Постанова № 9976191, 01.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 р. № 14/170 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової головуючого,

Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач

за участю представників: позивачане зявились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) відповідача

прокуроране зявились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

Орленко А.О., посв. № 126

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.02.2010 року

у справі№14/170 Господарського суду Полтавської області

за позовомВиконуючого обов'язки прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Черкаській області

доСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5

простягнення 75513,60грн. ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки прокурора Черкаської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Черкаській області з позовом про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 75513,60грн. заподіяної шкоди на користь бюджету в особі Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Черкаській області до спеціального фонду Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області на р/р № 31515921700507 МФО 854018 УДКУ в Чорнобаївському районі, банк отримувача ГУДКУ в Черкаській області код 22809096 (код платежу 24062100).

Позовні вимоги обґрунтовано допущеним відповідачем порушенням вимог статей 26 та 34 Закону України "Про тваринний світ", пункту 6.1.1. "Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України" перевищенням квоти на добування риби породи судак, чим заподіяно матеріальну шкоду держави; розмір шкоди визначено відповідно до Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних живих ресурсів.

Відповідач не виклав власної позиції по суті позовних вимог, в зв'язку з чим спір розглядався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.09.2009 року (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь: Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Черкаській області р/р № 35214001004851 в ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код 35091840) суму заподіяної шкоди в розмірі 75513,60грн; УДКУ у м. Полтава 755,13грн. державного мита, УДК у м. Полтава 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.02.2010р. (судді: Рудченко С.Г. головуючий, Мельник С.М., Корсакова Г.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_5 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційну скаргу вмотивовано про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: стягнувши кошти на користь позивача суди не врахували вимоги статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та пункту 15 статті 48 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік", за якими зазначені кошти мають надходити до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування, в даному випадку до бюджету Градизької селищної ради, де було скоєно правопорушення; суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача, не повідомивши його про час та місце судового засідання; в порушення статей 34, 36 та 101 Господарського процесуального кодексу України суди визначили розмір заподіяних збитків без врахування існуючих у матеріалах справи конкретних фактичних даних про кількість та вагу водних живих ресурсів; судом застосовано статті 22 та 1166 Цивільного кодексу України за відсутності у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Прокурор усно в судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи повністю; сторони у справі не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Місцевим господарським судом встановлено, що за даними перевірки, проведеної прокуратурою Черкаської області, згідно ліцензії № 440657 від 03.11.2008р. приватний підприємець ОСОБА_5 здійснює промисловий вилов риби на промислових ділянках Кременчуцького водосховища; відповідно до наказу Держкомрибгоспу від 26.12.2008р. № 755 "Про розподіл лімітів на квоти спеціального використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення у 2009 році" підприємцю виділена квота на 2009 рік для здійснення промислу у Кременчуцькому водосховищі водних живих ресурсів, у тому числі судака в кількості 500 кг.

01.02.2009р. відповідачем та директором РПП "ОСОБА_9" ОСОБА_9 було укладено договір оренди рибоприймального пункту, розташованого в с. Вереміївка Чорнобаївського району Черкаської області.

Також суд визнав встановленим, що 11.06.2009р. ланковий рибалка ОСОБА_10, який працює у відповідача по трудовій угоді, вийшов риболовецьким судном на проведення рибодобувного промислу; після прибуття на рибоприймальний пункт "ОСОБА_9" та проведення контрольного зважування виявлено вилов судака у кількості 216 штук вагою 244 кг, що спричинило перевищення дозволеної до вилову квоти судаку на 107кг.

Відтак місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач порушив вимоги статей 26 та 34 Закону України "Про тваринний світ" та пункту 6.1.1. "Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах", а саме здійснив перевищення квоти на добування риби породи судак, завдавши державі матеріальні збитки, розраховані відповідно до Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних живих ресурсів в розмірі 75513,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що статтею 68 Закону України "Про тваринний світ" встановлено цивільну та іншу відповідальність за порушення законодавства при добуванні об'єктів тваринного світу фізичним та юридичним особами, що полягає у відшкодуванні завданої шкоди її заподіювачем за приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, та стягнув заявлену до відшкодування шкоду на користь позивача.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що допущене відповідачем порушення у вигляді незаконного вилучення з водних об'єктів риби судак вагою 107 кг у кількості 216 штук підтверджується як доказами, прийнятим до уваги місцевим господарським судом, зокрема, актом виявлення та вилучення від 11.06.2009р., так і звітом ОСОБА_5 від 12.06.2009р. щодо вилову риби та інших водних живих ресурсів станом на 11.06.2009р. та заявою відповідача від 31.08.2009р. про зарахування перелову квоти судака в рахунок додаткової квоти.

За статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; в силу статті 1172 Цивільного кодексу фізична чи юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним службових (трудових) обов'язків.

Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками; відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

Згідно статті68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог статті 34 Закону України "Про тваринний світ" користувачі об'єктами тваринного світу в установленому законодавством порядку зобов'язані додержуватися встановлених правил, лімітів і строків використання об'єктів тваринного світу. За статтею 63 цього Закону порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону; порушеннями за вказаним Законом є, зокрема, порушення правил використання тваринного світу, незаконне вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища, перевищення лімітів і порушення інших встановлених законодавством вимог використання об'єктів тваринного світу.

За статтею 57 Закону України "Про тваринний світ" державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими державним адміністраціями, радами та їх виконавчим органами, спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, мисливського господарства та полювання та рибного господарства та їх територіальними органами, іншими державними органами відповідно до закону у порядку, передбаченому законодавчими актами.

Всупереч викладеному вище, судами не з'ясовано, яким чином відповідно до порядку, встановленому законодавчими актами, повинна була фіксуватися позивачем неправомірність поведінки відповідача, що являє собою правопорушення у галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу, виявлене органами, які здійснюють державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу; не надано оцінки доводам відповідача про фіксацію здійснення такого правопорушення щодо особи, що не перебуває у правовому зв'язку з відповідачем, та відповідним доказам, наявним у матеріалах справи, їх належності та допустимості у спірних правовідносинах.

Також судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги про помилкове стягнення місцевим господарським судом суми відшкодування на користь самого Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Черкаській області всупереч вимогам як позовної заяви, так і статті 48 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік".

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарськими судами не було в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та обєктивно розглянуто в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності.

Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова не відповідають положенням статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції, що не відповідає вказаним вимогам, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи, господарським судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 частини 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.02.2010 року у справі № 14/170 Господарського суду Полтавської області та рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2009р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та згідно статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 року у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач