2425,42грн. інфляційних витрат.

Стосовно позовних вимог про стягнення 9600,00грн. моральної шкоди суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обґрунтовуючи моральну шкоду, позивач посилається на втрату іміджу (ділової репутації) підприємства, душевні страждання колективу, душевний дискомфорт працівників підприємства та відпочиваючих, які залишилися без комунальних послуг та на порушення законного права підприємства отримувати та споживати електроенергію.

Вищевказані обставини не підтверджені ніякими доказами, крім того, душевні страждання фізичних осіб не можуть бути підставою для стягнення моральної шкоди на користь позивача – юридичної особи.

Суд також відмовляє позивачу у стягненні 1200,00грн. за юридичну допомогу та 375,00грн. транспортних витрат, оскільки ці витрати не підтверджені ніякими доказами: не наданий договір на надання юридичних послуг, платіжні документи, які б свідчили про оплату послуг.

          В судовому засіданні 31.05.2010р. представник позивача відмовився від позовних вимог про 1800,57грн. оплати за перевитрату ліміту.

          Оскільки відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує інтереси сторін, суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову.

          Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення 1800,57грн. оплати за перевитрату ліміту провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам згідно ст.49 ГПК України.

          Крім того, з позивача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету 53,45грн. недоплаченого державного мита за майнові вимоги та 85,00грн. – за немайнові вимоги, усього – 138,45грн.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 31.05.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 07.06.2010р.

З огляду на викладене та керуючись п.4 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Київська, 74/6, п/р 26007301442046 в філії АКБ «Національний кредит», МФО 384715, ЗКПО 00131400) на користь Приватного підприємства «Аеропрактик» (95021, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Міллера, 6а, кв.24, п/р 26002014371000 у АКБ «Імексбанк», МФО 308304, ЗКПО 13692790) 334,33грн. оплати підключення електроенергії, 3,27грн. державного мита та 1,48грн. витрат за інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Аеропрактик» (95021, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Міллера, 6а, кв.24, п/р 26002014371000 у АКБ «Імексбанк», МФО 308304, ЗКПО 13692790) в дохід держбюджету України (р/р 31115095700002; одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ЗКПО 34740405, Банк –ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) держмито в розмірі 138,45грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.В частині позовних вимог про стягнення 1800,57грн. оплати за перевитрату ліміту провадження у справі припинити.

6. В іншій частині у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.