Рішення № 9990025, 02.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2010Справа №2-22/302-2010 За позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15

до відповідача ТОВ «АДЕЛЬ ЧО», м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18а

про стягнення 153803,10 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Халімов В.Г., представник, дов від 15.01.2010 року

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач – Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «АДЕЛЬ ЧО», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 153803,10 грн., у тому числі: сума боргу згідно договору від 01.10.2008 року про участь в комплексному соціально – економічному розвитку міста в сумі 139821,00 грн., 13982,10 грн. – штрафу, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору від 01.10.2008 року не здійснював належним чином внесення платежів на розвиток соціальної та інженерно – транспортної інфраструктури міста.

Відповідач заперечує поти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити у зв’язку з тим, що будівництва вказаного у договорі від 01.10.2008 року об’єкту ще не розпочато, отже, до погодження проектної документації в комітеті архітектури та містобудування Сімферопольської міської ради, відповідач не має можливості та строків передбачити кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста.

02.02.2010 року суду було заявлено клопотання в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку вирішення даного спору.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02.02.2010 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторони, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату вирішення спору повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

Відповідно до п. 7 ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчого комітету Симферопольської міської ради відноситься залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міста.

Згідно ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника.

Рішенням Сімферопольської міської ради від 24.07.2008 року № 605, п. 7.2., припинено ПП «Трек» право користування земельною ділянкою площею 0,4500 га по вул. Бородіна - вул. Сімеїзська, договір оренди від 15.08.2007 року № 1381 визнано таким, що втратив силу, та надано ТОВ «Адель Чо» земельну ділянку площею 0,4500 га по вул. Бородіна, 57 у короткострокову оренду строком на 5 років до 24.07.2013 року, для завершення будівництва будівлі автосервісу.

01.10.2008 року між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та відповідачем був укладений договір про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста.

Відповідно до п. 2.1.1 договору відповідач зобов'язався на протязі місяця з моменту підписання Договору перерахувати на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста кошти у сумі 139821,00 грн. до місцевого бюджету. Кошти перераховуються: до 01.11.2008 року – 55928,00 грн., сума, що залишилась – 83893,00 грн. до 01.01.2009 року.

Так, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідач заперечує проти позовних вимог просить суд в задоволенні позову відмовити у зв’язку з тим, що будівництва вказаного у договорі від 01.10.2008 року об’єкту ще не розпочато, отже, до погодження проектної документації в комітеті архітектури та містобудування Сімферопольської міської ради, відповідач не має можливості та строків передбачити кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста.

Але, суд не може погодитись із даним твердженням з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій» (редакція з 01.01.2008 року по 14.10.2008 року, тобто, яка діяла на момент укладення договору між сторонами) фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об'єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт.

Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 року № 40 «про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» (в редакції з10.09.2008 року, що діяла на момент укладення договору), пунктом 2 визначено, що кошти замовників не залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів у разі спорудження: об'єктів будь-якого призначення за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; будівель житлового фонду соціального призначення; житлових будинків на земельних ділянках, придбаних на аукціоні, за умови включення до ціни таких земельних ділянок вартості облаштування їх інженерними мережами; об'єктів, які будуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха.

Таким чином, при укладенні договору від 01.10.2008 року обома сторонами був визначений як порядок перерахування коштів, так і їх розмір. Більш того, сторонами була встановлена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд підкреслює, що під час розгляду даної справи суду не було надано доказів визнання договору про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста від 01.10.2008 року недійсним в судовому порядку, він не є розірваним, та, відповідач зустрічного позову з даними вимогами до суду не звертався у встановленому законодавством порядку.

Як вказує позивач, строк виконання зобов'язання настав, однак, до теперішнього часу відповідач свої зобов'язання не виконав.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про оплату суми заборгованості та сплату нарахованого штрафу, а.с. 9.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення платежу згідно пункту 2.1.1 цього договору відповідач сплачує штраф у розмірі 10% від суми платежу, що складає 13982,10 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 139821,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 13982,10 грн. – штрафу, оскільки нарахування штрафу у зв’язку з невиконанням відповідачем свого зобов’язання передбачено п. 4.3 договору, у разі несвоєчасного внесення платежу згідно пункту 2.1.1 цього договору відповідач сплачує штраф у розмірі 10% від суми платежу.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02 червня 2010 року.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                    вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ТОВ «АДЕЛЬ ЧО» (м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18а, банківські рахунки невідомі, ЄДРПОУ 35650847) на користь Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, рахунок № 31514931700002 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 04055630) заборгованість в сумі 153803,10 грн., у тому числі: сума боргу згідно договору від 01.10.2008 року про участь в комплексному соціально – економічному розвитку міста в сумі 139821,00 грн., 13982,10 грн. – штрафу.

3.          Стягнути з ТОВ «АДЕЛЬ ЧО» (м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18а, банківські рахунки невідомі, ЄДРПОУ 35650847) на користь Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, рахунок № 31514931700002 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 04055630) 1538,03 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ТОВ «АДЕЛЬ ЧО» (м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18а, банківські рахунки невідомі, ЄДРПОУ 35650847) на користь Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, рахунок № 31514931700002 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 04055630) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.