Рішення № 99668981, 09.09.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3160/21

Справа №754/1729/21

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Таран Н.Г.

за участі секретаря судового засідання - Куценко Ю.В.,

у відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщені Деснянського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

АТ «Універсал Банк» звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з останньої заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20.04.2018 року у розмірі 88455,52 грн. станом на 02.11.2020 року, в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 81923,77 грн., заборгованість за пенею та комісією 6531,75 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 20.04.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 20.04.20018 року. Відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 55000,00 грн., з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом понад встановлені строки у розмірі 6,4 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом. Відповідач у свою чергу не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором.У відповідача наявне прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 29.06.2020 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте Відповідач на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».

Представником відповідача направлений до суду відзив на позов, який надійшов 03.06.2021 року, в якому він заперечував проти позовних вимог у повному обсязі, у зв`язку з безпідставністю та не обґрунтованістю, просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивач не підтвердив, які ж конкретні умови він запропонував відповідачу при підписанні анкети-заявки, так як на поданому банком екземплярі умов відсутній підпис позичальника. Посилання позивача на те, що в анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що підписанням ним анкети-заяви підтверджується, що він ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, не може бути прийняте судом, як належний та допустимий доказ, оскільки ознайомлення з будь-яким документом може бути підтверджене підписом особи. Крім того, позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів того, що відповідачу було надано кредит у розмірі 55000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Також, як вбачається з доданого до позовної заяви витягу з Умов обслуговування рахунків фізичної особи їх текст наведено у редакції за 25.09.2017 року, а в анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 20.04.2018 року міститься посилання на Умови і правила надання банківських послуг. Тобто, навіть з назв цих Умов вбачається, що мова йде про два різних документи. Таким чином, наведені позивачем на аркушах 2-4 позовної заяви пункти умови не є частиною укладеного між ним і позивачем договору про надання банківських послуг від 20.04.2018 року і є неприйнятними для встановлення змісту прав та обов`язків відповідача. Отже, підписана Заява про приєднання до Договору на банківське обслуговування не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та інших штрафних санкцій (нарахувань) за невиконання кредитного договору, оскільки така Заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем до суду, не є таким доказам, оскільки не є первинним документом, а створений і наданий до суду в односторонньому прядку позивачем (його працівником). Іншими достовірними доказами існування заборгованості не підтверджено. В розрахунку заборгованості навіть відсутня інформація про номер картки чи карткового рахунку на ім`я відповідача, що робить неможливим їх об`єктивну перевірку щодо правдивості зазначеної в них інформації. За таких обставин створений позивачем та наданий до суду розрахунок заборгованості не має ознак достовірного доказу та взагалі доказового значення, оскільки його юридична сила не більша, ніж якби відповідач склав та подав до суду заяву про відсутність заборгованості. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17-ц та постанову Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі №711/1220/17. Вказаний відзив на позов поданий представником відповідача з дотриманням положень ст.178 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача АТ «Універсал Банк» не з`явився, у позовній заяві просив суд справу розглядати без участі представника.

Представник відповідача також в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, відповідно до змісту якої вбачається, що він просить суд розглядати справу без його участі. Відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Судом встановлено наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У підтвердження своїх позовних вимог позивачем до позовної заяви приєднано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, яка має підписи сторін. Відповідно до відомостей зазначених у вищевказаній Анкеті-заяві ОСОБА_1 виявила бажання відкрити поточний рахунок у гривні на своє ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов.

У п. 2 анкети-заяви зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Підписанням цього договору остання підтверджує, що вона ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Окрім цього, ОСОБА_1 погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту (п. 3 анкети-заяви).

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, який не містять підписи сторін.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифи розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа №6-16цс15).

Також у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», що розміщені на офіційному сайті позивача (https://www.monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (20 квітня 2018 року) до моменту звернення до суду з вказаним позовом (03 лютого 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 6 ст.8 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Не містить укладений у вигляді Анкети-заяви кредитний договір від 20.04.2018 року року, підписаної сторонами, і строку повернення кредиту (користування ним).

У підтвердження розміру заборгованості Банком надано розрахунок заборгованості за договором, із відомостей які зазначені у ньому, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахованої відповідачу заборгованості за тілом кредиту та пересвідчитися в тому чи не були включені у вказану суму заборгованості інші нарахування, зокрема: відсотки, санкції за порушення зобов`язань за кредитом тощо.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на це, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту у сукупності з іншими доказами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18.

Однак, у підтвердження користування відповідачем кредитним коштами, внаслідок чого виникла зазначена у позові заборгованість, виписка по картковому рахунку відповідача надана не була.

Також, позивачем не надано належних доказів щодо розміру встановленого відповідачу ліміту кредитування, оскільки вказані відомості не містяться в Анкеті-заяві підписаної сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 3 ст. 83 ЦПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку із не доведеністю позивачем позовних вимог доказами, які є належними та достатніми для встановлення обставин на які посилається позивач.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено у повному обсязі, судові витрати в розмірі 2270,00 грн. необхідно залишити за позивачем.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 207, 509, 626, 628, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 4, 76-83, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Суддя: Н.Г. Таран