Рішення № 99556814, 08.09.2021, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5905/15-ц

Провадження № 2/552/1368/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2021 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання Мовчан В.О.

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Альфа-Банк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, суд,-

В С Т А Н О В И В:

08.10.2015 року позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору посилаючись на те, що 23 грудня 2014 року між сторонами укладений кредитний договір № 500968036, відповідно до умов якого відповідачу наданий кредиту розмірі 45 038 грн. 42 коп. на строк з 23 грудня 2014 року по 24 грудня 2019 року, з нарахуванням відсотків у розмірі 15,99 % річних. Відповідач отримала кошти обумовлені кредитним договором, але не виконує взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 52 403 грн. 33 коп., яка підлягає стягненню з відповідача та судові витрати.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04.12.2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа- Банк" заборгованість по кредитному договору № 500968036 від 23 грудня 2014 року у розмірі 52 403 грн. 33 коп. та судові витрати 1218 грн. 00 коп., а всього 53 621 грн. 33 коп.

11.05.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Представник позивача АТ «Альфа-Банк» у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, матеріали справи містять клопотанян про розгляд справи в йоговідсутність.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнала чстково та пояснила, щор не заперечує отримання кредитних коштів у сумі 30 000 грн., інші кошти не отримувала. Будь-які документи щодо отримання кредиту, погашення кредитних коштів у неї не збереглись. Просила задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, а в іншій частині відмовити.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 23 грудня 2014 року між сторонами укладений кредитний договір № 500968036, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 45 038 грн.42 коп. зі сплатою 15,99 % річних.

Згідно свідлоцтва про зміну імені 15 лютого 2017 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Зарахування зазначених коштів на рахунок відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача за період з 23.12.2014 року по 16.09.2015 року.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання нею кредитних коштів лише в сумі 30 000 грн., а тому ці заперечення відповідача судом не можуть бути прийняті до уваги.

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором та перерахував суму обумовлену кредитним договором.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору станом на 16 вересня 2015 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 52 403 грн. 33 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 44 543 грн. 55 коп., заборгованості за відсотками 4 073 грн. 47 коп., заборгованість по комісії 2 386 грн. 31 коп. та нарахована неустойка у розмірі 1400 грн. 00 коп.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № 500968036 від 23.12.2014 про сплату позичальником на користь банку комісій є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року».

В частині стягнення комісії з відповідача позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за період з 01.04.2021 по 31.08.2021 з ОСОБА_1 утримано на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 2 200 грн. (а.с.96).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором № 500968036 від 23.12.2014 року в розмірі 47 817 грн. 02 коп.

Крім заборгованості, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 1 218 грн. 00 коп.

Керуючись ст., ст. 525, 526, 610, 611ЦК України, ст., ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263- 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Альфа- Банк" заборгованість по кредитному договору № 500968036 від 23 грудня 2014 року у розмірі 47817 грн. 02 коп. та судові витрати 1218 грн. 00 коп., а всього 49 035 грн. 02 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська,100, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23494714).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення виготовлений 13 вересня 2021 року.

Головуючий Ж.В. Кузіна