Постанова № 9986347, 10.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2238/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Коробовій А.В.,

за участю:

представника позивача -Фищука В.В.,

представника відповідача -Стребка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторгсервіс"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2010 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторгсервіс"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 16589 грн. 37 коп.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідачем подано звіт про зайнятість інвалідів за 2009 рік, згідно з яким на підприємстві не працевлаштовано 2 інваліда. Тому, відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачу було нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 16416 грн. 82 коп. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 172 грн. 55 коп., які до бюджету відповідачем не сплачені.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У своїх запереченнях посилався на те, ТОВ "Укрпродторгсервіс" щомісячно протягом 2009 року подавалися звіти до Кременчуцького міського центру про наявність вільних робочих посад. Також було надано об'яви до Кременчуцької міської газети № 11 від 31.03. 2009 та приватної газети № 23 від 24.03.2009 року з пропозицією влаштуватися інвалідів. З листопада 2009 року товариство працевлаштувало три інваліди, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були направлені центром зайнятості. Таким чином, ТОВ "Укрпродторгсервіс" було вжито передбаченим законодавством заходів по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. З огляду на це, вважає, що товариством було вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштуванню інвалідів, тому до нього не повинна застосовуватись відповідальність, передбачена ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено у ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Згідно п. 9 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Пункт 4 ст. 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродторгсервіс", зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний номер 24566930.

Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/104/219), поданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпродторгсервіс" 22 січня 2010 року Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2009 рік становила 107 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 878,3 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 8208,4 грн. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) - 2 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (рядок 03) - 4 особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу 4% становить 4 особи (107 х 0,04).

Як вбачається із звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторрсервіс" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ) відповідачем працевлаштовано у 2009 році 4 інваліди. Із списку інвалідів, які працювали у 2009 році, вбачається, що у ТОВ ""Укрпродторрсервіс" працювали інваліди : ОСОБА_7 (12 місяців), ОСОБА_4 (4 місяці), ОСОБА_5. (3 місяці), ОСОБА_6.(2 місяці).

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників, які були працевлаштовані на підприємстві становила 2 особи, оскільки інвалідами всього відпрацьовано 21 місяць (21 : 12 місяців року).

Враховуючи те, що чотирьохвідсотковий норматив для працевлаштування інвалідів складає 4 особи, а фактично на підприємстві було зайнято 2 робочих місця, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, склала 2 особи.

Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Разом з тим, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем на адресу Кременчуцького міського центру зайнятості протягом 2009 року було направлено звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН для працевлаштування інвалідів: станом на 28.01.2009, 28.02.2009, 28.03.2009, 28.04.2009, 28.05.2009, 28.06.2009 року на посаду сторожа та двірника на 40 год/тиждень у кількості 2 робочих місця, станом 21.07.2009- на посаду сторожа, змінний(гнучкий) графік, на посаду двірника, нормальна тривалість робочого дня, 1 зміна у кількості 2 робочі місця, станом на 28.08.2009 на посаду сторожа та двірника на 40 год/тиж. у кількості 2 робочі місця, станом на 28.09.2009 на посаду сторожа на 40 год/тиж. у кількості 1 робочого місця, станом на 28.10.2009 на посаду сторожа на 40 год/тиж. у кількості 1 робочого місця.

Як вбачається із матеріалів справи звіти про наявність вакансій за листопад-грудень 2009 року не були подані до Кременчуцького центру зайнятості, оскільки відповідачем було працевлаштовано три інваліди, а саме : ОСОБА_4 ( наказ № 50/к від 01.09.2009), ОСОБА_6 ( наказ № 76/к від 03.11.2009), ОСОБА_5. ( наказ № 64/к від 01.10.2009), тому з урахуванням працевлаштованого інваліда ОСОБА_7, який працював протягом всього 2009 р, відповідачем було дотримано встановлений Законом норматив працевлаштування (4 особи).

Відповідачем вживалися інші заходи щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, зокрема було направлено лист вих. № 33 від 18.03.2009 Управлінню праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради та Кременчуцькому міськрайонному центру зайнятості з приводу направлення інвалідів до їхнього товариства з метою їх працевлаштування, у друкованих засобах масової інформації розміщалися повідомлення про наявність робочих місць для інвалідів, про що свідчать копії витягів з газет № 23 від 24.03.2009, № 11 від 31.03.2009 з повідомленням про наявність робочих місць для інвалідів.

Таким чином, підприємством своєчасно подавалась інформація про наявність вакантних місць для інвалідів, вживалися інші заходи для зайняття цих вакантних місць інвалідами.

Згідно листа Кременчуцького районного центру зайнятості № 2480 від 13.05.2010 року, надісланого на запит Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, підтверджено, що ТОВ "Укрпродторгсервіс" в 2009 році надавало звіти про наявність вільних місць робочих двірників (лютий-червень 2 чол., серпень-жовтень - 1 чол.); сторожів (лютий -1 чол, березень -2 чол, квітень-травень -1 чол., червень 2 чол., липень - 4 чол, серпень- 2 чол, вересень - 1 чол, жовтень - 2 чол.) для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю.

Крім того у листі № 2480 зазначено, що у звітний період 36 особам було відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з їх невідповідністю заявленим вакансіям, 2 - були прийняті на заявлені вакансії, 10-відмовилось від працевлаштування, 1 особі було відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з тим, що вакансія була укомплектованою, а також на заявлені вакансії для осіб з обмеженою працездатністю направлялисть і ті безробітні які не мали обмежень щодо праці, для яких робота за заявленою вакансією було підходящою

Відповідно до ст. 17 ч. 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Враховуючи те, що відповідачем було відмовлено у працевлаштуванні інвалідів не з мотивів інвалідності, а у зв'язку з не відповідністю осіб заявленим вакансіям або заповненням вакантних місць, суд приходить до висновку, що відповідач діяв із дотриманням вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

З огляду на те, що судом встановлено, що відповідач вживав усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування, крім того, оприлюднював інформацію про наявність вакантних місць інвалідів в засобах масової інформації, то застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необгрунтованим.

Отже позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. N 1434, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю ""Укрпродторгсервіс"" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2010 року

СуддяЛ.О. Єресько