Рішення № 9957254, 09.12.2009, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа 2-2991/09 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«09» грудня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючої судді Шевченко Н.М.,

при секретарі Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_2 інфляційні нарахування та три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 27 876,80 грн., стягнення з відповідача судових витрат по сплаті державного мита у сумі 278,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем в частині своєчасного повернення боргу за договорами позики від 20 та 26 жовтня 1997 року у сумі 15701,76 грн. як еквівалент 2900,00 доларів США за офіційним курсом НБУ, таким чином за період з 09.11.2000 року по 03.09.2009 року суму заборгованості за прострочення виконання грошового зобов'язання складають інфляційні нарахування (23678,17 грн.) та три відсотки річних (4198,63грн.), а всього загальною сумою 27876,80 грн., що і є предметом позовних вимог.

Під час розгляду судової справи, позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд зменшити ціну позову та стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 11 020,40 грн., оскільки відповідач 23.10.2009 року сплатив суму боргу за договорами позики у розмірі 2900 доларів США та 100 доларів США як еквівалент суми судового збору, таким чином просить стягнути суму інфляційних нарахувань (10347,46 грн.) та три відсотки річних (1415,74 грн.) за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 23.10.2006 року по 23.10.2009 року у розмірі 11 020,40 грн., судові витрати у розмірі 110,20 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., а також просить повернути сплачене державне мито у розмірі 168,57 грн., у зв’язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, однак надав заяву, у якій просить у зв’язку зі службовим відрядженням до м. Донецьк, розглянути справу в заочному провадженні у його відсутності за наявними доказами у матеріалах справи, позовні вимоги до ОСОБА_2 підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу, вказану в позовній заяві, причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2009 року судом вирішено питання про ухвалення рішення у заочному провадженні справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного.

20.10.1997 ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 2 000 доларів США, а 26.10.2007 року відповідач ще взяв у позивача в борг 900 доларів США, які зобов'язався повернути протягом тижня з дня отримання вимоги про повернення боргу.

06.09.1999 позивач надіслав відповідачеві письмову вимогу про повернення боргу, однак відповідач борг не повернув, тому позивач був змушений звернутися 31.05.2000 до Мінського районного суду міста Києва з відповідним позовом, який був задоволений вказаним судом, а 09.11.2000 видано виконавчий лист № 2-2432 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 15 859, 46 грн. (гривневий еквівалент сумі боргу в доларах США на час подачі позову та сума сплаченого держмита).

У листопаді 2000 року ВДВС Мінського РУЮ у місті Києві порушило виконавче провадження про примусове стягнення з відповідача зазначеного боргу на користь позивача, однак після встановлення місця реєстрації та проживання відповідача, 27.09.2007 р. було відкрито виконавче провадження ВДВС Дніпровського РУЮ у місті Києві про примусове стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 15 859, 46 грн.

23.10.2009 року відповідач на виконання рішення Мінського районного суду м. Києва від повернув позивачу позику в сумі 2900 доларів США та 100 доларів США як еквівалент суми судового збору, яка також підлягала стягненню.

Станом на 23.10.2009 р. Національним банком України встановлено офіційний курс долара США до Національної валюти 800,50 грн. за 100 доларів США.

Позивач рахує частину отриманих від ОСОБА_2 коштів у розмірі 742,80 грн. як частину сплачених відповідачем інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, інфляційна складова боргу станом на 23.10.2006 р. становить 10347,46 грн., а 3% річних від суми боргу за прострочення становить 1415,74 грн., сума сплаченої відповідачем в добровільному порядку частини інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань становить 742,80 грн.

Таким чином, загальний розмір інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань відповідача перед позивачем становить – 11 020,40 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов'язань підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 10 020,40 грн..

Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесені судові витрати по сплаті державного мита в сумі 110,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 83 ЦПК України, сплачене державне мито повертається за ухвалою суду у випадках: зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, державне мито у розмірі 168,57 грн. підлягає поверненню позивачу, оскільки судовий збір був внесений у більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Цивільного процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення в судовому засіданні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 88, 208, 212-215, 218, 224-226, 232, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму - 11 020,40 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 110,20 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього загальною сумою 11250 (одинадцять тисяч двісті п’ятдесят) гривень 06 копійок.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 168 (сто шістдесят вісім) гривень 57 копійок, сплачений відповідно до квитанції № 000592 від 07.09.2009 року до Дніпровської РДА, р/р 31413537700005, ЄДРПОУ 26077906, МФО 820019, банк УДК м. Києва.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення чи у порядку ч. 4 ст.295 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: