Постанова № 9984755, 03.06.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

03 червня 2010 р. р. № 2а-7579/09/1370

17 год. 15 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Шийки Н.П., представників позивача Максимишин К.Н., Тяллєва Т.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ПП Агрофірма "Дзвони"

до Державна податкова інспекція у Перемишлянському районі

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , Приватне підприємство «Агрофірма «Дзвони»звернулося до суду з позовом, просить скасувати як протиправне податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області № 0000612321/0 від 28.10.2009 року, згідно якого позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі в сумі 7706,38 грн. (в т.ч. основне зобовязання 5137,59 грн., штрафні санкції 2568,79 грн.). На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що факти, викладенні в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи. Представники позивача підтримали позовні вимоги повністю, просили суд їх задовольнити з наступних мотивів.

Зокрема, органом державної податкової служби (далі орган ДПС) зазначено, що підприємством занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) в розмірі 3045,19 грн. в звязку із реалізацією продукції (висівок) по цінах, нижчих ніж звичайні. Однак, при перевірці в позивача не вимагалося пояснень чи документів на обґрунтування відпускної ціни, за якою реалізовувалися висівки. З огляду на це, орган ДПС не вчинив передбачених Законом дій по встановленню невідповідності відпускної ціни реалізованих позивачем товарів рівню «звичайних цін», а його доводи ґрунтуються на субєктивних припущеннях. Висновки органу ДПС про завищення податкового кредиту на 668 грн. у звязку із невідповідністю реквізитів виписаної ТОВ «Авіас»податкової накладної від 18.07.2008р. (на придбання ПММ на суму 4008 грн., в т.ч. ПДВ 668 грн.) вимогам закону спростовується змістом такої накладної. Також не ґрунтується на законі висновок органу ДПС про безпідставне включення до податкового кредиту грудня 2008 року ПДВ у сумі 1424 грн. на підставі виписаної ВАТ «Львівський проектний інститут №14»податкової накладної №16 від 07.12.2007р. (аванс за проектні роботи у сумі 8546 грн. згідно п.2.2 договору №47/07 від 12.11.2007р.). По-перше, згадана сума ПДВ включена до податкового кредиту листопада (а не грудня) 2008 року. По-друге, отримані послуги (проектні роботи) замовлялися з метою використання в господарській діяльності позивача і використані в ній, що підтверджується долученими до справи доказами.

Відповідач позов заперечує повністю з мотивів, викладених запереченні на позов. Представник відповідача просить суд в позові відмовити з наступних мотивів. Перевіркою встановлено, що:

1) в порушення п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон № 168), ПП «Агрофірма «Дзвони»проводила реалізацію продукції переробки по цінах, нижчих за звичайні, в результаті чого занижено податкове зобов'язання в сумі 3045,19 грн. Як пояснив представник органу ДПС, «звичайна ціна»продукції, що реалізовувалась неплатникам ПДВ, виводилась по залишках на початок звітного періоду згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»(кількісно-сумарного обліку);

2) у податковій накладній, виписаній 18.07.2008 року ТОВ «Авіас»у звязку із реалізацією позивачу паливно-мастильних матеріалів на суму 4008 грн., в т.ч. ПДВ 668 грн., відсутня назва та юридична адреса продавця, тому зазначену в такій накладній суму ПДВ безпідставно включено до податкового кредиту;

3) позивачем зайво включено до складу податкового кредиту у грудні 2008 року ПДВ у сумі 1424,40 грн., згідно виписаної ВАТ «Львівський проектний інститут №14»податкової накладної №16 від 07.12.2007р. за придбані проектні роботи на суму 8546,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1424,40 грн.), оскільки позивачем не доведено використання отриманих послуг в його господарській діяльності.

Позивач також покликається на безпідставність висновків акту перевірки щодо заниження податкового зобовязання по операціях з ТОВ «Габен»в сумі 116666,67 грн., а також завищення податкового кредиту в сумі 14020,19 грн. як непідтвердженого податковими накладними. Відповідач стверджує про обґрунтованість таких висновків. В ході судового розгляду справи встановлено, що наведені висновки акту перевірки не були підставою для прийняття спірного податкового повідомлення рішення від 28.10.2009р. Даний факт визнається сторонами. Тому суд не встановлює цих обставин справи (щодо правовідносин позивача з ТОВ «Габен», обґрунтованості висновків Акту перевірки про завищення податкового кредиту в сумі 14020,19 грн.), оскільки такі не входять в предмет доказування у даній справі.

Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні 03.06.2010р. не забезпечив. Надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із неможливістю забезпечити участь у судовому засіданні представника, який перебуває у відпустці. До клопотання долучено докази перебування у відпустці працівників ДПІ ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Суд констатує, що інтереси відповідача у даній справі за довіреністю представляв зав. юридичного сектору ОСОБА_6, довіреностей на імя ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 на представництво інтересів ДПІ у Перемишлянському районі до справи не долучено. Мотивів неможливості прибути у засідання представника ОСОБА_6 в клопотанні не наведено, тому суд не вважає мотиви неявки в судове засідання представника відповідача поважними. При вирішенні даного питання суд також враховує той факт, що позиція відповідача відома суду з пояснень його представника та письмових заперечень на позов, а справа розглядається судом понад встановлені КАС України строки. Відповідно до вимог п. 4 ст. 128 КАС України суд ухвалив завершити судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 03.06.2010р. суд на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено 08.06.2010р.

Заслухав пояснення представників сторін, зясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

В період з 31 серпня по 09 жовтня 2009 року ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області провела виїзну позапланову документальну перевірку ПП «Агрофірма «Дзвони»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р. За наслідками перевірки складено акт перевірки № 31/23/30394156 від 16.10.2009 р. (далі Акт від 16.10.2009р.).

На підставі висновків Акту від 16.10.2009р. винесено податкове повідомлення - рішення № 0000612321/0 від 28 жовтня 2009 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 7706,38 грн. (в т.ч. основне зобовязання 5137,59 грн., штрафні санкції 2568,79 грн.).

В основу спірного податкового повідомлення рішення покладено наступні висновки Акту від 16.10.2009р.:

І) Перевіркою (стор. акту 23-25) встановлено заниження податкового зобовязання з ПДВ на суму 3045,19 грн. (в т.ч. за вересень 2008 року у сумі 471,80 грн., за жовтень 2008 року у сумі 976,64 грн., за листопад у сумі 787,49 грн., за грудень 2008 року у сумі 242,84 грн., за січень 2009 року у сумі 235,48 грн., за березень 2009 року у сумі 330,94 грн.), оскільки позивачем реалізовано продукцію (висівки) контрагентам неплатникам ПДВ за цінами, нижчими за «звичайні»ціни, чим порушено п. 4.2 ст. 4 Закону №168. Такий висновок органом ДПС зроблено на підставі аналізу оборотно-сальдової відомості по рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»по залишках на початок звітного періоду.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону №168, у разі поставки товарів (робіт, послуг) суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник ПДВ, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно п. 1.18 цього Закону, термін «звичайні ціни» в ньому розуміється та застосовується за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994, зі змінами та доповненнями (далі Закон №334).

Відповідно до правил згаданого п.1.20 Закону №334, звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів. Для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. В т.ч., але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Згідно пп. 1.20.8. ст.1 Закону №334, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами (пп. 1.20.10.).

Висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань базуються виключно на тому, що згідно аналізу оборотно-сальдових відомостей по 27 рахунку, які визначають обороти товарно-матеріальних цінностей по складу платника за звітний період, встановлено факти реалізації продукції за нижчою ціною, аніж середня за даний період. Наприклад, обороти по дебету за вересень 2008 року по товарній позиції «висівки»становили 93,992 тон на загальну суму 48588,75 грн., з чого інспектором зроблено висновок, що звичайна ціна висівок у цьому періоді становить 516,95 грн./тон. (48588,75/93,992). Оскільки 10.09.2008р. позивач реалізував ОСОБА_7 висівки у кількості 9,65 т. по 441,60 грн./тон., орган ДПС прийшов до висновку, що така проведена по ціні, нижчій ніж звичайна, що призвело до заниження зобовязання по ПДВ у сумі 145,89 грн. і т.д.

Позивач наполягає на тому, що наведені висновки акту перевірки є необґрунтованими. Пояснив, що висівки це відходи виробництва, що утворюються при переробці зерна та в основному використовуються як корм для худоби. Ціна, за якою позивач реалізовував висівки, коливалася залежно від багатьох факторів (наявного попиту, стану товару, його якості, необхідності вивільнити складські приміщення тощо). Однак, всі ці фактори при ціноутворенні ревізором безпідставно не враховано; ревізор запиту з метою отримання пояснень про формування договірної ціни позивачу не надавав. Тому спосіб, у який органом ДПС визначено «звичайну ціну», не ґрунтується на законі.

Судом встановлено, що орган ДПС в ході перевірки не звертався по платника із запитом про обґрунтування рівня договірних цін, за якими позивач реалізовував товар своїм контрагентам. Відповідач також не аналізував умов та змісту угод, укладених позивачем та його контрагентами в періоді, що перевірявся, про реалізацію ідентичних (однорідних) товарів у співставних умовах, можливість застосування позивачем знижок, пов'язаних з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари, втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів. Орган ДПС не запитував в інформацію в спеціалізованих установах, наприклад аграрних біржах, про рівень ринкових цін на висівки в період, що перевірявся. Донарахування податкових зобовязань відбулося не за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача про протиправність висновків Акту від 16.10.2009р. щодо реалізації позивачем продукції за цінами, нижчими за «звичайні»ціни. Суд констатує, що орган ДПС у встановлений законом спосіб не довів наявності такого порушення, хоча в силу положень пп. 1.20.8. ст.1 Закону №334 це є його обовязком; висновки Акту в цій частині ґрунтуються на субєктивних припущеннях ревізора.

ІІ) Перевіркою (стор. акту 39 ) встановлено завищення податкового кредиту в липні 2008 року на суму 668 грн. Такий сформовано на підставі виписаної 18.07.2008 року ТОВ «Авіас»податкової накладної №27-0004351, згідно якої позивачу реалізовано паливно-мастильні матеріали на суму 4008 грн. (в т.ч. ПДВ 668 грн.). В акті перевірки зазначено, що згадана накладна не містить назви та юридичної адреси продавця, не відповідає вимогам, встановленим пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168, тому не може бути підставою для формування податкового кредиту.

Суд оглянув надану позивачем податкову накладну №27-0004351 від 18.07.2008р. З її змісту вбачається, що в ній зазначено найменування особи, що її видала «Товариство з обмеженою відповідальністю ВТФ «Авіас»». Місцезнаходження продавця дійсно не зазначено. Представник відповідача на запитання суду пояснив, що в акті перевірки допущено описку щодо не зазначення в податковій накладній найменування контрагента позивача. Суд також констатує, що обставини реальності і товарності господарської операції позивача з ТОВ «ВТФ «Авіас», оплати вартості отриманих ПММ у сумі 4008 грн. відповідачем не заперечувались.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що у органу ДПС були відсутні правові підстави для виключення зі складу податкового кредиту позивача за липень 2008 року суми 668 грн. А такий недолік податкової накладної №27-0004351 від 18.07.2008р. як відсутність податкової адреси постачальника не свідчить про неможливість ідентифікувати контрагента позивача. За безспірного факту придбання позивачем зазначеного в податковій накладній товару такий недолік її заповнення сам по собі не позбавляє позивача права на податковий кредит щодо зазначеної в цій накладній суми податку.

При цьому суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України щодо недоліків оформлення податкової накладної, висловлену в ухвалах №К-11248/07 від 31.03.2009р., N К-20703/06від 17.07.2008р.

ІІІ) Перевіркою (стор. акту 39 ) встановлено завищення податкового кредиту в грудні 2008 року на суму 1424,40 грн. на підставі виписаної ВАТ «Львівський проектний інститут №14»податкової накладної №16 від 07.12.2007р. (проектні роботи на суму 8546 грн. згідно Договору №47/07 від 12.11.2007р.). На думку органу ДПС, позивачем не доведено факту використання згаданих робіт в його господарській діяльності, а отже, в порушення пп.7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону №168 безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у звязку із придбанням таких послуг.

Судом встановлено, що ПДВ у сумі 1424,40 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту листопада, а не грудня 2008 року, що підтверджується додатками №5 до декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди. Даний факт свідчить про недоліки оформлення Акту перевірки від 16.10.2009р. Позивач пояснив включення виписаної у грудні 2007 року податкової накладної до податкового кредиту листопада 2008 року тим, що отримав таку від постачальника із запізненням. Надав реєстр отриманих податкових накладних за листопад 2008 року, що підтверджує отримання податкової накладної №16 від 07.12.2007р. в листопаді 2008 року, а також реєстр за грудень 2007 року, що не містить згадки про таку.

З аналізу долучених до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено наступне. На підставі Договору № 77/07 від 12 листопада 2007 р. на виконання замовлення позивача ВАТ «Львівський проектний інститут №14»виконувались інженерно-вишукувальні роботи загальною вартістю 17092,80 грн. (в т.ч. ПДВ 2848,80 грн.). Відповідно до п. 2.2. Договору, позивач (замовник) сплатив виконавцю аванс в розмірі 50% вартості робіт в сумі 8546,40 грн. На суму сплаченого авансу позивач отримав від виконавця податкову накладну №16 від 07.12.2007р. на суму 8546,80 грн., в т.ч. ПДВ 1424,40 грн. Зазначена податкова відображена в реєстрі за листопад 2008 р. (отримана з запізненням). Виконані на підставі договору №77/07 проектно-вишукувальні роботи замовлялися позивачем з метою підбору земельної ділянки для будівництва зерноочисних силосів. 31.01.2008 р. сторонами договору було підписано Акт виконаних робіт № 05/08. Факт виконання робіт підтверджується також долученими до справи Інженерно-геологічними висновками №1946 47/07-ІГ щодо будівництва силосних веж для зберігання зерна в с. Болотня Перемишлянського району Львівської області, виготовлені на замовлення Агрофірми «Дзвони». Отримавши результати інженерно-вишукувальних робіт, позивач впевнився в якості ґрунтів та реалізував свій намір щодо придбання на умовах довготривалої оренди земельної ділянки під будівництво зерноочисних силосів, що підтверджується копією біржової угоди № 211 від 01.12.2009 р. за 2008-2009 р.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, послуги по підготовчих роботах з метою будівництва зерноочисних силосів повязані з статутною діяльністю позивача, який є агропромисловим підприємством, тобто повязані з господарською діяльністю ПП «Агрофірма «Дзвони». Встановлені судом фактичні обставини справи спростовують висновок Акту від 16.10.2009р. про відсутність підстав для включення до податкового кредиту суми 1424,40 грн. ПДВ, сплаченого позивачем його контрагенту в якості авансу за надані послуги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ПП «Агрофірма «Дзвони» підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області №0000612321/0 від 28.10.2009 року визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати позивача у формі сплаченого судового збору стягнути з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Перемишлянському районі № 0000612321/0 від 28.10.2009 року.

Стягнути з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у формі сплаченого судового збору в сумі 3 (три) гривні 40 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанову суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Львівському апеляційному адміністративному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Москаль Р.М.