Ухвала суду № 99580794, 14.09.2021, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/734/17

Провадження №: 1-кп/0343/35/21

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

14 вересня 2021 року м. Долина

Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого - судді Андрусіва І.М.,

суддів: Монташевич С.М., Керніцького І.І.,

в присутності запасного судді - Тураша В.А.,

секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому в режимі відеоконференцзв`язку з перекладачкою грузинської мови Мананою Мікадзе клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12015240200000409 відносно обвинувачених:

ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262 КК України,

ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю: прокурора - Орищенка І.В.,

перекладачки грузинської мови - Мікадзе М.Т.,

захисників: Вороняка В.А., Шкварка П.І., Войцеховської Т.М., Стрипи І.С.,

В С Т А Н О В И В:

на розгляді в Долинському районному суді Івано - Франківської області перебуває кримінальне провадження №12015240200000409.

22 липня 2021 року ухвалою Долинського районного суду Івано - Франківської області обвинуваченим: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 19 вересня 2021 року включно.

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть виданого обласним бюро судово-медичної експертизи №494 від 16.08.2021, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Прокурор Орищенко І.В. подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . В обґрунтування клопотань посилається на те, що метою продовження дії запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, які вчинялись організованою групою із зухвалою поведінкою виконавців злочину у різних регіонах України. До злочинів готувались заздалегідь розробленим та узгодженим між всіма учасниками детального плану, вживали заходів конспірації та уникнення викриття вчинених злочинів, використовували зброю, транспорт та засоби зв`язку, а тому є підстави вважати, що кожен з них буде вчиняти перешкоди, спрямовані на знищення доказів у кримінальному провадженні, впливати на потерпілих та їх рідних, свідків, відомості про яких стали відомі під час ознайомлення з матеріалами відповідно до вимог ст. 290 КПК України з метою уникнення кримінальної відповідальності, завдавши значної шкоди для швидкого судового розгляду кримінального провадження. З метою уникнення від кримінальної відповідальності, обвинувачені можуть переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших учасників у даному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, обвинувачені ніде офіційно не працевлаштовані, джерела отримання доходів невідомі, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є громадянами іншої держави, раніше в силу ст. 89 КК України несудимі і фактично не мають постійного місця реєстрації в Україні. ОСОБА_1 зареєстрований в с. Поляниця Болехівської міської ради та до утримання під вартою проживав в АДРЕСА_1 , раніше несудимий в порядку ст. 89 КК України. Судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває. Вважає, що ризики, які виправдовують тримання під вартою обвинувачених не зменшились.

Вищевикладене свідчить про те, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують на те, що в разі застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинувачені не будуть виконувати покладені на них процесуальні обов`язки та матимуть можливість перешкоджати швидкому судовому розгляду.

В судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання та просив їх задовольнити.

Захисник Стрипа І.С. просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки в його підзахисного міцні соціальні зв`язки, а прокурор в клопотанні зазначив ризики, які змінились з плином часу.

Захисниця Войцеховська Т.В. просила відмовити в задоволенні клопотання, оскільки не існує підстав для його задоволення.

Захисник Шкварок П.І. також просив змінити його підзахисному ОСОБА_4 запобіжний захід на більш м`який, а саме домашній арешт, оскільки його підзахисний має житло в смт. Вигоді,яке належить його співжительці.

Захисник Вороняк В.А. підтримує думку інших адвокатів.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , підтримали позицію своїх захисників.

Заслухавши прокурора, обвинувачених та їх захисників, дослідивши доводи, викладені в клопотанні, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

На стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.Однак, даний критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.

Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та стати правовою підставою для відводу складу суду.

Однак, оскільки зібрані під час досудового розслідування докази були достатніми для складання обвинувального акту, обвинувачені, могли вчинити такі кримінальні правопорушення.

Серйозність пред`явленого обвинувачення, відповідно до п. 81 рішення ЄСПЛ у справі "Ілійков проти Болгарії" від 26.07.2001 (справа №33977/97) є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.

У справі "Летельє проти Франції" вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати як всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу так і обставини, які вказують на можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Як зазначено в ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Крім того, необхідно належним чином оцінити наявність ризиків, які виправдовують продовження тримання під вартою, та які можна обґрунтувати конкретними обставинами справи, а не абстрактними формулюваннями, надаючи належну оцінку індивідуальним обставинам. Наведення таких аргументів може виправдовувати тримання під вартою (Рішення Великої Палати у справі Buzadji проти Республіки Молдова від 5 липня 2016 року, заява № 23755/07, параграф 88). Такі аргументи не можуть використовувати формалістичну та абстрактну мову, також не дозволяється щоразу при розгляді питання про тримання під вартою використовувати ідентичні або стереотипні формулювання, автоматично продовжувати тримання під вартою (Рішення у справі Lisovskij проти Литви від 2 травня 2017 року, заява № 36249/14, параграф 77).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

З обвинувального акта встановлено, що кожному з обвинувачених інкриміновано ряд умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, які вчинені групою осіб та супроводжувались зухвалою поведінкою виконавців із застосуванням зброї та використанням заходів конспірації для уникнення викриття кримінальних правопорушень у різних областях України, за які, у разі визнання їх винуватими, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без будь - яких сталих офіційних матеріальних доходів та соціальних зв`язків а, отже, усвідомлюють неминучість покарання, що може спонукати їх переховуватись від суду та перешкоджати судовому провадженню.

Вагомим аргументом у підтвердження посилань прокурора в поданих клопотаннях є те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є громадянами іншої держави, вони без постійного місця реєстрації в Україні.

ОСОБА_1 є жителем м. Долини Івано - Франківської області, який до моменту інкримінованих йому дій спілкувався з потерпілим ОСОБА_8 . На час розгляду даного клопотання вкотре даних про те, що ОСОБА_1 одружений та має двох неповнолітніх дітей не надано та до клопотання не долучено.

Суд погоджується з доводами захисників про те, що тяжкість обвинувачення не може слугувати випраданням тривалих періодів тримання під вартою, однак звертає увагу, що таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами, які наявні, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Колегія суддів приймає посилання захисників з приводу неповноти обґрунтування ризиків прокурором, оскільки, не зважаючи на обставини, які залишились незмінними, час, протягом якого перебувають обвинувачені під вартою, вимагають нової оцінки існування ризиків.

Крім того, інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення, кількість епізодів та спосіб їх вчинення, можуть викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу.

Наведені прокурором у клопотаннях обґрунтування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають місце в даному випадку - переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, з врахуванням обставин і тяжкості кримінальних правопорушень та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватості, даних, які характеризують осіб обвинувачених, на даний час є переконливими.

При цьому, суд в складі колегії суддів враховує, що ризики наведені прокурором в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представлють ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд при вирішенні поданих прокурором клопотань також бере до уваги неналежу поведінку обвинувачених під час розгляду кримінального провадження.

Щодо посилання захисників про тривалий розгляд кримінального провадження та перебування обвинувачених під вартою протягом значного часу, колегія суддів, хоч і констатує тривалість судового розгляду, однак ця обставина, у даному випадку, не свідчить, що вона перешкоджає чи може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, враховуючи складність кримінального провадження, об`єм матеріалів, які досліджуються судом, та соціальний інтерес до злочинів, у вчиненні яких обвинувауються ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зокрема проти власності, громадської безпеки, волі, честі та гідності особи.

Суд наголошує, що саме поведінка обвинувачених та їх захисників, які зловживають своїми правами, створюють перешкоди для розгляду кримінального провадження в розумні строки, що в свою чергу порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Неналежне виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 обов`язків обвинувачених, які визначені КПК України, вказують на те, що у разі застосування судом до них більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, вони можуть навмисно не виконувати та ігнорувати відповідні процесуальні обов`язки, покладені на них цим запобіжним заходом, що може спонукати їх переховуватись від суду, впливати на потерпілих та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, доводи сторони захисту не можуть слугувати підставою для застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, оскільки розгляд кримінального провадження триває, а вищевказані ризики продовжують існувати.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи відомості щодо осіб обвинувачених, а також те, що строки, на які продовжені запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою відносно них спливають, виходячи з принципу презумпції невинуватості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає, що застосування до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 більш м`яких запобіжних заходів, про які вказують захисники, на даний час не спроможний гарантувати їх належну поведінку. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Твердження сторони захисту про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою обвинувачених та відсутність ризиків колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , обвинувачуються у вчиненні ряду умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, які вчинено групою осіб та супроводжувались зухвалою поведінкою виконавців. Це ті обставини, які не потребують для свого підтвердження інших даних.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що продовження строку тримання під вартою обвинувачених не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, яке є остаточним, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу та підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів.

Таким чином, суд у складі колегії суддів вбачає достатньо підстав для задоволення клопотань, поданих прокурором, та вирішує продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою до 12 листопада 2021 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 197, 331, 336, 395 КПК України, суд у складі колегії суддів-,

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 12 листопада 2021 року включно.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 12 листопада 2021 року включно.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів -до 12 листопада 2021 року включно.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи "Івано - Франківська установа виконання покарань № 12", направивши копію ухвали на електронну адресу е-mail: UVP12@UKR.NET.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя: Андрусів І.М.

Судді: Монташевич С.М.

Керніцький І.І.