Рішення № 99784964, 21.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2021Справа № 910/11197/21Господарський суду міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Ковальчука Максима Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Державного підприємства «ЕКО» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36-Б, код ЄДРПОУ - 32309722)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (код ЄДРПОУ 19030825)

про визнання права на звільнення від орендної плати

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ковальчук Максим Петрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ЕКО» про визнання права на звільнення від орендної плати на період з 01 березня 2020 року по 31 грудня 2020 р на суму 45640,42 грн. по Договору оренди №8252 нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.10.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Фізичною особою-підприємцем Ковальчуком Максимом Петровичем договору оренди № 8252 нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.10.2018 на позивача покладено обов`язок зі сплати щомісячно орендної оплати у встановленому розмірі у відсотковому співвідношенні 50% на користь державного бюджету та 50% на користь балансоутримувача - ДП «Еко». У зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву листом №30-06/8309 від 25.09.2020 повідомлено позивача про те, що з 12.03.2020 і до закінчення карантину орендна плата за договором оренди № 8252 від 20.10.2018 не нараховується, однак ДП «Еко» за період з березня 2020 по грудень2020 було виставлено для оплати рахунки про сплату орендної плати та її індексації; вимоги позивача про скасування безпідставно нарахованої орендної плати за цей період відповідачем залишені без реагування, що порушує право позивача на звільнення від орендної плати за вказаний період.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.07.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучив за власною ініціативою до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (код ЄДРПОУ 19030825, адреса: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Судом встановлено належне повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 19.07.2021 позивач отримав поштовим відправленням № 0105478285465- 28.07.2021, відповідач -02.08.2021 (поштове відправлення № 0105478285473), третя особа - 26.07.2021.

19.08.2021 через канцелярію суду третя особа подала письмові пояснення по справі, в яких виклала клопотання про припинення (закриття) провадження у справі за відсутністю предмета спору, оскільки позивача звільнено на 100% від орендної плати за користування нерухомим державним майном по договору № 8252 від 25.10.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 на період карантину, про що позивача було повідомлено листами №30-06/8309 від 25.09.2020, № 30-06/9015 від 16.10.2020.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, жодних клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши клопотання третьої особи про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на процесуальний статус третьої особи у господарському судочинстві та неподання відповідачем доказів визнання позову, тобто обставин на підтвердження, що предмет спору припинив існувати.

Відповідно до ч. 4ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець за договором) та ФОП Ковальчук Максимом Петровичем (орендар за договором, позивач) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №8252 (нотаріально посвідчений), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення на третьому поверсі будівлі літера «А», площею 75,20 кв.м., розміщені за адресою - м. Київ, вул. Верхня, 3-5 (далі - майно), що перебуває на балансі Державного підприємства «ЕКО» (балансоутримувач за договором, відповідач) з метою розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення, про що сторонами був підписаний Акт приймання-передавання майна від 25.10.2018..

Відповідно до п.3.1 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та Пропорції її розподілу, затвердженої постаново Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2018 року - 6148,32 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень місяці 2018 року.

Згідно умов п.3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 10.1 визначено, що договір укладено строком на 5 років, що діє з 25 жовтня 2018 по 25 жовтня 2023 включно.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що орендодавець - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву листом за вих. №30-06/8309 від 25.09.2020 з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», додаток №1 до постанови, повідомив орендодавця (позивача) за договором оренди № 8252 від 25.10.2018, що орендна плата з 12.03.2020 до закінчення карантину не нараховується, після закінчення карантину розрахунок орендної плати по договору поновлюється; однак балансотриувачем за період з березня 2020 по грудень 2020 виставлено рахунки на оплату по договору № 8252 від 25.10.2018, на вимоги орендодавця листами від 29.01.2021, 11.03.2021 про скасування безпідставно нарахованої орендної плати відповіді не надано, що, за доводами позивача, порушує його право на звільнення від орендної плати, яке відповідач не визнає, та фстало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Розглянувши спір по суті заявлених вимог суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у т.ч. визнання права.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання права на звільнення від орендної плати на період з 01 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року на суму 45640,42 грн. по договору оренди №8252 нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.10.2018 року.

Умовами частини 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це така обставини за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

Пунктом 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - Постанова № 611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати та зменшення її розміру.

Так пунктом 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:

50 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Враховуючи зазначене, від орендної плати звільняються лише ті орендарі, що зазначені у додатку № 1 до Постанови № 611.

Відповідно до п. 2 Постанови № 611 зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Судом встановлено, що за умовами п.1.2 договору та господарської діяльності орендодавця (позивача), позивач є таким, що звільнений від орендної плати на час дії карантину відповідно до п.3 додатку №1 Постанови № 611, як орендар державного майна, який орендує приміщення з метою побутового обслуговування населення.

Обставини та підстави звільнення позивача від орендної плати за вказаний ним у позові період орендодавець - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву визнав, як у адресованих позивачу листі № 30-06/8309 від 25.09.2020, так і у письмових поясненнях, наданих у процесі розгляду справи.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц роз`яснено, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

У спірних правовідносинах позивачем не доведено та не надано доказів реального порушення відповідачем його прав та законних інтересів.

Щодо виставлення відповідачем позивачу рахунків на оплату, що стало підставою для звернення з позовом у даній справі, суд зауважує, що вказані дії не свідчать про наявність між позивачем та відповідачем спору про право, оскільки балансоутримувач не є стороною договору № 8252 від 25.10.2018 та в силу закону не наділений правом на звільнення позивача від орендної плати, зміни правовідносин між позивачем та орендодавцем майна по договору № 8252 від 25.10.2018.

У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із вимогами, претензій про сплату 45 640,42 грн по виставлених рахунках.

За вказаних обставин обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання права на звільнення від сплати орендної плати є не ефективним, вимоги позивача є передчасними.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов`язків сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог Фізичної особи-підприємця Ковальчука Максима Петровича у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та за рахунок відповідача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки та порядку передбачені ст. 256-258 ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак