Рішення № 9990015, 02.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2010Справа №2-22/1457-2010 За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «За Мир», Білогірський район, с. Мельничне, вул. Підгірна, 17

до відповідача ВАТ «Сакський комбікормовий завод», Сакський район, с. Громовка, вул. Промислова, 1

про стягнення 39117,83 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Куциков М.Б., адвокат, посвідчення № 1199

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач – Приватне сільськогосподарське підприємство «За Мир» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ВАТ «Сакський комбікормовий завод», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 39117,83 грн., у тому числі: заборгованість за поставлену пшеницю - 30000,00 грн., інфляційні збитки – 7852,15 грн., 3% річних – 1265,68 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов’язань за договором купівлі - продажу № 154 від 10.11.2008 року неналежним чином здійснював оплату поставленої продукції – пшениці. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3630,00 грн. вартості адвокатських послуг.

22.04.2010 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного пору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в судовому засіданні 22.04.2010 року відповідач надав суду пояснення по суті спору, відповідно до яких зазначив, що з сумою основного боргу у розмірі 30000,00 грн. згоден у повному обсязі, але не визнає 3% річних, збитки від інфляції, судові витрати та витрати на послуги адвокату, у зв’язку з їх недоведеністю та невірним розрахунком з боку позивача.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.04.2010 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

14.05.2010 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 30000,00 грн. основного боргу, збитки від інфляції в сумі 6471,51 грн., 3% річних у розмірі 1337,92 грн., судові витрати: державне мито у розмірі 378,10 грн., оплату послуг адвокату у розмірі 8630,00 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

20.05.2010 року відповідач надав суду заперечення на заяву позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд відмовити в задоволенні вимоги про стягнення 8630,00 грн. витрат з оплати послуг адвокату.

В судовому засіданні 31.05.2010 року позивач надав суду пояснення по справі щодо заперечень відповідача на заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині відшкодування вартості адвокатських послуг.

В судовому засіданні 31.05.2010 року було оголошено перерву до 02.06.2010 року до 11 години 00 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.

02.06.2010 року, після перерви, розгляд справи продовжено.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи був повідомлений під розпис в бланку перерви в судовому засіданні від 31.05.2010 року.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

10 листопада 2008 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі – продажу № 154, відповідно до п. 3 якого предметом договору є пшениця продовольча 4 класу у кількості 100 тон +/- 10% в опціоні покупця.

Згідно пунктів 5, 6 ціна за одну метричну тону складає 850,00 грн., у тому числі ПДВ 141,66 грн. Загальна сума договору – 85000,00 грн.; строк поставки встановлений – до 10 грудня 2008 року.

Відповідно до п. 7 договору покупець зобов’язується здійснити 100% передплату товару протягом десяти банківських днів з моменту прийомки та надання наступних документів – рахунку – фактури, податкової накладної. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

В матеріалах справи, наявні накладна № 30 від 11 листопада 2008 року, та податкова накладна від 11 листопада 2008 року, відповідно до яких позивач передав, а відповідач прийняв товар – пшеницю, загальною вартістю 36337,50 грн., у тому числі ПДВ.

Але, відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору, вартість придбаного товару сплатив не у повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 30000,00 грн.

Крім того, суду був наданий акт звірки розрахунків, відповідно до якого сторони визначили наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 30000,00 грн. станом на 01 січня 2010 року.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 30000,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням збільшень позовних вимог, збитки від інфляції в сумі 6471,51 грн., 3% річних у розмірі 1337,92 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, позивачем було заявлено вимогу про стягнення 8630,00 грн. – витрат на оплату послуг адвокату – суд вважає дану вимогу обґрунтованою частково з огляду на наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», пунктом 10 листа визначене таке:

Нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.

Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.

За приписом частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Так, суду були надані договір на надання юридичних послуг б/н від 22 січня 2010 року, а.с. 19; акт виконаних робіт від 26 лютого 2010 року, а.с. 21; платіжне доручення № 31 від 26 лютого 2010 року на суму 3630,00 грн. з призначенням платежу «за послуги адвоката за договором від 22 січня 2010 року, а.с. 20; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а.с. 22, п/д № 73 від 30.04.2010 року на суму 5000,00 грн. про сплату послуг адвокату на підставі угоди від 23.04.2010 року до договору про надання адвокатських послуг від 22.01.2010 року, а.с. 43; додаткова угода від 23.04.2010 року, а.с. 46.

Таким чином, позивачем, на підставі договору від 22.01.2010 року та додаткової угоди до нього від 23.04.2010 року було сплачено 8630,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докладу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно приписів ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Отже, суд, врахувавши складність справи (купівлі – продаж пшениці продовольчої, визнання відповідачем суми основного боргу, тривалість справи (ухвалою від 05.03.2010 провадження у справі було порушено; 30.03.2010 розгляд справи відкладено на 22.04.20110; 22.04.2010 року розгляд справи відкладено на 20.05.2010 року; 20.05.2010 року розгляд справи було відкладено на 31.05.2010 року; 31.05.2010 року було оголошено перерву до 02.06.2010 року, але, уповноважений адвокат Куциков М.Б. приймав участь в судових засіданнях які відбулись лише 20.05.2010 року та 31.05.2010 року, оскільки в решті судових засідань участь приймав представник за довіреністю Барбаховська Олена Миколаївна, а.с. 32). Більш того, суд підкреслює, що заяву про збільшення позовних вимог, а.с. 41, розрахунок позовних вимог, а.с. 42, було підписано представником Барбаховською О.Н.

Отже, зважаючи на вжиті адвокатом Куликовим М.Б. затрати по наданню правової допомоги, участь в судових засідання з представництва інтересів позивача, а також зважаючи на ціну позову та визнання суми основного боргу у розмірі 30000,00 грн. відповідачем, суд дійшов висновку, з огляду на розумну необхідність судових витрат, про зменшення розміру витрат на послуги адвоката до 2500,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за, зокрема, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Але, суд підкреслює, що витрати позивача на оплату послуг адвоката, як судові витрати, покладаються на відповідача частково, у розмірі 2500,00 грн.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02 червня 2010 року.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                    вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ВАТ «Сакський комбікормовий завод» (Сакський район, с. Громовка, вул. Промислова, 1, рахунок № 26003840100011 КФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 384942, ЄДРПОУ 30167878) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «За Мир» (Білогірський район, с. Мельничне, вул. Підгірна, 17, рахунок № 2600716401 в Білогірському відділенні КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 30771870) 30000,00 грн. основного боргу, збитки від інфляції в сумі 6471,51 грн., 3% річних у розмірі 1337,92 грн., всього – 37809,43 грн.

3.          Стягнути з ВАТ «Сакський комбікормовий завод» (Сакський район, с. Громовка, вул. Промислова, 1, рахунок № 26003840100011 КФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 384942, ЄДРПОУ 30167878) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «За Мир» (Білогірський район, с. Мельничне, вул. Підгірна, 17, рахунок № 2600716401 в Білогірському відділенні КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 30771870) 2500,00 грн. – витрат на оплату послуг адвоката.

4.          Стягнути з ВАТ «Сакський комбікормовий завод» (Сакський район, с. Громовка, вул. Промислова, 1, рахунок № 26003840100011 КФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 384942, ЄДРПОУ 30167878) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «За Мир» (Білогірський район, с. Мельничне, вул. Підгірна, 17, рахунок № 2600716401 в Білогірському відділенні КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 30771870) 378,10 грн. державного мита.

5.          Стягнути з ВАТ «Сакський комбікормовий завод» (Сакський район, с. Громовка, вул. Промислова, 1, рахунок № 26003840100011 КФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 384942, ЄДРПОУ 30167878) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «За Мир» (Білогірський район, с. Мельничне, вул. Підгірна, 17, рахунок № 2600716401 в Білогірському відділенні КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 30771870) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.