Рішення № 9990091, 03.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2010Справа №2-4/2582-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес», (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Югос», (95034, м. Сімферополь, вул.. Лихого, 354)

про стягнення 17 230,00 грн.

Суддя І.К. Бєлоглазова

представники:

Від позивача – представник Міндіч М.О., дов. від 05.01.2010 р.

Від відповідача представник Бартєнєва І.В., дов. від 16.11.2009 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Делішес», м. Сімферополь, звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Югос», м. Сімферополь, про стягнення заборгованості у розмірі 17230,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання попередньої домовленості щодо поставки яєць курячих позивачу були виставлені рахунки-фактури №СФ-0000009 від 16.03.2010 р. на суму 27720,00 грн. та №СФ-0000010 від 16.03.2010 р. на суму 525,00 грн. Відповідно до вказаних рахунків відповідач зобов’язався поставити ТОВ «Делішес» 36000 шт. курячих яєць С1б агропромислова компанія в прокладках бугорчатих (поворотна тара) в кількості 1400 шт. Вказані рахунки позивачем були сплачені частково на суму 16947,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2786 від 16.03.2010 р. на суму 16632,00 грн. та №2787 від 16.03.2010 р. на суму 315,00 грн. Однак, станом на 11.05.2010р. відповідач поставку товару не здійснив, що і стало підставою для звернення ТОВ «Делішес» до суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 64,08 грн. та 218,92 грн. процентів за користування чужими коштами.

Відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про припинення провадження по справі у порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з погашенням заборгованості перед позивачем шляхом поставки товару, що підтверджується видатковими накладними №РН-0001958 від 21.05.2010 р. на суму 5184,00 грн., №РН-0001079 від 25.05.2010 р. на суму 8496,00 грн., №РН-0001160 від 31.05.2010 р. на суму 3312,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В :

16.03.2010 р. між ТОВ «Торгівельний дім «Югос» на виконання попередньої домовленості щодо поставки яєць курячих були виставлені рахунки-фактури №СФ-0000009 на суму 27720,00 грн. та №СФ-0000010 на суму 525,00 грн. (а.с. 7).

Відповідно до вказаних рахунків відповідач зобов’язався поставити ТОВ «Делішес» 36000 шт. курячих яєць С1б агропромислова компанія в прокладках бугорчатих (поворотна тара) в кількості 1400 шт.

16.03.2010 р. вказані рахунки були сплачені ТОВ «Делішес» частково на суму 16947,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2786 від 16.03.2010 р. на суму 16632,00 грн. та №2787 від 16.03.2010 р. на суму 315,00 грн., (а.с. 8-9).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов’язку.

Аналіз вивчення матеріалів справи дозволяє суду дійти висновку, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини, пов’язані з поставкою товарів, які згідно ст. 712 ЦК України регулюються параграфом 1 глави 54 ЦК України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки та отримання товару підтверджується печатками та підписами повноважних осіб позивача та відповідача на вищевказаних накладних.

Відповідно до ч. 2 ст.. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, 18.03.2010 р. позивач направив на адресу ТОВ «Торгівельний дім «Югос» претензію щодо виконання своїх зобов’язань щодо оплати за товар та просив в строк до 22.03.2010 р. здійснити поставку оплаченої продукції, а у разі невиконання зобов’язання у встановлений строк, повернути отримані від ТОВ «Делішес» грошові кошти. Вказану вимогу отримано відповідачем 23.03.2010 р., (а.с. 17).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

03.06.2010 року у судовому засіданні представник відповідача надав докази поставки позивачеві оплаченого товару, що підтверджується видатковими накладними №РН-0001958 від 21.05.2010 р. на суму 5184,00 грн., №РН-0001079 від 25.05.2010 р. на суму 8496,00 грн., №РН-0001160 від 31.05.2010 р. на суму 3312,00 грн., усього на суму 16947,00 грн. Позивач підтвердив одержання товару та прийняття його. З огляду на викладене суд вважає за необхідне провадження у справі у цій частині припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується річних, які позивач просить стягнути з посиланням на ст. 625 ЦК України, то вартість непоставленого товару, неможна розглядати як грошове зобов’язання у розумінні ст. 625 ЦК України, у зв’язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 64,08 грн.

Згідно ст.. 536 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач як на правову підставу вимог, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договір між сторонами не укладався.

Після поставки відповідачем та прийняття позивачем товару, за який здійснено передплату, має місце прострочення боржника, а не безпідставне користування грошовими коштами. Тому вимоги позивача про стягнення процентів за безпідставне користування грошами, теж не підлягають задоволенню.

Судові витрати суд відносить на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.49, п. 1-1ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення з ТОВ «Торгівельний дім «Югос» заборгованості у розмірі 16947,00 грн. провадження у справі припинити.

3. В частині стягнення річних та процентів за безпідставне користування майном відмовити.

3. Стягнути з ТОВ «Торгівельний дім «Югос», (95034, м. Сімферополь, вул.. Лихого, 35-а, код ЄДРПОУ 35053136, р/р 26005301326277 у філії КЦВ «Промінвестбанк», МФО 324430) на користь ТОВ «Делішес», (м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 31, код ЄДРПОУ 32624767, р/р 26004045326700, МФО 351005) 169,47 грн. державного мита та 232,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоглазова І.К.