Ухвала суду № 99893169, 27.09.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16650/21

Провадження № 2/643/5541/21

УХВАЛА

про залишення позову без руху

27.09.2021 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши

позовну заяву 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач-1), ОСОБА_2 (далі-позивач-2) звернулись до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 (далі – відповідач), в якому просять суд:

- встановити факт родинних відносин, між ними сестрами: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ними, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину, за кожним, спадку, що відкрилась після смерті рідної сестри ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.

В даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Частиною 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 270, 00 грн.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В силу приписів п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з 01.01.2020 року ставка судового збору за подання фізичною особою позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, сума судового збору, що підлягає до сплати при зверненні до суду з позовною заявою з вимогою немайнового характеру становить 908, 00 грн.

Положеннями статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 7 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру. Судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі: подання позову одним позивачем до кількох відповідачів; об`єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами заявлена позовна вимога немайнового характеру, а саме: встановлення факту родинних відносин, у зв`язку з чим позивачам необхідно було сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру кожним з них окремим платіжним документом у розмірі 908, 00 грн., натомість до матеріалів справи долучено одне платіжне доручення у розмірі 908, 00 грн., з якого вбачається, що судовий збір сплачений ОСОБА_2 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що всупереч приписів частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України другим позивачем ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження сплати судового збору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачами заявлена позовна вимога майнового характеру, а саме: визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом.

Проте, всупереч приписів частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України позивачами не надано належних доказів на підтвердження сплати судового збору за вимогу майнового характеру у встановлених законом порядку та розмірі.

Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно з визначеною у них дійсною вартістю майна, а також дійсна вартість майна може підтверджуватись висновком суб`єкта оціночної діяльності.

Оскільки до матеріалів позовної заяви не долучені доказів, що підтверджують реальну вартість спірного об`єкта майна станом на момент пред`явлення позову, вказана обставина позбавляє можливості суд визначити дійсну ціну позову та перевірити правильність сплати судового збору за подання позовної заяви.

Однак, із доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивачами не подано до суду доказів дійсної вартості об`єктів спірного майна станом на момент пред`явлення позову.

Крім того, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначає, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Таким чином, виходячи з того, що точну ціну майна, з приводу якого виник спір, наразі встановити не можливо, та враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в частині того, що фізичною особою за подання до суду позовної заяви майнового характеру має бути сплачений судовий збір не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908, 00 грн, суд вважає за необхідне попередньо визначити позивачам розмір судового збору у мінімальному розмірі, а саме 908 грн. 00 коп., з наступним стягненням недоплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачам строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 177, 185, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без руху.

2.Встановити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3.Встановити ОСОБА_1 спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання оригіналу платіжного документа (квитанції, платіжного доручення тощо) про сплату судового збору у розмірі 1 816, 00 грн.

4. Встановити ОСОБА_2 спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання оригіналу платіжного документа (квитанції, платіжного доручення тощо) про сплату судового збору у розмірі 908, 00 грн.

5. Роз`яснити позивачам, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина 3 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України).

6. Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

Суддя Н.В. Новіченко