Ухвала суду № 99895704, 27.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 вересня 2021 року Справа № 160/17234/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький М`ясокістковий завод" до Головного управляння ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

22.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький М`ясокістковий завод", в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення № 0096207-1309-0418 від 14.07.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу та зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про податкову заставу від 12.08.2021 року за № 29186770 вчинений реєстратором Рижутіною Іриною Вікторівною і ГУДПС у Дніпропетровській області вчинений на підставі акту опису майна від 12 серпня 2021 року за № 23/31735523/418.

Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню позивачу, з наступних підстав.

Частиною 2 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами пунктів 1 та 2 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність та чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

У відповідності до ч.1 ст.55 Кодексу адміністративного судочинства, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.

Відповідно до ч.1 ст.57 Кодексу адміністративного судочинства, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 4 ст.59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI).

Згідно ч.1 ст.20 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.60 КАС України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Згідно ч.3 ст.26 Закону №5076-VI, повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 ст.4 вищевказаного закону встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Судом встановлено, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький М`ясокістковий завод" підписано адвокатом Ковалик Мариною Федорівною.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_1 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність.

У доданих до позову матеріалах наявний ордер Серії АА№ 1000001 від 16.09.2021 на надання правничої (правової) допомоги, виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №б/н від 24.05.2021 року, в якому зазначено, що договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються.

Проте, договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворізький М`ясокістковий завод" та адвокатом Ковалик Мариною Федорівною, до матеріалів позовної заяви позивачем не надано.

Крім того, з наданої копії довіреності від 24.05.2021 року не вбачається надання адвокату Ковалик Марині Федорівні права представляти інтереси позивача в адміністративному суді, та користуватися всіма правами, наданими позивачу, відповідачу, третій особі, у тому числі права підписання та подачі позову.

Окрім того, довіреність від 24.05.2021 року представняти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький М`ясокістковий завод" адвокатом Ковалик Мариною Федорівною надана ОСОБА_2 , як особою, яка "є кінцевим бенефіціарним власником (контролером)" Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький М`ясокістковий завод".

В свою чергу, доказів на підтвердження повноважень у Соломатіна Романа Сергійовича до матеріалів позовної заяви надано не було.

При цьому, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький М`ясокістковий завод" з 13.10.2020 року являється ОСОБА_3 , який відповідно до п. 20.6 Статуту видає від імені товариства довіреності, повноваження в яких не можуть перевищувати повноваження директора.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.

Згідно з ч.ч.1 та 3 ст.237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.240 ЦК України, представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Згідно із п.2 ч.1 ст.248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позову, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно обсягу наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Отже, враховуючи, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, а повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутній документ на підтвердження дійсної волі позивача реалізувати своє право на підписання позовної заяви не самостійно, а через адвоката (представника), та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому адвокату (представнику).

Отже, аналізуючи зміст Закону №5076-VI щодо повноважень представляти інтереси позивача адвокатом, враховуючи відсутність договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворізький М`ясокістковий завод" та адвокатом Ковалик Мариною Федорівною, суд дійшов висновку, що даний представник не має повноважень на підписання позовної заяви позивача.

Суд зауважує, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.

Згідно п.3 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, позов підлягає поверненню.

Згідно з ч.6 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161,169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький М`ясокістковий завод" до Головного управляння ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська