Рішення № 99870689, 22.09.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4449/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» в особі представника Заставної Ольги Василівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Акціонерне товариство «Ідея Банк» в особі представника Заставної Ольги Василівни звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №Z62.00407.005451379 від 05.07.2019 у сумі 82243,37 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.07.2019 року між сторонами укладено кредитний договір №Z62.00407.005451379. Згідно Кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 66128 гривень, зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання, згідно кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими/меморіальними ордерами, однак відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 16.02.2021 року. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 26.03.2021 року становить 82243,37 гривень. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, в тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, позивач просить заявлені вимоги задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Згідно позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошеннями, в порядку ст.128 ЦПК України. Подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги банку заперечила повністю, вказуючи, що жодного договору з банком не укладала. Вона не заперечує факт отримання банківської картки, але заперечує факт отримання кредитних коштів від банку. Також, заперечила факт погашення нею кредиту, оскільки такого не отримувала. Докази подані банком вважає неправдивими, а сам договір нікчемним, оскільки він, на думку відповідача, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема щодо письмової форми його укладення.

Позивач також подав до суду відповідь на відзив, згідно якого вважає доводи відповідача наведені у відзиві такими, які не стосуються предмету даного спору, а тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

22.09.2021 року, посилаючись на положення ст.188 ЦПК, відповідач подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи та об`єднання в одне провадження даного позову та позову Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Угодою №С-407-007625-19-980, вказуючи, що позови є аналогічними, подані з тих самих підстав з приводу того самого предмету. Таким чином, матеріали даної справи просила направити до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська.

Відповідно до ч.2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, також того, що відповідач неодноразово не з`являлась в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача є можливим, а підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи та витребуваних ухвалою суду від 16.07.2021 р. документів вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.05.2021 відкрито провадження у цивільній справі №209/1268/21 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Угодою №С-407-007625-19-980, де банк просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 28410,11 грн.

Згідно ч. 2 ст. 188 ЦПК України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Згідно ч. ч. 3, 7, 8, 9 ст. 188 ЦПК України, об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Разом з тим, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову. Об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду.

Таким чином, суд вважає, що об`єднання вказаних у заяві справ не є доцільним, оскільки предмети позовів банку до ОСОБА_1 є різними, позовні вимоги стосуються різних договорів, справи перебувають в провадженні різних судів, а тому підстави для об`єднання справ у одне провадження відсутні і клопотання задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст.2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З наявних у матеріалах справи доказів наданих позивачем, зокрема копій меморіального ордеру, договору комплексного банківського обслуговування,, кредитного договору, ордерів по видачі кредиту, виписки з особового рахунку, довідки-розрахунку, вимоги встановлено наступне.

05.07.2019 року між сторонами укладено кредитний договір №Z62.00407.005451379.

Згідно даного Кредитного договору, відповідач отримав кредит в розмірі 66128 гривень, зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Згідно п.3.4 договору, нанесенням власноручного підпису цим договором, позивальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», яка розміщена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.ideabank.ua.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання, згідно кредитного договору, що підтверджується випискою по поточному рахунку.

Однак, відповідач не повернув отриманий кредит в встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за Кредитним договором.

Останній платіж боржником здійснено 16.02.2021 року.

Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 26.03.2021 року становить: 82243,37 гривень та включає в себе: основний борг – 43609,42 грн.; прострочений борг – 13614,71 грн.; прострочені проценти – 5796,34 грн.; строкові проценти – 490,64 грн.; нарахована плата за обслуговування кредиту – 1408,53 грн.; прострочена плата за обслуговування кредиту – 17323,73 грн.

Заборгованість відповідача також підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 26.03.2021 року.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 07 лютого 2021 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.

Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Кредитним договором між банком та позичальником чітко визначені умови відповідальності за повне або часткове невиконання сторонами умов договору.

Згідно з ч. 3 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору і з останнього на користь банку слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.

В свою чергу, наведені у відзиві доводи відповідача жодними належними допустимими, достовірними та достатніми доказами не підтверджені та не спростовують вимог позивача. При цьому, відповідач визнає факт наявності правовідносин з банком, зокрема факт отримання банківської картки. Крім того, оцінюючи доводи відповідача стосовно недотримання письмової форми договору, суд виходить із специфіки даного правочину. Зокрема, суд враховує узгоджений сторонами спосіб його укладення, відсутність даних стосовно недотримання банком вимог Закону в частині ознайомлення клієнта з основними умовами договору, факт реального виконання договору (надання та отримання коштів). Також суд виходить з того, що наведені відповідачем доводи, в тому числі в частині посилання на практику суду касаційної інстанції, не спростовують аргументів наведених позивачем, та не можуть вважатися законними підставами для відхилення його доводів, адже банк у визначений законом спосіб, з дотриманням принципу змагальності, довів обґрунтованість заявлених вимог. В свою чергу, наведена відповідачем судова практика не є релевантною по відношенню до даної справи, адже правовідносини у цій справі не є тотожними з правовідносинами які мали місце у справі наведеній відповідачем, зокрема такі передусім стосувались визначення строку позовної давності. Разом з тим, в ході судового розгляду позивачем належними засобами доказування доведено, що правочин відповідав вимогам закону, укладений добровільно та відповідав волевиявленню сторін, позивач надав відповідачу грошові кошти, правомірно пред`явив вимогу стосовно виконання умов договору у спосіб визначений договором та законом, належним чином обґрунтував розмір заборгованості.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача АТ «Ідея Банк» кошти в сумі 82243 гривень 37 копійок за кредитним договором, відтак позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 2270 гривень.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором в розмірі 82243 гривень 37 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) суму сплаченого судового збору в розмірі 2270 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22 вересня 2021 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.