Ухвала суду № 99594664, 13.09.2021, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1914/21

Провадження № 2-з/682/30/2021

У Х В А Л А

13 вересня 2021 року

Суддя Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Маршал І.М., ознайомившись з заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" про забезпечення позову по цивільній справі за позовом товариства до селянського (фермерського) господарства "Лан", ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним,-

в с т а н о в и в:

ТОВ "Акріс Агро" звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати недійсним договір оренди землі від 10.12.2020 року, який укладений між ОСОБА_1 та СФГ "Лан" на земельну ділянку, кадастровий номер якої 6823984700:05:013:0073.

Представником позивача по справі до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить заборонити будь-яким особам, в тому числі, але не виключно суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з державної реєстрації прав, крім права власності, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6823984700:05:013:0073, площею 1,2643 га. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існує вірогідність подальшої передачі речового права (оренди) земельної ділянки на користь третіх осіб в будь-який час, навіть після прийняття рішення судом на користь позивача, а тому ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі задоволення позову буде неможливий.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно п. 2 ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.150 ЦПК України одним із способів забезпечення позову є заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору або інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї статті.

У відповідності до ч.1 ст.151 ЦПК України суд, у провадження якого перебуває справа, за заявою позивача може вжити заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може продати, приховати, знищити майно, знецінити його, тощо, і гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з п.10 ці заходи мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

З аналізу вказаної норми слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Натомість, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна - земельних ділянок, не свідчить про передчасний висновок суду про протиправність дій відповідачів.

Зазначене свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, до ухвалення рішення в справі, що в подальшому утруднить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову, та для відновлення прав та інтересів позивача в майбутньому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновків про доцільність забезпечення позову за заявою позивача по справі та її задоволення частково.

З огляду на викладене, керуючись ст.151 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Заяву задоволити частково.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, в тому числі суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з державної реєстрації прав, крім права власності, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6823984700:05:013:0073, площею 1,2643 га.

В решті вимог заяви відмовити.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Маршал І. М.