Постанова № 9984745, 03.06.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

03 червня 2010 р. р. № 2а-6651/09/1370

12 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Шийки Н.П., представника позивача Середницького В.М., представника відповідача Томашівського О.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Виробничо-торгівельна група "Ресурс"

до Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

23 червня 2006 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2006 року № 0001842310/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2003 року в розмірі 33277,00 грн. та за березень 2005 року в розмірі 14723 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2006 року № 0001852310/0, яким йому визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за березень 2005 року на суму 27909,00 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25 липня 2006 року у справі №5/1349-13/175 А (залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006 року) в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2009 року касаційну скаргу ТОВ «ВТГ «Ресурс» на рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2006 р. задоволено частково - рішення від 25.07.2009 року та ухвалу від 26.10.2006 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України, повертаючи справу на новий розгляд, дав вказівку суду першої інстанції встановити: 1) чи здійснював позивач господарські операції безпосередньо тими підприємствами, які мають ознаки фіктивності; 2) чи мали постачальники, які виписали позивачу податкові накладні, статус платника податку на додану вартість; 3) чи сплатив позивач ПДВ в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам.

Справу передано на новий розгляд судді Москалю Р.М.

Позовні вимоги ТОВ «ВТГ «Ресурс»мотивовані наступним. В листопаді 2003 року позивач у звязку із здійсненням господарських операцій отримав від постачальна ТОВ «Укрзахіденерго»податкові накладні від 28.11.2003 року №№ НН-11-2811, НН-11-2812, НН-11-2813, згідно яких сума сплаченого в ціні товару податку на додану вартість (далі ПДВ) становить 33277,40 грн. В березні 2005 року у звязку із здійсненням господарських операцій позивач отримав від постачальника ПП «Будпостачобєкт»податкові накладні від 01.03.2005 року № 3010000002; від 25.03.2005 року № 3250000007, від 29.03.2005 року № 3290000011, згідно яких сума сплаченого в ціні товару ПДВ становить 33329,16 грн. На підставі цих податкових накладних позивач, відповідно до вимог пп. 7.5.1 п.7.5., підп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відніс до податкового кредиту у листопаді 2003 року суму 33277,40 грн., а в березні 2005 року суму 33329,16 грн. Вважає такими, що суперечать закону, викладені в акті перевірки від 02.06.2006 року висновки відповідача про те, що ТОВ «ВТГ «Ресурс»безпідставно включив вказані вище суми до податкового кредиту через те, що від контрагентів його постачальників ці кошти до бюджету не надійшли. Пояснив, що жодним законодавчим актом з питань оподаткування не передбачено, що відшкодування суми ПДВ платнику податку залежить від сплати відповідних сум податків до бюджету контрагентами його контрагентів. Відповідно вважає прийняті на підставі акта перевірки від 02.06.2006 року спірні податкові повідомлення-рішення від 08.06.2006 року незаконними та просить скасувати.

Позивач також наголошує, що питання дотримання ним вимог податкового законодавства з відшкодування із бюджету податку на додану вартість за листопад 2003 року вже було предметом двох позапланових перевірок (оформлених відповідними актами від 12.02.2004 р. № 268/23-4/3180457 та від 20.09.2004 р. № 4044/23-4/31804557). Такий же предмет мали і комплексні планові документальні перевірки за листопад 2003 року та березень 2005 року (акт від 22.07.2005 року № 234/23-1/31804557). За таких обставин, передбачених вимогами п. 4 Указу Президента України «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності»підстав для проведення повторної перевірки, наслідком якої є спірні податкові повідомлення-рішення, не було. Крім того, позапланова виїзна перевірка 02.06.2006р. фактично не проводилася, документів від позивача не витребовували, участі в перевірці його представники не брали, визначених законом підстав для її проведення не було, що є додатковим аргументом неправомірності як проведення самої перевірки, так і прийнятих за її наслідками спірних податкових повідомлень-рішень від 08.06.2006 року № 0001842310/0 та № 0001852310/0.

В судовому засіданні представник позивача надав аналогічні пояснення, просив суд позов задовольнити. На виконання вимог ухвали від 19.10.2009 року позивач також надав суду докази сплати ним сум ПДВ в ціні придбаних у своїх безпосередніх постачальників товарів (копії платіжних доручень).

Відповідач позов заперечив повністю та пояснив наступне. Згідно з наказом від 01.06.2006 року № 335, у звязку з порушенням підприємством ТОВ «ВТГ «Ресурс»п.1 ч.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме - за наслідками перевірок інших платників податків, виявлено факти які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування. Тому орган державної податкової служби (далі орган ДПС) вирішив провести позапланову виїзну перевірку позивача з питань з питань взаємовідносин та стану розрахунків з ТОВ «Укрзахіденерго»за період 01.11.2003 р. - 30.11.2003р. та з ПП «Будпостачоб'єкт»за період з 01.03.2005 р. - 31.03.2005р. по ланцюгу поставки товару до виробника. За результатами даної перевірки складено акт від 02.06.2006 року №186/23-0/31804557, яким встановлено факт не підтвердження сплати до бюджету ПДВ контрагентами постачальників позивача. Зокрема у ланцюгу поставок товару було виявлено підприємства з ознаками фіктивності. Зі змісту норм п 1.8 ст. 8, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач зробив висновок що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до державного бюджету, а не з самого факту сплати ПДВ в ціні товару. Оскільки кошти від контрагентів постачальників позивача в бюджет не надійшли, ТОВ «ВТГ «Ресурс»безпідставно включило до податкового кредиту згадані суми ПДВ.

На виконання вимог ухвали від 19.10.2009 р. та від 11.03.2010 р. представник відповідача надав суду витяги з офіційного веб-сайту ДПА України та Центральної бази даних ДПА України з відомостями щодо безпосередніх контрагентів позивача (ТОВ «Укрзахіденерго»та ПП «Будпостачобєкт») та повідомив суд, що такі підприємства не мали ознак фіктивності.

Суд оглянув в судовому засіданні надані на його вимогу матеріали позапланової перевірки позивача, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення рішення.

На запитання суду сторони повідомили що надали всі наявні докази, інших надати не бажають, клопотань про витребування доказів не мають.

В судовому засіданні 03.06.2010 року суд на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст виготовлено 08.06.2010 року.

Заслухав пояснення представників сторін, зясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

02 червня 2006 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ВТГ «Ресурс»на предмет взаємовідносин та стану розрахунків з ТОВ «Укрзахіденерго»- ПП «Карат-Центр»; ТОВ «Укрзахіденерго»- ПП «Галінфомсервіс»- ПП «Древал»; ТОВ «Укрзахіденерго» - ПП «Галінфомсервіс»- ТОВ «Символ В»; ТОВ «Укрзахіденерго»- ПП «Галінфомсервіс»- ПП «Прайд»- за період з 01.11.2003 р. по 30.11.2003 р., а також з ПП «Будпостачобєкт»- ТОВ «Брікос»; ПП «Будпостачобєкт» - ТОВ «Торгово-промисловий союз»- за період з 01.03.2005 року по 31.03.2005 року.

За наслідками перевірки складено акт № 186/23-0/31804557 від 02.06.2006 року, на підставі якого винесено два податкові повідомлення - рішення від 08.06.2006 року:

-№0001842310/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2003 року в розмірі 33277,00 грн. та за березень 2005 року в розмірі 14723 грн.;

-№ 0001852310/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за березень 2005 року на суму 27909,00 грн., в т.ч. 18606 грн. за основним платежем, 9303,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету передбачено Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. N 168/97-ВР (далі Закон про ПДВ). Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 ст. 7 цього Закону в редакції, чинній на час виникнення спірного правовідношення, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 цього ж пункту).

Відповідно до вимог пп. 7.5.1, пункту 7.5, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.7.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону про ПДВ, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (підпункт 7.7.3 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до вимог п 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правомірність віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту звітного періоду підтверджують видані ТОВ «Укрзахіденерго» податкові накладні від 28.11.2003 року №№ НН-11-2811, НН-11-2812, НН-11-2813 (сума ПДВ становить 33277,40 грн.), а також видані ПП «Будпостачобєкт»податкові накладні від 01.03.2005 року № 3010000002, від 25.03.2005 року №3250000007, від 29.03.2005 року № 3290000011 (сума ПДВ становить 33329,16 грн.), копії яких долучено до матеріалів справи.

На вимогу суду відповідач долучив витяги з офіційного веб-сайту ДПА України та Центральної бази даних ДПА України з відомостями щодо ТОВ «Укрзахіденерго»та ПП «Будпостачобєкт». Зі змісту згаданих документів вбачається, що на дату здійснення господарських операцій згадані підприємства були зареєстровані як платники ПДВ. Також повідомив суд, що органи ДПС не володіють інформацією про наявність в безпосередніх контрагентів позивача (ТОВ «Укрзахіденерго»та ПП «Будпостачобєкт») ознак фіктивності, тому немає підстав стверджувати, що позивач безпосередньо мав взаємовідносини з «фіктивними»підприємствами.

На вимогу суду представник позивача надав докази перерахування його безпосереднім контрагентам коштів на оплату отриманих від них товарів (робіт, послуг), в т.ч. ПДВ. Зокрема, ТОВ «Укрзахіденерго»перераховувалися кошти згідно платіжних доручень від 03.11.2003 року № 591, від 19.11.2003 року № 617; ПП «Будпостачобєкт»- від 29.03.2005 року № 244, від 28.04.2005 року № 348, від 14.06.2005 року № 881, від 01.09.2005 року № 1035, від 15.09.2005 року, від 22.09.2005 року № 1103, від 28.09.2005 року № 1118.

Суд також констатує, що обставини реальності і товарності господарських операцій позивача з його безпосередніми контрагентами (ТОВ «Укрзахіденерго»та ПП «Будпостачобєкт»), оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей відповідачем не заперечувались, спір щодо правильності оформлення податкових накладних та щодо арифметичних обрахунків між сторонами відсутній.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 10 Закону № 509 чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Закон № 509 визнає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку Закон не передбачає. Ненадходження сум податку на додану вартість через недотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (робіт, послуг), до державного бюджету не позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту та не може бути підставою відповідальності такого платника податку за порушення його контрагентом податкового законодавства.

Аналіз долучених до справи доказів в їх сукупності підтверджує той факт, що позивач отримав від його безпосередніх контрагентів ТОВ «Укрзахіденерго»та ПП «Будпостачобєкт»товари (роботи, послуги); оплатив їх, в тому числі сплатив в ціні товару суми ПДВ; отримав від контрагентів належним чином оформлені податкові накладні та правомірно відніс до складу податкового кредиту суми сплаченого в ціні товару ПДВ.

Наявність порушень податкового законодавства контрагентами контрагентів позивача на 3-4 ланцюгу поставки жодним чином не впливає на його права та обовязки; наявність чи відсутність таких порушень не входить до предмету доказування у даній справі.

З огляду на наведене, зазначені в акті перевірки від 02.06.2010 року висновки про неправомірність включення до податкового кредиту ТОВ «ВТГ «Ресурс»за листопад 2003 року ПДВ в сумі 33277,40 грн. та за березень 2005 року ПДВ в сумі 33329,16 грн., що зумовило завищення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2003 року на 33277,40 грн., за березень 2005 року на 14723 грн. та до заниження податкового зобовязання за березень 2005 року на 18606,16 грн. не ґрунтуються на законі та призвели до прийняття протиправних податкових повідомлень рішень.

Слід також зауважити, що питання відшкодування з бюджету ПДВ за листопад 2003 року, а також березень 2005 року вже було предметом перевірок ТОВ «ВТГ «Ресурс», за наслідками яких складено акт № 268/23-4/31804557 від 12.02.2004 р. (том № 1. а.с. 28-30), згідно з яким сума ПДВ яка підлягає відшкодуванню за листопад 2003 року становить 53873 грн.; акт № 4044/23/23-4/31804557 від 20.09.2004 року (том № 1, а.с. 31), прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0001612340/0 від 20.09.2004 року Господарський суд Львівської області рішенням від 09.03.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2005 року, визнав недійсним; акт від 02.07.2004 року № 134/23-4/31804557 (том № 1, а.с. 37-38), згідно з яким сума ПДВ що підлягає відшкодуванню за листопад 2003 року становить 55201 грн.; акт від 22.07.2005 року № 234/23-1/31804557 (том № 1, а.с. 39-40), згідно з яким сума ПДВ що підлягає відшкодуванню за березень 2005 року становить 14723,00 грн.

Суд також бере до уваги доводи позивача про незаконність проведення 01-02.06.2006р. позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 02.06.2010 року та мали наслідком прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. N 509-XII із змінами і доповненнями (далі Закон №509). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону №509, органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства особами платниками податків. Відповідно до дефініції, що міститься в ч. 6 ст. 11-1 цього Закону, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з девяти підстав, що наведені в даній частині.

Згідно п.1 ч. 6 ст.11-1 Закону №509, підставою для проведення позапланової перевірки є ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства.

29.05.2006 року на адресу ТОВ «ВТГ «Ресурс»надійшов лист відповідача від 26.05.2006 р. № 10034/23-0 «Про проведення перевірки». В листі йдеться про необхідність обовязкової явки керівника та головного бухгалтера ТзОВ «ВТГ «Ресурс»01.06.2006 року о 16:00 год. в приміщення ДПІ у Личаківському районі м. Львова з метою проведення позапланової документальної перевірки з питань взаємовідносин та стану розрахунків з постачальниками платника податку. При цьому відповідач покликається на встановлене порушення ТОВ «ВТГ «Ресурс»п. 1 ч. 6 ст. 11-1 Закону №509, вимагає мати з собою паспорт. У відповідь, позивач листом від 29.05.2006 року № 349 повідомив, що письмового запиту органу державної податкової служби, зазначеного в п. 1 ч. 6 ст. 11-1 згаданого закону, не отримував, у звязку з чим відсутні підстави для проведення позапланової документальної перевірки. В свою чергу керівник відповідача видав наказ № 335 від 01.06.2006 року «Про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «ВТГ «Ресурс»у звязку із порушенням підприємством п. 1 ч. 6 ст. 11-1 Закону №509, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування. Перевірку наказано провести з 01.06.2006 року по 07.06.2006 року. На підставі наказу видано направлення на перевірку від 01.06.2006 року № 577. 02 червня 2006 року складено акт № 186/23-0/31804557 про результати позапланової виїзної перевірки на підставі якого винесла спірні податкові повідомлення рішення: від 08.06.2006 року № 0001842310/0 та від 08.06.2006 року №0001852310/0. Супровідним листом від 02.06.2006 року ці матеріали перевірки направлено позивачу для ознайомлення. ТОВ «ВТГ «Ресурс»в листі від 08.06.2006 року серед іншого зазначив, що згадана перевірка не проводилась, йому не вручено під розписку копії наказу про перевірку та направлення на перевірку, документів та пояснень не вимагалося.

Отже, в матеріалах проведеної відповідачем перевірки 01-02.06.2006р. відсутній запит до позивача про надання пояснень та документів. Перевірка проведена без участі представників позивача, без отримання від них пояснень та документів. Наведені факти свідчать про те, що згадана перевірка відповідачем проведена повторно, без встановлених на те законом підстав, з порушенням процедури її проведення, що призвело до прийняття протиправних рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ВТГ «Ресурс» підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 08.06.2006 року №№ 0001842310/0, № 0001852310/0 визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати позивача у формі сплаченого судового збору стягнути з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0001842310/0 від 08.06.2006 року та № 0001852310/0 від 08.06.2006 року.

Стягнути з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у формі сплаченого судового збору в сумі 6 (шість) гривень 80 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанову суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Львівському апеляційному адміністративному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Москаль Р.М.