Рішення № 99784965, 21.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2021Справа № 908/1824/21Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005 м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, код ЄДРПОУ 32121458)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» (01054 м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52, код ЄДРПОУ 34764782)

про стягнення 6 320 грн. 36 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» про стягнення 6 320 грн. 36 коп. основного боргу.

У позовній заяві позивач виклав клопотання про повернення 42 грн. 20 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 25.06.2021 позовну заяву б/н від 11.06.2021 (вх. № 1955/08-07/21 від 23.06.2021) Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» про стягнення 6 320 грн. 36 коп. основного боргу передав за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ від 12.07.2021, матеріали позову по справі № 908/1824/21 передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.07.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 908/1824/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 19.07.2021 отримав поштовим відправленням № 0105478285279 - 27.07.2021.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями статті 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 71440522 від 26.10.2016, у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» перебувало нежитлове приміщення, ХХІ першого та другого поверху літ. А-2-5, загальною площею 1665,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд. 39б.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 131270844 від 18.07.2018 та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. 18.07.2018, за реєстровим номером 1489, вказане нежитлове приміщення передано у власність покупця - ОСОБА_1 .

За умовами п.2 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18.07.2018, об`єкт нерухомого майна належав продавцю (відповідачу) на праві власності на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 29.04.2016 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В., зареєстровано в реєстрі за № 278, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2016.

Відповідно до Статуту Концерну "Міські теплові мережі", основною метою діяльності Концерну "МТМ" (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну "МТМ" предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Умовами п. п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що одним з основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Аналогічні положення містяться у пункті 3 Правил користування тепловою енергією, відповідно до якого споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Як зазначає позивач - Концерн «Міські теплові мережі в обґрунтування заявлених вимог», у період з листопада 2017 по квітень 2018 Концерном "Міські теплові мережі" було відпущено теплову енергію відповідачу на загальну суму 6 320,36 грн, договір між ним та відповідачем - ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти», як споживачем, укладений не був, облік кількості відпущеної теплової енергії у нежитлове приміщення ХХІ першого та другого поверху літ. А-2-5, загальною площею 1665,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд. 39б, здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано Акти обстеження системи теплопостачання від 23.07.2015, від 12.12.2017, Акти обстеження теплового вузла і приборів обліку від 27.10.2016, 25.09.2018, Акти від 19.01.2017, 25.05.2017, рахунки на теплову енергію, акти приймання-передачі теплової енергії та розрахунок суми основної заборгованості.

Посилаючись на вказані обставини та надані докази, невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії до нежитлового приміщення: ХХІ першого та другого поверху літ. А-2-5, загальною площею 1665,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд. 39б, у спірний період, у т.ч. на вимогу, висловлену листом № 1424/09 від 23.10.2018, № 3660/22 від 07.09.2018, позивач звернувся із позовом у даній справі про стягнення з відповідача 6 320,36 грн боргу.

Розглянувши спір по суті заявлених вимог суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить частина сьома статті 193 Господарського кодексу України.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" №2633-IV від 02.06.2005, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини першої статті 275, частини шостої статті 276 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Абзацом 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13.

Таким чином, за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту її поставки споживачу, останній не звільняється від оплати наданих послуг.

В той же час, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.

З системного аналізу доданих до позову документів, вбачається, що позивачем не доведені, належними та допустимими доказами не підтверджені обставини та підстави споживання відповідачем теплової енергії на заявлену суму 6 320,36 грн. у спірний період з листопада 2017 по квітень 2018

Як вже встановлено судом, відповідач - ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» набув право власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення, ХХІ першого та другого поверху літ. А-2-5, загальною площею 1665,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд. 39б - з 29.04.2016 і відчужив цей об`єкт нерухомості на користь громадянки Жадан І.О. - 18.07.2018.

З долучених до позову матеріалів вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 239/10 від 27.05.1999 переведено житловий будинок № 39 по вул. 40 років Радянської України в нежитловий будинок.

Відповідно до Акту приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії (первісне приймання) від 19.10.2015, затвердженого директором філії Концерну «Міські теплові мережі» встановлено відповідність вузла обліку теплової енергії житлового будинку № 39-б по вул.. 40 років Радянської України відповідному проекту, надано дозвіл на його експлуатацію з 19.10.2015 за зафіксовано показники приладу обліку на дати приймання.

Водночас, зі змісту складеного акту обстеження від 23.07.2015 вбачається, що за результатом проведеного обстеження системи теплопостачання Будинку культури, що знаходиться за адресою вул. 40 річчя Радянської України, 39-Б, споживач - «Слово Жизни» по договору № 201994 встановлено, що приміщення Будинку культури займає два поверхи вбудованої частини житлового будинку і 2 поверхи в прибудованій частині 4-х поверхового житлового будинку; система опалення відокремлена від системи опалення житлового будинку, приєднана до теплової мережі через індивідуальний елеваторний вузол, врізання виконано до елеватора житлового будинку, тепловий вузол оснащений приладом обліку теплопостачання.

Згідно Акту обстеження теплового вузла і приладів обліку від 27.10.2016 у присутності представника споживача «Слово жизни» зафіксовано розпломбування приладу обліку тепла для демонтажу у зв`язку із розірванням договору, опалення відключено, засувки перекриті і опломбовані.

В подальшому, за результатом технічного огляду системи теплопостачання споживача - ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» 12.12.2017 по договору № 204055 (факт укладення якого сторонами жодними доказами не підтверджено) у Акті обстеження системи теплопостачання позивачем встановлено, що приміщення розміщено в 4-х поверховому житловому будинку на 1-му та 2-му поверхах, система опалення приміщення відокремлена від системи опалення житлового будинку, на момент обстеження приміщення не експлуатуються і не опалюється, засувки на трубопроводах перекриті споживачем.

Актами від 19.01.2017, 25.05.2017 встановлено, що зняття показань з приладів обліку тепла не є можливим за відсутності доступу до приміщення.

Актом обстеження теплового вузла і приладу обліку від 25.09.2018 (після відчуження відповідачем приміщення) здійснено опломбування приладу обліку теплової енергії споживача - ФОП Жадан І.А. після повірки.

Таким чином, зі змісту наданих позивачем документів не встановлено факту наявності в нежитловому приміщенні відповідача у спірний період теплоспоживчих установок, з`єднаних чи відокремлених із системою теплопостачання будинку.

Таким чином позивачем також не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за вказаною адресою у спірний період.

У відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

На підтвердження відпуску на належне відповідачу нежитлове приміщення теплової енергії у період листопада 2017 по квітень 2018 позивачем надано в матеріали справи акти приймання-передачі теплової енергії, які підписані та скріплені печаткою лише з боку Концерну «МТМ», та рахунки за зазначений період, належні докази надсилання їх на адресу відповідача у матеріалах справи відсутні.

При цьому, в актах приймання-передачі теплової енергії міститься посилання, що постачання здійснюється на підставі особового рахунку № 204055, підстави відкриття якого також не наведені.

В наданих позивачем рахунках на оплату спожитої теплової енергії зазначено обсяг поставленої теплової енергії у Гігакалоріях та те, що розрахунок здійснений на підставі діючих тарифів.

Однак, з вказаних актів приймання-передачі теплової енергії неможливо визначити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію, відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за спірний період, не зазначена площа нежитлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження відсутні.

Так, матеріали справи не містять помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період. Детальний розрахунок теплової енергії з зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем не здійснено.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, позивачем не надано доказів та належними засобами доказування не доведено обставин та підстав, якими він обґрунтовує заявлені вимоги про покладення на відповідача зобов`язання з оплати 6 320 грн. 36 коп. основного боргу.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог за недоведеністю та необґрунтованістю підстав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236-240, 250-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак