Рішення № 99697447, 13.09.2021, Старосинявський районний суд Хмельницької області

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

Справа № 684/127/21

Провадження № 2/684/125/2021

13 вересня 2021 року

Старосинявський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Галиш І.Б.,

секретар судового засідання Гонта Н.І .,

за участі представника позивача – адвоката Бейлика А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Стара Синява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року позивач через представника – адвоката Бейлика А.Б. звернулась до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 12 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №23593, про стягнення з неї на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в загальній сумі 14078,15 гривень за укладеним 14 березня 2008 року кредитним договором № Ск-076-00614/3-2008 між неню та ВАТ «Родовід Банк».

Про існування виконавчого напису та виконавчого провадження позивач дізналася в додатку «ДІЯ» у кінці березня 2021 року, побачивши постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП№ 64660757.

Зазначений виконавчий напис позивач вважає незаконним та виданим неправомірно, оскільки подані нотаріусу документи не підтверджують безспірності заборгованості, зазначає, що у неї відсутня будь-яка заборгованість перед первісним кредитором, а також, що їй не було відомо про передачу права вимоги за укладеним з нею кредитним договором ТОВ «Вердикт Капітал». З 2010 року по даний час жодних вимог від банку позивач не отримувала. Також зазначає, що на момент вчинення виконавчого напису діяла редакція постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 від 29 червня 1999 року, згідно якої вчинення спірного виконавчого напису було можливе лише на підставі нотаріально посвідченого договору, що передбачає сплату коштів. Позивач вказала, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року скасував постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою передбачалась можливість вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально.

Тому, оскільки укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, виконавчий напис вчинено не на спеціальному нотаріальному бланку, тому вважає, що виконавчий напис вчинений нотаріусом на підставі документів, які не відповідали Переліку документів, які підтверджують безспірне стягнення заборгованості та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Окрім того, вказала, що вимогу про стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису пред`явлено зі спливом строків позовної давності, так як виконавчий напис може бути вчинено за умови, якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Згідно умов кредитного договору, укладеного між позивачем та ВАТ «РОДОВІД БАНК» 14 березня 2008 року, кредит був виданий шляхом надання їй споживчого кредиту у сумі 5454,50 грн. строком до 14 березня 2010 року зі сплатою 7 процентів річних, тому за наявності заборгованості з 15 березня 2010 року у Банку виникло право вимоги про стягнення боргу із позичальника. Відтак, на час звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису було пропущено трьохрічний термін, який у даному випадку закінчився 15 березня 2013 року.

Також позивач вважає неправомірними дії відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» щодо нарахування їй заборгованості за кредитним договором № Ск-076-000614/3-2008 від 14 березня 2008 року в сумі 13428,15 грн., так як долучена до виконавчого напису виписка із особового рахунка є недопустимим доказом, надана ТОВ «Вердикт Капітал», а не банком ВАТ «Родовід Банк», не містить усіх необхідних реквізитів, не є первинним документом, а фактично довідкою про заборгованість, з якої неможливо зрозуміти коли у відповідача виникнуло право вимоги, відсутні дані щодо останнього дати погашення боргу, суперечить умовам кредитного договору. Відтак дана виписка є незаконною та необґрунтованою, не могла братись до уваги нотаріусом при вчиненні виконавчого напису.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати неправомірними дії ТОВ «Вердикт Капітал» щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № Ск-076-000614/3-2008 від 14 березня 2008 року в сумі 13428,15 грн. та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 12 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., зареєстрований в реєстрі за №23593, та стягнути на її користь з відповідачів понесені судові витрати.

Ухвалою судді Старосинявського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2021 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; задоволено клопотання про витребування у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. копій усіх документів, поданих ТОВ «Вердикт Капітал» та на підставі яких було видано оспорюваний виконавчий напис, а також клопотання про витребування у ТОВ «Вердикт Капітал» копій документів, переданих приватному нотаріусу Горай О.С. для вчинення виконавчого напису.

У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачі відзив не надали.

13 квітня 2021 року суддею Старосинявського районного суду Хмельницької області задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в даній цивільній справі.

Ухвалою судді Старосинявського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування з Житомирського обласного державного нотаріального архіву копій документів, які були подані ТОВ «Вердикт Капітал» та на підставі яких приватним нотаріусом Горай О.С. було видано виконавчий напис від 12 лютого 2021 року, зареєстрований в реєстрі за номером 23593.

Ухвалою Старосинявського районного суду від 29 червня 2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Бейлик А.Б. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив позов задовольнити повністю.

Відповідачі ТОВ «Вердикт Капітал» та приватний нотаріус міського нотаріального округу Горай О.С. повторно в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов не подавали.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду позивача по справі, протокольною ухвалою суду від 13 вересня 2021 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 березня 2008 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» укладено договір № Ск-076-000614/3-2008, згідно з яким Банк надав позивачу споживчий кредит у розмірі 5454 гривень 50 копійок строком до 14 березня 2010 року зі сплатою 7 процентів річних (арк.спр.15-20).

12 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №23593, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №Ск-076-000614/3-2008 від 14 березня 2008 року (арк. спр. 15, 35).

Згідно даного виконавчого напису стягнення заборгованості проводиться за період з 04 липня 2019 року по 27 січня 2021 року та сума заборгованості складає 13428 гривень 15 копійок, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5228 гривень 53 копійки, прострочена заборгованість за комісією - 3468 гривень 96 копійок, прострочена заборгованість за несплаченим відсотками за користування кредитом- 710 гривень 41 копійка, строкова заборгованість за сумою кредиту - 0 гривень, строкова заборгованість за комісією - 0 гривень, строкова заборгованість за несплаченим відсотками за користування кредитом - 4020 гривень 25 копійок, строкова заборгованість за штрафами і пенями - 0 гривень.

Окрім того, за вчинення виконавчого напису нотаріусом додатково стягнено з позивача на користь відповідача 650 гривень. Загальна сума, яка підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 , складає 14078 гривень 15 копійок.

01 березня 2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. за заявою ТОВ «Вердикт Капітал» відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 23593, виданого 12 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року (далі Порядок).

Означеним Порядком встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Згідно пункту 3 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» №2 від 31 січня 1992 року, при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Як убачається із матеріалів справи, нотаріус видала спірний виконавчий напис керуючись пунктом 2 Переліку щодо стягнення заборгованості на підставі кредитного договору, за якими боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін, у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано нечинною.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріус Горай О.С. керувався нормами Переліку, які за рішенням суду були визнані нечинними, у зв`язку з чим суд погоджується з доводами позивача з даного приводу та приймає такі до уваги.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що при вчиненні оспореного виконавчого напису нотаріусом не було дотримано встановлену законом процедуру, а саме нотаріус застосував норми законодавства, які на момент вчинення виконавчого напису на підставі рішення суду були визнані нечинними. Крім того, останній не переконався у безспірності пред`явленої до стягнення заборгованості.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Тому відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц та від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем не надано доказів щодо безспірності вимог до боржника на момент вчинення виконавчого напису.

Зі змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що стягнення заборгованості проводиться за період з 04 липня 2019 року по 27 січня 2021 року, що загалом викликає сумніви у дійсності розрахунків, враховуючи, що згідно умов кредитного договору, укладеного між позивачем та ВАТ «Родовід Банк» 14 березня 2008 року, кредит був виданий шляхом надання їй споживчого кредиту у сумі 5454,50 грн. строком до 14 березня 2010 року зі сплатою 7 процентів річних.

Крім того, виходячи із умов кредитного договору 14 березня 2008 року, який був наданий для вчинення виконавчого напису нотаріусом, не вбачається того факту, що з дня виникнення права вимоги не минуло більше трьох років, зважаючи на те, що кредитний договір укладено у 2008 році строком до 14 березня 2010 року.

Що стосується виписки з особового рахунку за кредитним договором від 14.03.2008 станом на 27.01.2021, то така не дає можливості суду зробити висновок про дату та період виникнення та нарахування заборгованості по кредиту, відсоткам, штрафам та пені, з такої неможливо відслідкувати і дати внесення платежів позивачем, їх зарахування в рахунок погашення заборгованості, період за який виникла заборгованість, що позбавляє можливості встановити дату настання строку платежу по кредитному договору, підтвердити (перевірити) дані про прострочення платежу (наявності боргу), строку настання права вимоги до позивача за кредитним договором, пропуск строку позовної давності.

На переконання суду, виписка з особового рахунку позивача є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог до позивача, з огляду в тому числі і на умови кредитного договору від 14 березня 2008 року та додатків до нього, за змістом яких позивачу було надано споживчий кредит у розмірі 5454 гривні 50 копійок, відкрито картковий рахунок та надано кредитну карту, в той час як стягнення звернуто на прострочену заборгованість за сумою кредиту 13428 гривень 15 копійок.

Суд враховує також ті обставини, що з матеріалів справи неможливо достовірно встановити, що право вимоги за кредитним договором від 14 березня 2008 року, укладеним між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

Отже, на думку суду, нотаріус при вчиненні оспореного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, не перевірив умови, за наявності яких можна вчиняти виконавчий напис, зокрема, трирічний строк з дня виникнення вимоги про стягнення заборгованості, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у зв`язку з чим суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 пред`явлена до відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованою.

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.04.2020 року у справі № 474/106/18 (провадження № 61-13847св19) висловив правову позицію про те, що спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

З урахуванням викладеного, позовна вимога ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, пред`явлена до неналежного відповідача, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про визнання неправомірними дії ТОВ «Вердикт Капітал» щодо нарахування позивачу ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № Ск-076-000614/3-2008 від 14 березня 2008 року, суд приходить до переконання, що така вимога до задоволення не підлягає.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України, до яких належить: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини другої статті 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У даній справі визначення відповідачем ТОВ «Вердикт Капітал» розміру заборгованості за кредитним договором № Ск-076-000614/3-2008 від 14 березня 2008 року у сумі 13428,15 грн. у виписці із особового рахунку є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків та вказаний документ є одним із доказів щодо наявності та обґрунтованості такої заборгованості, однак не встановлює для боржника будь-яких обов`язків щодо сплати у такому розмірі в разі незгоди, тому спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання неправомірними дій дії ТОВ «Вердикт Капітал» щодо нарахування позивачу ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № Ск-076-000614/3-2008 від 14 березня 2008 року є неефективним, оскільки сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні даної позовної вимоги.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 715/1394/20.

Суд зауважує, що у даній цивільні справі боржник ОСОБА_1 , не погоджуючись із розміром заборгованості за кредитним договором № Ск-076-000614/3-2008 від 14 березня 2008 року у сумі 13428,15 грн., про стягнення якої вчинено виконавчий напис нотаріусом, захистила свої права шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, вважає, що з відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом в розмірі 908 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 12 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за номером 23593 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на корить товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», таким, що не підлягає виконанню.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 908 грн. понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 24 вересня 2021 року на 09 год. 30 хв.

Позивачу подати докази щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Старосинявський районний суд. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місцее проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місцезнаходження: 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, ЄДРПОУ 36799749.

Відповідач: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: 10008, м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд.35,

Повне судове рішення складено 17 вересня 2021 року.

Головуюча суддя Галиш І.Б.