Рішення № 9959556, 03.06.2010, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2010 року справа № 2-511-10 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ушакова М.М.,

при секретарі Лубаєвській Л.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Зектер О.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням, суд, -

встановив:

04 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя, внаслідок професійного захворювання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що, працював на шахтах №5 та №1 «Нововолинські», які в даний час входять до складу шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля». В 1993 році йому було встановлено 5% втрати працездатності у звязку з виробничою травмою. Крім того, внаслідок тривалої роботи в шкідливих підземних умовах праці, заключенням Нововолинської МСЕК від 20.05.2003 року у нього було встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок профзахворювання хронічним пильовим бронхітом з дихальною недостатністю 1-2-го ступеню, у звязку з чим загальний відсоток втрати працездатності був встановлений 30%.

17 травня 2003 року був складений акт розслідування професійного захворювання. Комісією, яка проводила розслідування встановлено, що основним фактором причини виникнення профзахворювання являється рівень запиленості, що в десять разів перевищував допустимі санітарно-гігієнічні норми, вологий мікроклімат на підземній ділянці. Міри, які приймались на шахті, не давали повного захисту організму від несприятливого впливу основного фактору-пилу. Застосування індивідуальних та колективних засобів захисту не давали повного захисту від дії шкідливих виробничих факторів.

За висновком Нововолинської МСЕК від 05 травня 2009 року йому встановлено 45% втрати професійної працездатності, в тому числі 40% внаслідок профзахворювання та 5% внаслідок виробничої травми, та було визнано інвалідом 3-ї групи від профзахворювання та таким, що потребує медикаментозного та санаторно-курортного лікування.

Вважає, що Фонд соціального страхування зобовязаний у встановленому законом порядку відшкодувати йому як потерпілому грошову суму за моральну шкоду, заподіяну внаслідок професійного захворювання, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., а також витрати за надання правової допомоги, згідно квитанції адвоката.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що працював на шахті, втратив здоровя, відчуває утруднення з диханням, змушений періодично лікуватися стаціонарно. Просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, та пояснила, що позивач ОСОБА_1 за час роботи в шкідливих умовах праці на шахтах втратив здоровя, яке відновленню не підлягає, працював до того часу поки не був виведений з роботи в шахті. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Зектер О.М. позов не визнала, посилаючись на Закон України “Про державний бюджет на 2006 рік”, яким дія частини третьої ст. 34 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі Закон), зупинена та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” від 23.02.2007 року, яким частину третю статті 34 виключено. Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Пояснила, що оскільки на час звернення ОСОБА_1 в березні 2010 року до суду ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обовязку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, вважає, що таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1КЗпП України. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково у звязку з наступним.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 пропрацював на шахтах №5 та №1 на підземних дільницях гірничим майстром, начальником зміни, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 3-5).

З акту розслідування професійного захворювання від 07 травня 2003 року вбачається, що причиною професійного захворювання є довготривала робота в умовах запиленості повітря у вугільній шахті, технічна недосконалість засобів колективного та індивідуального захисту від впливу виробничого пилу, несприятливі метеоумови при роботі в підземних виробках шахти, недостатня фінансова забезпеченість шахти щодо оснащення сучасними засобами індивідуального та колективного захисту працюючих (а.с.6-7).

Відповідно до п.11 висновку про наявність шкідливих умов праці акту розслідування професійного захворювання від 07.05.2003 року, вбачається, що запиленість повітря до 300 мг/м3, шум на робочих місцях при роботі машин і механізмів становив до 98 Дба, мікроклімат на робочому місці в підземних дільницях з відносною вологістю складав більше 80% (а.с.6-7).

З п.12 акту форми П-4 (а.с.6-7) слідує, що ОСОБА_1 встановлено діагноз хронічний обструктивний бронхіт в фазі затихаючого загострення, пильової етіології. Дихальна недостатність ІІ ст. Захворювання професійне.

Згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1, рівень запиленості в десятки раз перевищує санітарні гігієнічні норми 120 мг/м2 300 мг/м2. Мікроклімат робочої зони характеризується високою відносною вологістю, що підтверджується (а.с.9).

Із виписки із акту освідчення в МСЕК від 20 травня 2003 року вбачається, що ОСОБА_1 встановлено 30% втрати професійної працездатності, в тому числі 5% внаслідок виробничої травми з 20.05.2003 року і 25% по хронічному пильовому бронхіту із розрахунку з начальника зміни. У звязку із профзахворюванням з 10.04.2003 року, виробничою травмою з 1992 року (а.с.12).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професіональної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги від 05 травня 2009 року ОСОБА_1 встановлено 45% втрати професійної працездатності, в тому числі 40% внаслідок профзахворювання хронічним бронхітом та 5% внаслідок виробничої травми з 05 травня 2009 року (а.с.10-11).

Відповідно до довідки до акту огляду Нововолинської МСЕК серії ВЛН №033788 від 28.04.2009 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання, протипоказана важка фізична робота в підземних умовах праці (а.с.10-11).

Крім того судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 періодично звертається за медичною допомогою та перебуває на стаціонарному та абмулаторному лікуванні для покращення стану свого здоровя, оскільки отримане професійне захворювання хронічним бронхітом постійно нагадує про себе, у звязку з чим відчуває утруднення з диханням.

Відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Представник відповідача, заперечуючи позов, покликається на ЗУ “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” виключена ч.3 ст.34 відповідно до положень ЗУ від 23 лютого 2007 року №717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в ухвалах Верховного Суду України від 28.05.2009 року та від 10 вересня 2009 року право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло з моменту встановлення йому вперше втрати професійної працездатності 25% по хронічному пильовому бронхіту, тобто з 20 травня 2003 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення дії норм Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди. Це не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії закон в часі не має.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

Відповідно до розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 (пункту 9), розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, те, що позивач отримав професійне захворювання хронічним бронхітом, постійно звертається за медичною допомогою та проходить лікування. Позивач є інвалідом третьої групи від професійного захворювання, втратив 40% працездатності від профзахворювання хронічним бронхітом. Втрата здоровя призвела до втрати нормальних життєвих звязків, незручностей у побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, позбавлений можливості працювати, не може виконувати звичайну роботу, є інвалідом ІІІ групи, потребує періодичного стаціонарного та амбулаторного лікування, а тому виходячи із тривалості, характеру та глибини перенесених ОСОБА_1 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням хронічним бронхітом.

Позивачем не надано документально підтверджених доказів та розрахунків щодо робочого часу, затраченого особою, яка надавала позивачу правову допомогу, на виконання вимог ч.2 ст. 84 ЦПК України та Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави», тому в частині позовних вимог про стягнення витрат за надання правової допомоги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, ст.209, ст.212, ст.213, ст.214, ст.215 ЦПК України, на підставі ст.13, ст.14 Закону України "Про охорону праці", ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» суд,

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську в користь ОСОБА_1 5000 (пять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську 15 (пятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ, код 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя М.М.Ушаков