Рішення № 99768555, 07.09.2021, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1242/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., за участю секретаря Адамчо К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми кредиту,

встановив:

АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно трьох процентів річних від простроченої суми кредиту в порядку ст. 625 ЦК України, в розмірі 20 737,05 грн..

Позов мотивований тим, що 28.02.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 303/03-Т-08, відповідно до умов якого позивачем було надано відповідачу кредит у сумі 26 217 доларів США. 28.02.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 303/03-Т-08, за яким відповідачка поручилась за виконання ОСОБА_1 умов щодо сплати кредиту, відсотків за користування, можливих штрафних санкцій за кредитним договором № 303/03-Т-08 від 28.02.2008 року. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2016 року по справі № 297/2199/16-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №303/03-Т-08 від 28.02.2008 року у розмірі 5 634 доларів 10 центів США. Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк». 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» та згідно передавального акту від 11.10.2019 року, його передано до АТ «Альфа-Банк» 15.10.2019 року. Таким чином, АТ «Альфа-Банк» є кредитором за кредитним договором укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , та звертається до суду з позовною заявою про стягнення 3 процентів річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач посилається правовий висновок Верховного Суду від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, викладений у постанові, згідно якого стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК. Наведена вище правова позиція підтримується висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15- ц (14-16цс18).

Згідно розрахунку 3 % річних від простроченої суми на період з дати ухвалення вказаного рішення до моменту подання позовної заяви становить 20 737, 05 грн.. Таким чином, розмір штрафних санкцій, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, які мають бути застосовані до відповідачів у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору №303/03-Т-08 від 28.02.2008 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 , становить 20 737, 05 грн., що позивач просить стягнути з відповідачів солідарно.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Адвокат Печунка В.О. в інтересах відповідача ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти заявлених вимог позивача та просить відмовити в задоволенні позову в повному обязі застосувавши строк позовної давності.

У відзиві представник зазначив, що представник позивача звернувся до суду із позовом із пропуску строку позовної давностіта надав розрахунок суми річних, який охоплює увесь зазначений період, що у свою чергу є не вірно.Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чимтаке зобов`язання є триваючим. Ураховуючи викладене, просить застосувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив відповідача, згідно якого передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Вказані висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня справі № 14-446цс18. З аналізу зазначеної статті можна зробити висновок, що у разі невиконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора підлягає сплаті сума за весь прострочення. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим, а невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Із зазначеного вище випливає, що у позивача є прямо передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України право на вимогу про стягнення з відповідачів компенсаційних сум за весь час прострочення. При цьому жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що нарахування 3% річних обмежується трьома роками, а також не передбачено, що до стягнення сум в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України застосовується строк позовної давності, що становить три роки.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 526 ч. 1 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2016 року по справі № 297/2199/16-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №303/03-Т-08 від 28.02.2008 року у розмірі 5 634 (п`ять тисяч шістсот тридцять чотири) доларів 10 центів США (а.с. 7-8, 9-13).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, сума 3% річних за користування грошовими коштами за період з 05.12.2016 року по 14.05.2016 року ( 1622 днів) складає 20 737,05 грн. (а.с. 14).

Правова позиція про наявність права на одержання від позичальника 3% річних висловлена у постанові Великої ПалатиВерховного Суду України від 08.11.2019 року 14/254цс19, справа № 127/15672/16-ц.

Згідно даної постанови правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі N 916/190/18 (провадження N 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2009 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання 21 квітня 2015 року (дата останнього платежу з погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до 21 квітня 2015 року.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням і є датою, коли зобов`язання відповідачів перед банком за Кредитним договором припинилося.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Таким чином, помилковим є висновок колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах N 910/16945/14 та N 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі N 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах N 905/2324/17 та N 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі N 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

З урахуванням вищевказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду суд у даній справі констатує наступне.

Встановлено, що позов АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно трьох процентів річних від простроченої суми кредиту в порядку ст. 625 ЦК України, в розмірі 20 737,05 грн., згідно поштового штемпелю надісланий до суду 21.05.2021 року, (а.с. 37).

За таких обставин, вимоги АТ «Альфа-Банк» про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України підлягають задоволенню частково та обмежуються останніми трьома роками, які передували подачі цього позову, а саме періодом з 21.05.2018 року по 21.05.2021 року.

Таким чином, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає стягненню солідарно три процентів річних від простроченої суми кредиту, в порядку ст. 625 ЦК України в сумі 14 008,70 грн., які виникли за період з 21.05.2018 року по 21.05.2021 року, що становить 1095 днів (155 652,21 грн. х 3 % : 100 % : 365 днів х 1095 днів).

Оскільки позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідачів на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1533,48 грн. (розмір заявлених вимог – 20 737,05 грн. (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню – 14 008,70 грн. (67,55 %), розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом – 2270 грн. (2270 грн. х 14 008,70 грн.:20 737,05 грн. = 1533,48 грн.).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 263, 265, 280, 284, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1050 ЦК України, постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, суд

рішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в користь Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714, трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості в порядку ст. 625 ЦК України, в сумі 14 008 (чотирнадцять тисяч вісім) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» судовий збір в розмірі по 766 (сімсот шістдесят шість) гривень 74 копійок, з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до суду апеляційної інстанції через Берегівський районний суд.

Суддя Гал Л. Л.