Рішення № 9977513, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/20407.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сенар"

простягнення 279 689,72 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Цибенко В.В.

від відповідача:Клішта Л.Б. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (надалі –ТОВ "Українська лізингова компанія") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар" (надалі –ТОВ "Сенар") про стягнення 279689,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяте на себе грошове зобов’язання за договором фінансового лізингу №01-126/07-обл від 16.08.2007 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.04.2010 р.

В судовому засіданні 26.04.2010 р. у зв’язку із клопотанням сторін оголошено перерву до 26.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2010 р. у зв’язку із невиконанням відповідачем вимог ухвал суду розгляд справи відкладено до 07.06.2010 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, просив припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 91 103,99грн. у зв’язку із добровільним її погашенням відповідачем, в іншій частині позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги визнає частково.

За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2007 р. між ТОВ "Українська лізингова компанія" (лізингодавець) та ТОВ "Сенар" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №01-126/07-обл (надалі –"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору предметом даного Договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, виробник, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в специфікації (додаток №2 до Договору) –далі за текстом Договору –"Майно" або "предмет лізингу", для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. Майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного Договору.

Додатком №2 до Договору (специфікація) сторонами було погоджено найменування, характеристика, виробник, ціна, кількість, вартість майна, що передається в лізинг.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 (тридцять сім) місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3 даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором. В разі дострокового розірвання цього Договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення майна, лізингоодержувач зобов’язаний повернути майно лізингодавця, а лізингодавець зобов’язаний прийняти майно у лізингоодержувача.

Згідно із п. 3.1 Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавця лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та цього договору. Лізингові платежі включають: винагороду (комісію) лізингодавця за отримане у лізинг майно та платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Додатком №1 до Договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.09.2007 р. сторонам погоджено Графік сплати лізингових платежів, відповідно до якого відповідач зобов’язався щомісячно до 14 числа сплачував платежі у розмірі, визначеному цим додатком.

Із змісту п.п. 4.3, 4.7 Договору вбачається, що приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам Договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін. Підписання лізингоодержувачем акту приймання-передачі майна свідчить та підтверджує, що майно передано йому у належному стані.

28.09.2007 р. на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у лізинг майно, визначене у специфікації до Договору, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.09.2007 р.

На підставі Договору, позивач, у період з 14.09.2007 р. по 12.02.2010 р., виставляв відповідачу рахунки на сплату лізингових платежів згідно Графіку сплати лізингових платежів.

З пояснень сторін вбачається, що відповідач частково сплатив лізингові платежі у загальному розмірі 520 459,52 грн.

Листом №359 від 17.03.2010 р., що направлений відповідачу поштою 18.03.2010 р., позивач вимагав від відповідача сплатити штраф за прострочення подачі інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу у розмірі 155 021,98 грн.

Спір у справі виник у зв’язку неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по внесенню лізингових платежів за період з 14.09.2007 р. по 14.02.2010р. згідно Договору, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 124 667,74 грн.

Договір є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем свого обов’язку по передачі об'єкту лізингу (акти приймання-передачі від 28.09.2007 р.).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно графіку сплати лізингових платежів, відповідач був зобов’язаний у період з 27.09.2007р. по 14.05.2010 р. сплатити на користь позивача лізингові платежі на загальну суму 554 023,27 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково сплачено суму лізингових платіж у розмірі 520 459,52 грн.

При цьому, сума лізингових платежів у розмірі 91 103,99 грн. було сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 91103,99грн. підлягає припиненню згідно п.1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів, нарахована за визначений в позові період, становить 33563,75грн., а з урахуванням положень ч.1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та Графіку сплати лізингових платежів зобов’язання по її сплаті на момент розгляду справи настало.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 33 563,75 грн. на підставі Договору. Доказів на спростування або погашення заборгованості відповідачем не подано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Сенар" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Українська лізингова компанія" про стягнення з ТОВ "Сенар" заборгованості у розмірі 33 563,75 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 155 021,98 грн. за прострочення щодо надання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 11.2.6 Договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме сплачує лізингодавцю за порушення умов статті 7, пунктів 5.3, 5.5, 8.2, 9.2, 18.9 Договору –штраф у розмірі 20% (двадцять) відсотків від загальної вартості майна на момент укладення Договору, вказаної в пункті 3.2 Договору за кожен випадок такого порушення.

Із змісту пункту 8.2 Договору вбачається, що лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавця звіту у формі встановленої сторонами (додаток №3 до Договору).

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що за у період третього та четвертого кварталу 2009 року ним не подавалася інформація про стан та місцезнаходження передано у лізинг майна.

Із матеріалів справи вбачається, що вартість переданого у лізинг майна становить 387554,94 грн., судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов’язання, а тому існують підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 155 021,98 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Сума правомірно нарахованого штрафу є надмірною в порівнянні із вартістю майна, прострочення по наданню інформації щодо якого допущено відповідачем.

Крім того, суд враховує, що відповідачем сплачена заборгованість по внесенню лізингових платежів у розмірі 91 103,99 грн., а майно передане у лізинг вилучено у відповідача згідно рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2010 р. у справі №48/203.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з ТОВ "Сенар" на користь ТОВ "Українська лізингова компанія" до 15 502,20 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Сенар" на користь ТОВ "Українська лізингова компанія" заборгованості по лізинговим платежам у розмірі 33 563,75 грн. та штрафу у розмірі 15502,20грн.

В частині стягнення заборгованості по лізинговим платежам у розмірі 91 103,99грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 139 519,78 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. При цьому, суд розраховує суму судових витрат, які покладаються на відповідача, без урахування зменшеного судом розміру штрафу, згідно п. 6.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №02-5/78 від 04.03.1998 р. та з урахуванням, що часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, а тому судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п.1-1. ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар" (04073, м.Київ, вул.Петропавлівська, 12; ідентифікаційний код 22939108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12; ідентифікаційний код 30575865) заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 33563,75грн., штраф у розмірі 15 502,20 грн., державне мито у розмірі 2 796,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Видати наказ.

3.Провадження у справі в частині стягнення заборгованості по лізинговим платежам у розмірі 91 103,99грн. припинити.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко