Ухвала суду № 99716518, 20.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

20 вересня 2021 року м. Київ № 320/11200/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, змінення цільового призначення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

13 вересня 2021 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просять суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Гореницької сільської ради Києво- Святошинського району Київської області LII - сесії VII - скликання від 11 липня 2019 року № 5/4 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель, призначених для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 АДРЕСА_1 на території Гореницької сільської ради, Києво- Святошинського району Київської області»;

- змінити (відновити) цільове призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222482004:02:001:0176, площею 0,1029 га, із цільового призначення «03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на цільове призначення « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

- копію рішення направити до виконання державному кадастровому реєстратору Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпінь Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 12) для внесення змін до Державного земельного кадастру щодо відновлення цільового призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222482004:02:001:0176, площею 0,1029 га, із цільового призначення «03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на цільове призначення « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» - після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та з інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що заявник - ОСОБА_1 - звернувся до суду з метою скасування рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області LII - сесії VII - скликання від 11 липня 2019 року № 5/4 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель, призначених для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 АДРЕСА_1 на території Гореницької сільської ради, Києво- Святошинського району Київської області».

Дослідивши це рішення судом встановлено, що ним затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель, призначених для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на території Гореницької сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області (кадастровий номер 3222482004:02:001:0176), площею 0,1029 га.

Крім того, вказаним рішенням змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,1029 га з будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на будівництво та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222482004:02:001:0176), що перебуває у власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Згідно з цим рішенням, земельна ділянка ( АДРЕСА_1 ) вже перебуває у власності трьох осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ). У позові зазначено, що заявник використовує сусідню земельну ділянку ( АДРЕСА_3 ), а у разі побудови будівлі на спірній земельній ділянці (буд. АДРЕСА_1 ), щодо якої затверджено спірне рішення, залишаться лише невеликі відступи від огорожі, не передбачено місце для паркування транспорту, тобто вказує на порушення належного йому права користування суміжною дялянкою.

Таким чином, ОСОБА_1 , оспорюючи рішення про затвердження проекту землеустрою власникам сусідньої земельної ділянки та зміну цільового призначення цієї земельної ділянки, по суті намагається захистити своє право користування власною ділнкою шляхом пред`явлення адміністративного позову до суб`єкта владних повноважень в обхід передбаченого законом порядку розв`язання цивільно-правових спорів між суб`єктами цивільного права та без застосування передбачених законом способів захисту цивільного права.

Позови стосовно яких існує спір про право цивільне не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 14 травня 2018 р. у справі № 396/2550/17.

Крім того, суд звертає увагу, що з аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (майнового, речового тощо) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Водночас порядок та підстави припинення права користування земельною ділянкою, зміни цільового призначення земель регламентовані Земельним кодексом України та передбачають прийняття органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування відповідного рішення. Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що підставою набуття та припинення права користування земельною ділянкою, зміни цільового призначення землі тощо є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 395 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) право користування земельною ділянкою є речовим правом особи на чуже майно.

За приписами частини першої статті 19 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної особи виникло (припинилось) право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 19 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування землею ділянкою третіми особами та вчинення цими особами будь-яких дій щодо вказаної земельної ділянки, яка належить на праві власності - в тому числі і подання документів щодо зміни цільового призначення земельної ділянки), що виникло (припинилось) в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення фізична особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку в тому числі і зміна цільового призначення земельної ділянки, яка на лежить на праві власності, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 р. у справі №363/2449/14-а, від 24 квітня 2018 р. у справі №401/2400/16-ц, який є обов`язковим для застосування в силу приписів частини п`ятої статті 241 КАС України.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 оскаржує рішення Гореницької сільської ради, яким затверджено проект землеустрою та змінено цільове призначення земельної ділянки, яка належить на праві власності третім особам, тому даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

У справі, що розглядається, оскаржуються рішення, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з прийняттям спірних рішень суб`єктом владних повноважень, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Розгляд цієї справи належить до юрисдикції місцевого загального суду за правилами підсудності, визначеними ЦПК України.

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/11200/21 за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зміни цільового призначення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. У порядку виконання вимог частин п`ятої-шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя роз`яснює заявнику, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції місцевого загального суду за правилами підсудності, визначеними ЦПК України. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Шостого окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Журавель В.О.