Постанова № 9964523, 09.09.2009, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2009 р. 16 год. 18 хв. № 2а-7998/09/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Виноградової О.І.

суддів Волкова А.С. , Щавінського В.Р. при секретарі Омеляненко Б.В. за участю

представників позивача Пилипчика В.М. , Буржимської О.О., за довіреністю, представників відповідача Маковій О.О., Вербенко Т.В., за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Борекс" до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 27 листопада 2008 р. № 0008292300/0, № 0008302300/0, ВСТАНОВИВ: Відкрите акціонерне товариство "Борекс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень 27 листопада 2008 р. № 0008292300/0, № 0008302300/0, № 0008282300/0. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 р. відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою.

Ухвалою цього ж суду від 28 липня 2009 р. позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0008282300/0 виділено у самостійне провадження (справа № 2а - 8710/09/1070).

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити та пояснили наступне.

У вересні - листопаді 2008 р. посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки № 842/23-05764593 (далі - акт перевірки), а 27 листопада 2008 р. винесені податкові повідомлення-рішення № 0008292300/0, № 0008302300/0.

З даними податковими повідомленнями-рішенням позивач не погодився і оскаржив їх у адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без зміни. Після чого позивач оскаржив ці повідомлення-рішення до суду.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні цих вимог, посилаючись на існуючу колізію чинних норм права.

Суд у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.

У період з 29 вересня по 7 листопада 2008 р. посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2007 р. по 31 червня 2008 р. (т. 1 а.с. 13 -74).

За результатами перевірки 14 листопада 2008 р. було складено акт перевірки (т. 1 а.с. 13 -74), на підставі якого 27 листопада 2008 р. відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0008292300/0 (т. 1, а.с. 76), № 0008302300/0 (т. 1, а.с. 75 ).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без зміни.

Згідно з повідомленням-рішенням № 0008292300/0 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81 136 грн 50 коп., з яких 54 091 грн 00 коп. - сума основного платежу, 27 045 грн 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції (т. 1, а.с. 76).

Підставою для винесення цього повідомлення-рішення був висновок посадових осіб відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.2 та п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).

Зокрема, у п. 2 розділу 4 «Висновки» акта перевірки зазначено, що позивачем було завищено податковий кредит на загальну суму 83 649 грн 00 коп., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 54 091 грн 00 коп.(за липень 2007 р. - 5515 грн 00 коп., серпень 2007 р. - 2641 грн 00 коп., вересень 2007 р. - 5070 грн 00 коп., жовтень

1. 2007 р. - 5346 грн 00 коп., листопад 2007 р. - 5328 грн 00 коп., березень 2008 р. - 6612 грн 00 коп., березень 2008 р. - 6612 грн 00 коп., травень 2008 р. - 4715 грн 00 коп., червень

2. 2008 р. - 7150 грн 00 коп.) (т.1, а.с. 72)

Крім того, згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0008302300/0 позивачу змінено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 29 558 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 75).

Підставою для винесення даного податкового повідомлення-рішення був висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (т.1, а.с. 73),

Зокрема, у п.3 розділу 4 «Висновки» акта перевірки зазначено, що позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування на додану вартість на загальну суму 29 666 грн 00 коп. при здійсненні операцій поставки брухту чорних металів, одержаних підприємством не внаслідок його придбання, а як відходи виробництва (за січень 2008 р. в сумі 9 891 грн 00 коп.; лютий 2008 р. - 9 620 грн 00 коп.; березень 2008 р. - 10 047 грн 00 коп.) (т.1, а.с. 73).

Заперечення на позов представники позивача обґрунтовували тим, що, на їх думку, відповідач був зобов'язаний зменшити суму податкового кредиту, визначену у зв'язку з закупівлею металу для виробничої діяльності (зокрема, виготовлення ковшів для екскаваторів), на суму, за якою в подальшому було реалізовано відходи цього металу (після виготовлення продукції, для виробництва якої цей метал було закуплено) з посиланням на п.п. 7.4.2, 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

З даним твердженням представників відповідача не можна погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому оподатковуваною операцією, у розумінні Закону 168/97-ВР, є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю), ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (п. 3.1 ст. З Закону 168/97-ВР).

Тобто, податковий кредит формується із сукупності сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у звітному періоді за усіма операціями з поставки товарів та послуг у межах його господарської діяльності.

За загальними правилом податковий кредит формується з сум податку на додану вартість, сплачених платником податків у складі ціни товару (послуги), за усіма господарськими операціями, якщо вони здійснені у межах господарської діяльності такого платника податків.

Підпункт 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, на який посилався представник відповідача в обгрунтування правомірності прийнятого рішення, становить виключення із загального правила і передбачає, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. З цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп/2008 вказана норма визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційними). Однак, зважаючи на те, що до 21 травня 2008 р. п.п. 7.4.2 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР застосовувався до правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту вказаної норми вбачається, що обов'язковою умовою її застосування є мета придбання - використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування.

Операція позивача з продажу брухту чорних металів є самостійною господарською операцією, яка не пов'язана спільною метою з операціями по придбанню позивачем листів чорного металу, адже придбання останнього відбувалося виключно з метою використання в господарській діяльності (виготовлення ковшів екскаваторів), а не з метою реалізації у подальшому відходів виробництва (зокрема, брухту чорних металів).

З урахуванням викладеного твердження представників відповідача щодо необхідності застосування до спірних відносин норми, викладеної у п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, є безпідставним.

Безпідставним також є й твердження зазначених осіб щодо необхідності застосування до спірних відносин норм, передбачених п.п. 7.4.3 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Так, згідно з п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 названого Закону у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Зі змісту п.п. 7.4.3 та 7.4.4 п. 7, 4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР вбачається, що для вирішення питання щодо обґрунтованості застосування вказаних норм необхідно з'ясувати: які операції належить вважати оподатковуваними (тобто, чи є такі операції об'єктом оподаткування); чи відносяться спірні операції з придбання товарів до оподатковуваних; та чи пов'язані такі операції з господарською діяльністю платника податків.

Як вже зазначалось судом, перелік операцій, які підлягають оподаткуванню, наведено у п. 3.1 ст. З Закону № 168/97-ВР.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30 листопада 2006 p. № 398-V та «Про статтю внесення змін до деяких законодавчих актів України від 3 червня 2008 p. № 309-VI статтю 11 Закону № 168/97-ВР доповнено п. 11. 44 такого змісту: «Тимчасово до 1 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарі із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЄД затверджує Кабінет Міністрів України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 104 (далі -

Постанова КМУ) було затверджено перелік відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Системний аналіз положень п. 3.1 ст. З, п. 11.44 ст. 11, а також п.п. 7.4.2 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР свідчить, що операції з поставки відходів і брухту чорних металів є оподатковуваними операціями (об'єктом оподаткування), однак тимчасово до 1 січня 2009 р. були звільнені від оподаткування.

Отже, у даному конкретному випадку має місце тимчасове застосування податкової пільги, що не є тотожним виключенню спірних у межах даної справи операцій з об'єктів оподаткування.

Крім того, відповідно до вимог п.п. 4.4.1 п. 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21 грудня 2001 р., у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем періодично здійснювалися операції з придбання металу для використання у господарській діяльності (виготовленні продукції). У подальшому, а саме у період з липня 2007 р. по червень 2008 p., відходи виробництва, зокрема, відходи цього металу - брухт чорних металів та металобрухт, позивачем було реалізовано закритому акціонерному товариству «Укрвторчормет» (далі - ЗАТ «У крвторчормет»).

Згідно з показаннями сторін у судовому засіданні між сторонами не існує спору щодо дати, обсягу, предмету поставки, коду товару, а також ціни, за якою позивачем було реалізовано відходи брухту чорних металів та металобрухт. Відомості, зазначені в акті звірки взаємних розрахунків між позивачем та ЗАТ «Укрвторчермет» за період з 1 липня 2007 р. по 30 червня 2008 р. (т. 2, а.с. 130 - 131), є вірними (т. З а.с. 183 -194).

За таких обставин суд вважає встановленим, що у період з 1 липня 2007 р. по 30 червня 2008 р. позивач неодноразово реалізовував ЗАТ «Укрвторчормет» відходи виробництва, а саме - відходи брухту чорних металів та металобрухт у дати та за ціною, зазначеною у названому акті звірки.

Відповідно до вимог п. 11. 44 ст. 11 Закону № 168/97-ВР та п. 1 постанови КМУ здійснені позивачем у зазначений період операції по реалізації відходів брухту чорних металів та металобрухту не обкладаються податком на додану вартість.

Тобто, дія постанови КМУ поширюється на усі операції позивача з реалізації відходів чорних металів та металобрухту у період з 1 липня 2007 р. по 30 червня 2008 р.

Згідно з показаннями сторін у судовому засіданні податок у зв'язку з придбаванням металу для використання у своїй господарській діяльності позивачем було сплачено своєчасно та у повному обсязі. Будь-яких порушень під час визначення позивачем суми податку або включення певних сум до податкового кредиту перевіркою виявлено не було (т. 1, а.с. 13-73).

Крім того, сторони не оспорювали того факту, що операція з продажу позивачем відходів та брухту чорних металів безпосередньо пов'язується з господарською діяльністю позивача, адже наявність відходів обумовлено технологією виробництва позивача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративній справі про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даній справі представниками відповідача правомірність податкових повідомлень-рішень від 27 листопада 2008 р. № 0008292300/0, № 0008302300/0 доведено не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені з Державного бюджету Украйни.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71-72, 94, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 листопада 2008 р. № 0008292300/0, № 0008302300/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Борекс" (07800, вул. Індустріальна, смт Бородянка, Бородянського району, Київської області, філія ВАТ «Морський транспортний банк», р/р 26007417881 МФО300829, ЄДРПОУ 05764593, ІПН 057645910058, № свідоцтва платника ПДВ 13590607) судові витрати в сумі 12 грн 00 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 вересня 2009 р.