Ухвала суду № 99545429, 13.09.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/5198/20

Провадження № 1-кп/185/204/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Самоткан Н.Г.,

секретаря судових засідань - Перепелиці О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040370000778 від 12 травня 2020 року, з обвинувальним актом за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Першотравенська Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, -

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 289 КК України, -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Миколаївка Петропавлівського району, Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Першотравенська Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, -

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Першотравенська Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю:

прокурора - Онуфрієнко Л.Г.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених - адвокатів Алієва Н.Д., Голіцина О.М., Меркулової Т.П., Яловенка О.В., Михайлюка Б.Л.,

представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката Дерев`янка О.А.,

В С Т А Н О В И В :

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Алієв Н.Д. заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат Яловенко О.В. заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що прокурором не доведено, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 цілодобового домашнього арешту, як більш м`якого запобіжного заходу, чим тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Потерпілий ОСОБА_6 вже допитаний у судовому засіданні та не заперечував проти зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на домашній арешт. Крім того, ОСОБА_4 добровільно з`явився до правоохоронних органів та суду, що свідчить про відсутність ризику переховування від слідства та суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат Михайлюк Б.Л. заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_5 до моменту затримання перебував у фактичних шлюбних відносинах, мав постійне місце роботи та проживання, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних та сімейних зв`язків. Відсутні будь-які обставини, які б вказували на наявність реальних або можливих намірів ухилення ОСОБА_5 від суду. Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків, то вказана обставина не підтверджена будь-якими доказами, потерпілі та свідки допитані. Прокурором змінено обвинувачення, у зв`язку з чим ОСОБА_5 вже не обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожному окремо, строк якого спливає 23 вересня 2021 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисники - адвокати Алієв Н.Д., Яловенко О.В., Михайлюк Б.Л., кожний окремо, заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити на домашній арешт.

Представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат Дерев`янко О.А. підтримав клопотання прокурора.

З`ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, суд приходить до наступного висновку.

На даний час строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожного окремо, закінчується.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 за даними обвинувального акта раніше судимий, відповідно до ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено до п`яти років позбавлення волі, має місце роботи. Обвинувачений ОСОБА_1 під тяжкістю встановленого покарання може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою та можливість продовження вищевказаного запобіжного заходу, тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 за даними обвинувального акта раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період умовного терміну, відповідно до ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні в тому числі нетяжкого злочину, у період іспитового строку, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено до п`яти років позбавлення волі, не працює. Обвинувачений ОСОБА_4 під тяжкістю встановленого покарання може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою та можливість продовження вищевказаного запобіжного заходу, тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, відповідно до ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні в тому числі тяжкого злочину, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено до шести років позбавлення волі, не працює. Обвинувачений ОСОБА_5 під тяжкістю встановленого покарання може переховуватись від суду, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою та можливість продовження вищевказаного запобіжного заходу, тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожному окремо, обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останнім, у разі визнання останніх винуватими у кримінальних правопорушеннях, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожний окремо, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, можуть переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії судового розгляду та тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожному окремо, не зважаючи на їх міцні соціальні зв`язки, у разі доведеності вини та визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за

рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень ЄС з прав людини «Прокопенко проти України» та «Лабітта проти Італії», суд приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Для відмови у звільненні особи з-під варти принципи конвенційного прецедентного права передбачають наступні підстави: 1) ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі «Штегмюллер проти Австрії»; 2) ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини»; 3) вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ у справі «Мацнеттер проти Австрії»).

Досліджуючи клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожному окремо, запобіжного заходу на домашній арешт, суд, враховуючи вік та задовільний стан здоров`я обвинувачених, відомості про їх соціальні зв`язки, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого, кожного окремо, в сукупності із обсягом пред`явленого їм обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими п.п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаному ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожного окремо, у зв`язку з чим клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожному окремо, запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Суд погоджується з думкою прокурора про те, що враховуючи ймовірну тяжкість покарання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожному окремо, у разі визнання останніх винуватими у кримінальних правопорушеннях, їм може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, перебуваючи під загрозою тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожний окремо, можуть переховуватися від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Ці ж обставини вказують на недопустимість застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченим.

Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожного окремо, під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянням, які інкримінуються останнім, та більш м`які запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної їх поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Даний висновок не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків, передбачених КПК України, не визначається, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожний окремо, обвинувачуються у вчиненні злочинів із застосуванням насильства.

Таким чином, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожному окремо, у вигляді тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 183, 194, 331, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника Алієва Нізамі Джаббаровича про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника Яловенка Олександра Васильовича про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника Михайлюка Богдана Леонідовича про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 11 листопада 2021 року.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - до 11 листопада 2021 року.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - до 11 листопада 2021 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4) для виконання.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: Н.Г. Самоткан