Постанова № 9964527, 10.06.2009, Київський окружний адміністративний суд

київський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 року 16:28 2-а-6492/09/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Бондаренко О.В.,

за участю представників: від прокуратури: Галезник О.І., від позивача: Коваленко О.В., від відповідача: Гладченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурора Прип'ятської спеціальної прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

до Державного спеціалізованого підприємства центр переробки та

захоронения техногенних відходів «Техноцентр»

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Прокурор Прип'ятської спеціальної прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства центр переробки та захоронения відходів «Техноцентр» про стягнення податкового боргу в сумі 28 820, 05 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що у відповідача наявний податковий борг в сумі 28 820, 05 грн., який виник у зв'язку з порушенням вимог податкового законодавства. При цьому, Прип'ятською спеціальною прокуратурою щодо усунення порушень вимог законодавства з питань оподаткування було прийнято припис від 03.02.2009 № 93 вих.-09, який залишений відповідачем без виконання.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги (заява від 09.06.2009 № 2362/10/10-019) та просив суд, з урахуванням часткової сплати, стягнути з відповідача податковий борг в сумі 27 320, 05 грн.

В судовому засідання 10.06.2009 прокурор та позивач підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги в сумі 27 320, 05 грн. визнав повністю, у зв'язку з чим ним було надано суду відповідну заяву про визнання позовних вимог.

Згідно частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до частини третьої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою та четвертою статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята

Постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається

Постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивач або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї - небудь права, свободи або інтереси.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено в ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, Іванівською міжрайонною державною податковою інспекцію було проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005року по 30.06.2008 року.

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт від 17.12.2008 № 1205/23/23570533 (далі - Акт перевірки).

За даними Акта перевірки відповідачем не включено до валового доходу у III кварталі 2006 року обсяг виконаних робіт на загальну сум 2461, що є порушенням вимог підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94 -ВР (далі - Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР). Не включено до валового доходу у IV кварталі 2005 року отримані суми коштів за виготовлення тендерної документації на загальну суму 19513, 00 грн., що є порушенням приписів пункту 4.1. статті 4, підпунктів 11.3.1 пункту 11.3. статті 11 Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР. Також встановлено порушення підпункту 1.22.1. пункту 1.22. статті 1, підпункт 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, підпункт 12.3. пункту 12 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, а саме, не включено до валового доходу у III кварталі 2007 року прострочену заборгованість у вигляді суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 6 000 грн. та кредиторську заборгованість за виконані роботи в розмірі 32000 грн., що підлягає включення до валових доходів, згідно бухгалтерського рахунку № 631.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2008 № 0001882300/0, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибутку підприємств за основним платежем -20122, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10061, 00 грн.

Пункт 1.3. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -Закон України від 21.12.2000 № 2181 -III) визначає, що податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України 21.12.2000 № 2181-ІП активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Таким чином, оскільки сума податкового боргу у розмірі 27 320, 05 грн. відповідачем не сплачена, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення суду не надано, та з огляду на те, що відповідачем визначено податковий борг, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позов задовольнити.

2. 2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства центр переробки та захоронения техногенних відходів «Техноцентр» (07270, Київська область, м. Чорнобиль, вул. Радянська, 41, код ЄДРПОУ 23570533) на користь Державного бюджету України (рахунок одержувача № 31110002700296, код отримувача 24074109, ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018) податковий борг в сумі 27320 (двадцять сім тисяч триста двадцять гривень) 05 коп.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.