Рішення № 9989987, 02.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2010Справа №2-32/1982-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (96210, АР Крим, с. Чернишове, вул.. Кірова, 2а ідентифікаційний код 31680841)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Одеська, 9, к. 29 ідентифікаційний код 32177872)

Про стягнення 100000,00 грн.

За участю представників:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Солощенко І.В. – представник за довіреністю б/н від 14.05.2010р.

Представнику відповідача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Приватне сільськогосподарське підприємство «Чернишевське» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» про стягнення 100 000,00 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду від 09.04.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.04.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 27.04.2010р., розгляд справи відкладено на 17.05.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

У судовому засіданні 17.05.2010р. оголошена перерва до 02.06.2010р. в порядку статті 77 господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань за договором № 22/06-09-1 від 22.02.2009р. в частині своєчасної доставки вантажу, внаслідок чого позивачем були порушені умови договору № 1ДГ-22/2 від 22.06.2009р. на збирання врожаю зернових культур та сплачено 100000,00 грн. неустойки ВАТ «Сумиоблагротехсервіс» .

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, мотивуючи настанням для нього форс-мажорних обставин, та просить суд у позові відмовити.

01.06.2010р. до канцелярії господарського суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом не вбачається обґрунтованих підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.

У судовому засіданні 17.05.2010р. оголошено перерву до 02.06.2010р. та на сторін покладений обов’язок лише забезпечити явку.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на те, що сторонами надані всі необхідні документи, витребувані судом, а встановлений ст..69 Господарського процесуального кодексу строк спливає 07.06.2010р., у суду є можливість всебічно та повно розглянути справу по суті, і відсутність представника позивача не перешкоджає винесенню рішення, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

22.06.2009р. між позивачем - Приватним сільськогосподарським підприємством «Чернишевське» (Замовником за договором) та ВАТ «Сумиоблагротехсервіс» (Виконавцем за договором) було укладено договір № 1ДГ-22/2, відповідно до пунктів 1.1., 2.1., 2.2 якого, Виконавець проводить збирання врожаю зернових культур – риса, на площах замовника, а Замовник зобов’язується забезпечити доставку за свій рахунок в строк до 09.10.2009р. трьох комбайнів, що належать Виконавцю від місця іх знаходження до місця роботи, та провести оплату за отримані послуги. ( а.с. 8-9).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, Замовник здійснює Виконавцю попередню оплату в розмірі 50000,00 грн. до 30.06.2009р., та 50000,00 грн. в строк до 30.09.2009р. для обладнання комбайнів рисожнивальними жниварками та іншим. На виконання п.3.1. позивач 30.06.2009., та 30.09.2009р., здійснив оплату 100000,00 грн. на рахунок ВАТ «Сумиоблагротехсервіс», що підтверджується виписками з рахунку (а.с.11-12).

Пунктом 4.1. Договору, передбачено, що у разі невиконання чи прострочення Замовником своїх зобов’язань, сума вказана в пункті 3.1 Договору буде вважатися неустойкою та не повертається.

Так, на виконання зазначеного договору № 1ДГ-22/2 від 22.06.2009р. в частині зобов’язання забезпечити доставку за свій рахунок трьох комбайнів, що належать Виконавцю, від місця їх знаходження до місця роботи, позивач 22.06.2009р. уклав з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» (Експедитором за договором) Договір № 22/06-09-1 з доставки зерновбиральних комбайнів.(а.с. 25).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором транспортного експедитування.

Згідно частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Експедитор зобов’язується доставити вантаж – зерноприбіральні комбайни в кількості 3 штук в строк з 02.10.2009р. по 09.10.2009р., а Замовник зобов’язується сплатити встановлену дійсним договором плату за надані послуги.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору Експедитор зобов’язаний надати транспортний засіб КАМАЗ 5410, д.н. 11054 КО з причепом ОдАЗ-830030 д.н. 17814 КР з водієм.

Згідно з пунктом 2.1.2 Експедитор зобов’язаний забезпечити своєчасну подачу транспортного засобу до місця завантаження.

Відповідно до пункту 4.3 Договору у випадку невиконання або прострочення виконання своїх зобов’язань винувата сторона відшкодовує потерпілій стороні збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі не виконав прийняті за Договором транспортного експедирування обов’язки, що стало причиною до звернення позивача до суду із позовом про відшкодування збитків.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктами 4.3., 4.4. Договору встановлено, що в разі невиконання або прострочення сторонами своїх зобов’язань за Договором, винувата сторона відшкодовує потерпілій стороні збитки. Одностороння зміна умов договору або відмова від їх виконання не допускається.

Згідно зі статтею 934 Цивільного кодексу України за порушення обов’язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 Цього кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частинами 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов’язання, якого припустився боржник. А отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв’язок.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Аналогічне положення міститься в статті 173 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В Роз’ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди” Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов’язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач належним чином довів факт спричинених йому збитків в розмірі 100000,00 грн., заподіяних відповідачем, безпосередній причинний зв’язок між правопорушенням та спричиненням збитків а також факт самого правопорушення:

Як вбачається з письмового відзиву на позов, відповідач визнає порушення умов договору, однак в їх обґрунтування посилається на форс-мажорні обставини, що виникли, на його думку, у в зв’язку із арештом автомобілю КАМАЗ 5410, д.н. 11054 КО з спеціалізованим причепом ОдАЗ-830030 д.н. 17814 КР, тобто в перший з семи днів встановленого пунктом 1.1. Договору строку виконання зобов’язання, та стали причиною невиконання обов’язків за договором.

Проте, статтею 932 Цивільного кодексу України визначено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов’язків інших осіб. У разі залучення до виконання своїх обов’язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 226 Господарського кодексу України, встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Як вбачається з наданого представником відповідача листа, адресованого на ім’я позивача, отриманого позивачем 06.10.2009р., відповідач сповістив про неможливість у встановлені договором строки виконати прийняті за договором обов’язки.

Але, в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, таке повідомлення не може бути визнано своєчасним, з наступних підстав:

З акту опису й арешту майна складеного ВДВС Київського району м.Сімферополя від 02.10.2009р., на автомобіль КАМАЗ 5410, д.н. 11054 КО з причепом ОдАЗ-830030 д.н. 17814 КР, було накладено арешт та встановлено обмеження права користування ними.

Як вбачається з договору № 22/06-09-1, він був укладений між сторонами у справі 22.06.2009р., тобто за чотири місяці до встановленого ним строку виконання зобов’язання.

Згідно пункту 1.1 Договору, строк доставки вантажу встановлено з 02.10.2009р. по 09.10.2009р.

З аналізу вищенаведених документів вбачається, що відповідач повідомив позивача про неможливість виконати умови договору в обумовлений договором строк, лише на четвертий день з моменту арешту автомобілю з причепом, тобто 06.10.2009р., залишивши 3 дні до закінчення строку доставки вантажу і, таким чином, позбавив позивача реальної можливості предприйняти певні дії для виконання транспортування вантажу із залученням інших осіб.

Окрім того, як вбачається з Довідки про наявність автотранспорту у відповідача, узгодженою відділенням АТІ відділу ДАІ по обслуговування адміністративної території м.Сімферополя, за ТОВ «Аграрно-торгова фірма Макон» зареєстровано п’ять вантажних автомобілів КАМАЗ 5410, КАМАЗ 53213, КАМАЗ 53213, ЗІЛ 5301 АО.

Також, у своїх запереченнях відповідач посилається на форс-мажорні обставини і, відповідно, на пункт 1 статті 617 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд вважає доводи відповідача в цій частині неспроможніми, та такими що не засновані на законі, з огляду на наступне:

Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха та соціальні явища.

По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Узагальнюючими рисами надзвичайних та невідворотних обставин є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин.

До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру.

З матеріалів справи та відзиву на позов вбачається, що транспортний засіб КАМАЗ 5410, д.н. 11054 КО з причепом ОдАЗ-830030 д.н. 17814 КР був арештований 02.10.2009р., на підставі Постанови ВДВС Київського РУЮ м. Сімферополь про примусове виконання наказу № 2-24/1396-2009 від 01.09.2009р., що навпаки є доказом можливості відповідача передбачити здійснення виконавчих дій, в тому числі й щодо арешту майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон».

Окрім того, відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до умов статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору. Таким чином, наданий відповідачем акт опису й арешту майна від 02.10.2009р., не може бути розцінений судом в якості доказу форс-мажорної обставини, в розумінні діючого законодавства.

Отже, розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» 100000,00 грн. збитків законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Одеська, 9, к. 29 ідентифікаційний код 32177872) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (96210, АР Крим, с. Чернишове, вул.. Кірова, 2а ідентифікаційний код 31680841) 100000,00 грн. заборгованості, 1000,00 державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника відповідача у судовому засіданні 02.06.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 02.06.2010р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.