Рішення № 99490414, 31.08.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3442/21

Провадження № 2/204/1459/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Легостаєвій А.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що 21.03.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №501124380, відповідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 99999 грн. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим, має заборгованість, яка станом на 02.04.2021 року становить 113832,97 грн., яка складається з наступного: 71989,96 грн. – заборгованість за кредитом; 14044,87 грн. – заборгованість за відсотками; 27798,14 грн. – заборгованість по комісії, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 01.06.2021 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21.03.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено угоду про надання особистого кредиту №501124380, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 99999 грн., з фіксованою процентною ставкою у розмірі 18,99 % річних, строком на 36 місяців.

Позичальник взяв на себе зобов`язання повертати кредит щомісячними платежами у розмірах та порядку, визначеному сторонами у графіку погашення кредиту.

Згідно розрахунку, надано Банком, станом на 02.04.2021 року загальний розмір заборгованості становить 113832,97 грн., та складається з наступного: 71989,96 грн. – заборгованість за кредитом; 14044,87 грн. – заборгованість за відсотками; 27798,14 грн. – заборгованість по комісії.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

При вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК України і виходити з того, що якщо договором встановлений обов`язок позивальника повернути кредит частинами (з розстрочення), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Наявними у справі доказами підтверджується, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови Кредитного договору №501124380 від 21.03.2019 року, тому позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» в частині стягнення з відповідача суми залишку кредиту – 71989,96 грн. та суми відсотків – 14044,87 грн., є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в цій частині.

При визначені суми заборгованості, суд бере за основну надані позивачем розрахунки заборгованості, які долучені до матеріалів справи, оскільки відповідач не скористався процесуальним правом надати належні та допустимі докази щодо спростування заявлених позовних вимог в частині розміру заборгованості, яка виникла за час дії кредитного договору.

Разом з тим, суд не може погодитися із позовними вимогами в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 27798,14 грн.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16 та постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року по справі №276/4216/16-ц.

Тому, враховуючи наведені положення ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", вимоги в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту, задоволенню не підлягають.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16, яка відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, суд приходить до висновку, що умова про сплату щомісячної комісії, яка є платою за обслуговування кредиту, не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому в частині стягнення 27798,14 грн. заборгованості за комісією, суд вважає необхідним відмовити.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням вищевикладених правових норм та встановлених обставин по справі, приймаючи до уваги, що неналежним виконанням кредитних зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором, щодо своєчасного повернення суми кредиту, були порушені права позивача у справі, тому, суд приходить до висновку, що заявлені АТ «Альфа-Банк» позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, та вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість станом на 02.04.2021 року, за кредитним договором № 501124380 від 21.03.2019 року в загальній сумі 86034,83 грн., з яких: 71989,96 грн. – заборгованість за кредитом; 14044,87 грн. – заборгованість за відсотками, з відмовою у задоволенні решти позовних вимог.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1716,12 грн., пропорційно до розміру (75,6 %) задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 514-519, 525, 526, 530, 631, 651, 1048-1050, 1054-1055, 1077, 1079, 1081, 1082 ЦК України, ст.ст.12,13,76,81,133,141, 259, 263-265, 268, 274,277, 280-282 ЦПК України, суд,–

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100, ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №501124380 від 21.03.2019 року станом на 02.04.2021 року в загальній сумі 86034 грн. 83 коп., що складається з: 71989 грн. 96 коп. – заборгованість за кредитом; 14044 грн. 87 коп. – заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» 1716 грн. 12 коп. на відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.В. Токар