Рішення № 9990175, 26.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.2010Справа №2-14/2143-2010

За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м. Київ, бул.Т.Шевченка, 18) в особі Філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» (03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3)

до відповідача – Військової частини А-3666 (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 21) в особі Військової частини А-3666 «ІІ» (98410, Бахчисарайський район, с. Плодове).

про стягнення 5148,69 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Бабенко Н.Г., представник, довіреність від 21.07.2008 р.

від відповідача – Кальян А.М., представник, довіреність № 1692 від 17.12.2009 р.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідача – Військової частини А-3666 в особі Військової частини А-3666 «ІІ» про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 4770, 56 грн., пені у розмірі 184, 53 грн., індексу інфляції у розмірі 156, 75 грн., 3% річних у розмірі 36, 85 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань за договором № 736/8 від 01.03.2003р. про експлуатаційно-технічне обслуговування засобів звязку, через що заборгованість відповідача перед позивачем за період з вересня по грудень 2009 р. складає 4770, 56 грн. основного боргу, пені у розмірі 184,53 грн., індексу інфляції у розмірі 156,75 грн., 3% річних у розмірі 36,85 грн.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №3932 від 25.05.2010р.), згідно якого відповідач просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 100%., посилаючись на те, що кошти забезпечуючим фінансовим органом на проведення розрахунків за послуги зв’язку Військовій частині А-3666 виділені не були.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

01 березня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", м. Київ в особі філії "Дирекція первинної мережі" Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (Виконавець) та Військовою частиною А-4487 (Споживач) був укладений договір № 736/8 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку, згідно якого

Споживач здає, а Виконавець приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за Актом приймання-передачі (Додаток №1) такі засоби і споруди зв’язку КЛЗ на дільниці СМТС-в/чА-4487, згідно з паспортом (Додаток № 2) та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.

Відповідно до розділу 2 Договору сторони передбачили взаємні зобов’язання, зокрема Споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми згідно з розрахунком вартості послуг, надавати виконавцю документи про обсяг виділених для оплати послуг зв’язку на певний період (місяць, квартал, рік тощо) бюджетних асигнувань, складених відповідно до вимог чинного законодавства України не пізніше 20 числа місяця, що передує зазначеному періоду ( п.2.1.2, 2.1.3 договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору, вартість технічного обслуговування засобів зв’язку Споживача визначається згідно тарифів на додаткові послуги електрозв’язку. Розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків виконавця. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до пункту 3.2. договору, при зміні тарифів вартість наданих послуг коригується відповідно до змін цін на послуги та вноситься в Договір окремим додатком.

Розрахунок вартості послуг наведений у додатку 3 до договору (а.с. 24).

Пунктом 3.5. договору сторони передбачили, що при невиконані пункту 2.1.2. ( в разі затримки оплати) Споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Договір № 736/8 від 01 березня 2003 року набирає чинності з 01 березня 2003 року і діє до 31 грудня 2003 року (п.10.1 Договору). При цьому передбачено, що якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не заявить про її припинення, дія Договору вважається продовженою за кожний наступний рік на тих же умовах. (п. 10.4. Договору).

Правовідносини між сторонами за Договором № 736/8 від 01 березня 2003 року виникли, що підтверджується зокрема підписаним сторонами за договором актом приймання-передачі засобів та споруд зв’язку на експлуатаційно-технічне обслуговування - додаток №1 до договору (а.с. 22).

Сторони не представили суду доказів розірвання зазначеного договору, отже відповідно до пункту 10.4. Договору, суд приходить до висновку, що зазначений договір на день слухання справи є дійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 736/8 від 01 березня 2003 року укладено між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", м. Київ в особі філії "Дирекція первинної мережі" Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (Виконавець) та Військовою частиною А-4487.

Листом за вих. № 68 від 02.09.2004 р. Військова частина А-3666 повідомила філію «Дирекції первинної мережі ВАТ «Укртелеком», що з 30.06.2004р. військова частина А 4487 переформована у військову частину А 3666 «ІІ», згідно з наказу НГШ військово-повітряних сил ЗСУ від 12.01.2004р. № 11. Цей лист вважається невід’ємною частиною Договору № 736/8 від 01.03.2003р. На листі є відмітка щодо погодження філії «Дирекції первинної мережі ВАТ «Укртелеком». (а.с. 28).

Як свідчать матеріали справи, господарським судом АРК розглянута справа № 2-24/5534-2009 за позовом ВАТ «Уктелеком» в особі філії «Дирекції первинної мережі ВАТ «Укртелеком» до відповідачей: Військової частини А 3666 «ІІ» (АРК, Бахчисарайський район, с. Плодове); Військової частини А-3666 (м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 21) про стягнення 6240,39 грн. заборгованості за договором №736/8 від 01.03.2003 р. за період з квітня 2009 р. по серпень 2009 р.

Рішенням господарського суда АРК по справі №2-24/5534-2009 від 12.01.2010 р. позов задоволено та стягнуто з Військової частини А-3666 суму основного боргу у розмірі 5963,20 грн., пеню у розмірі 219,04 грн., збитки від інфляції у розмірі 32,27 грн., три проценти річних у розмірі 25,88 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн. та 325,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі у частині стягнення з Військової частини А-3666 «ІІ» 6240,39 грн. припинено. Вказане рішення набуло законної чинності.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що правонаступником споживача за договором – Військової частини А-4487 є Військова частина А-3666 «ІІ» на підставі директиви Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України від 12 грудня 2002 року № 122/1/05. Зазначена директива, за ствердженням першого відповідача, має гриф секретності «таємно», тому не може бути надана суду у якості доказу. Представником відповідачів по вказаній справі факт такого правонаступництва підтверджено.

Згідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, на підтвердження факту правонаступництва у матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії листів Військової частини А3666 №40 від 11.08.2004 р. та № 68 від 02.09.2004 р., наказ № 11 від 12.01.2004 р. та довідка Військової частини А0304 від 31.12.2004 р. (а.с. 28,29,50,51).

01 березня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", м. Київ в особі філії "Дирекція первинної мережі" Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (Виконавець) та Військовою частиною А-3666 "II" було укладено Додаткову угоду про доповнення Договору № 736/8 від 01 березня 2003 року, яка відповідно до її пункту 4 є невід’ємною частиною Договору № 736/8 (а.с. 26).

Відповідно до умов додаткової угоди сторони дійшли згоди про те, що послуги зв’язку за зазначеним Договором надаються за цінами наказу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" від 10.01.2005р. №3 “Про затвердження тарифів на експлуатаційно-технічне (технічне) обслуговування споруд і технічних засобів телекомунікацій”.

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди Додаток № 3 основного Договору замінено Додатком № 3 а, всі інші положення Договору № 736/8 від 01 березня 2003 року залишені без змін.

Додаток № 3 а до Договору № 736/8, який долучено до матеріалів справи містить розрахунок вартості наданих позивачем послуг, яка з урахуванням податку на додану вартість у місяць становить 1192,64 грн. (а.с. 27).

У порушення умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінета міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі провів оплату наданих послуг зв’язку, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року у розмірі 4770,56 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за послуги зв’язку у спірному періоді (а.с. 8), що й стало підставою для звернення з позовом до суду й нарахуванню штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості за період з 14 вересня 2009 року по 10 грудня 2009 року у розмірі 5148,69 грн., з яких: сума основного боргу –4770,56 грн., пеня - 184,53 грн., індекс інфляції - 156,75 грн., 3% річних – 36,85 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного та неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті заборгованості за договором № 736/8 від 01 березня 2003 року, на підставі чого сума основної заборгованості підлягає стягненню з другого відповідача.

Так, відповідно до виставлених позивачем рахунків на сплату (№ 2246 від 14.09.2009р., № 2552 від 13.10.2009р., № 2771 від 16.11.2009р., № 3034 від 10.12.2009 р.), які належним чином направлялись Військовій частині А-3666 "II", сума основної заборгованості Військової частини підтверджується та становить 4770,56 грн.

Сума основної заборгованості відповідача у розмірі 4770,56 грн., зокрема підтверджується виконаним позивачем розрахунком (а.с. 8).

12.02.2010 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплати заборгованості по договором № 736/8 від 01.03.2003 р. ( а.с. 31-32).

В свою чергу відповідач, як вбачається до залученого до матеріалів справи листа за №335 від 10.03.2009 р., повідомляє, що у разі надходження коштів до військової частини А3666 заборгованість по претензії буде негайно погашена. Також відповідач просить не здійснювати нарахування пені у зв’язку з відсутністю кошторисних призначень ( а.с. 33).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 36 Закону України “Про телекомунікації”встановлено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Крім того, пунктом 3.5. Договору сторони передбачили, що Споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Матеріалами справи, зокрема розрахунком пені підтверджується заявлений позивачем розмір пені у розмірі 184,53 грн., який відповідно до норм чинного законодавства та умов договору підлягає стягненню з Військової частини А-3666 (а.с. 9-10).

Оскільки відповідно до відзиву відповідач заперечує проти стягнення нарахованих штрафних санкцій та просить зменшити їх розмір на 100%, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Військова частина А-3666 посилаючись на коло обставин не довела зокрема недостатність асигнувань з Державного бюджету України, виділених забезпечуючим фінансовим органом –Військовою частиною А 0306, а також факт направлення заявок на фінансування оплати послуг на технічно-експлуатаційне обслуговування обладнання зв’язку до військової частини А 0306.

З огляду на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язок доведення обставин покладається на особу, яка на них посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 100% та стягує їх у заявленому позивачем обсязі.

Крім того, відповідно до статті 233 Господарського кодексу зменшення розміру штрафних санкцій є виключним правом, а не обов’язком суду.

Відповідно до частини 1 зазначеної статі у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд, оцінивши обставини справи за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України - за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, не вбачає достатньо правових підстав для зменшення суми штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного позивачем нарахований індекс інфляції у розмірі 156,75 грн. та 3% річних у розмірі 36,85 грн.

Відповідачем не надані суду докази щодо належного виконання ним як Споживачем своїх обов’язків за договором №736/8 від 01.03.2003р. в частині своєчасної оплати за отримані від позивача послуги зв’язку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі особі Філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 26.05.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 31.05.2010 р.

З огляду на викладене, керуючись ст.33, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Військової частини А-3666 (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 21) в особі Військової частини А-3666 «ІІ»(98410, АРК, Бахчисарайський район, с. Плодове, р/р 35216008003043 в УДК у Вінницької області, МФО 802015, ЄДРПОУ 22994194) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18) в особі філії «Дирекція первинної мережі» Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3, р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904, ЄДРПОУ16479714) 4770,56 грн. заборгованості, 156,75 грн. індексу інфляції, 36,85 грн. 3% річних, 184,53 грн. пені, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.