Рішення № 99486459, 06.09.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2033/21

2/583/586/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

21.05.2021 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно якому, остаточно уточнивши свої вимоги просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми Гончар Н.Б. по накладенню арешту та опису майна, яке знаходилося за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми Гончар Н.Б. повернути ОСОБА_2 вилучену техніку, а саме: культиватор навісний до трактора, металевий в кількості 1 штука вартістю 12000,00 грн, дискову борону навіснудо трактора, металеву, в кількості 1 штука, вартістю 18000,00 грн, валкоутворювач в кількості 1 штука, вартістю 8000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 141 від 15.06.2016, розкидач мінеральних добрив в кількості 1 штука вартістю 7800,00 грн, що підтверджується квитанцією № 148 від 11.10.2020.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.12.2017 з його батька ОСОБА_3 стягнуто 157 757 гривень на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 . У зв`язку з тим, що батько борг не сплачував, оскільки не погоджувався з рішенням суду, працівники виконавчої служби почали чинити на нього тиск, намагаючись проникнути до його житла, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, з невідомих позивачу причин, 25.02.2021 працівники виконавчої служби проникли до житла, в якому проживає він з матір`ю, а саме за адресою: АДРЕСА_1 та яке є власністю останньої. При цьому державним виконавцем Гончар Н.Б. проведено опис нерухомого майна, яке знаходилося по АДРЕСА_1 , тобто за місцем його проживання та відповідно належало його матері, а деяке майно, щодо якого він ставить питання про повернення, належало йому, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

25.05.2021 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Відповідачу роз`яснено право подати відзив на позов в строк не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Старший державний виконавець Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Гончар Н.Б. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, пославшись на їх безпідставність та необґрунтованість. У відзиві на позовну заяву (а.с. 10-14) представник Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) зазначив, що на примусовому виконанні в Охтирському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебувало зведене виконавче провадження № 55449081з примусового виконання виконавчого листа № 583/3707/16-ц від 22.12.2017, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області про стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_30 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_31 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 157757,00 грн солідарно ВП № 55448673 та виконавчий лиси № 583/3707/16-ц від 22.02.2017 про стягнення з ОСОБА_32 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування судових витрат 6029,35 грн. ВП№ 55448545. На підставі заяви про відкриття виконавчого провадження 27.12.2017 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 55448673, ВП № 55448545 за вказаними виконавчими документами, які разом з викликом направлено боржнику. З моменту відкриття виконавчих проваджень боржник письмово не повідомляв державного виконавця та не надавав докази про самостійне погашення ним заборгованості, не заповнював декларацію боржника та не надавав документів щодо наявних відкритих рахунків. Державний виконавець звертає увагу суду на те, що позивач ОСОБА_2 взагалі не є стороною виконавчого провадження, в рамках якого проводилися виконавчі дії та не є суб`єктом оскарження дій державного виконавця, а тому ним застосовано неналежний спосіб захисту прав, яким володіють лише сторони виконавчого провадження. Власником спірного майна є саме боржник ОСОБА_3 , а тому з огляду на те, що ОСОБА_2 в установленному законом порядку не заявив про визнання права власності на вищевказане майно, підстави для виключення його з акту опису від 25.02.2021 відсутні. Крім того, станом на 22.06.2021 виконавчі провадження № 55448673 та № 55448545 завершені на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначене позивачем майно, а саме сівалка зернова, талька ручна та розкидач у мінеральних добрив реалізовано через ДП «СЕТАМ» на прилюдних торгах, в рахунок погашення боргу, а плуг навісний двокорпусний, граблі ворошилки 4 колеса, культиватор навісний до трактора, дискова борона навісна до трактора, три секції, були передані стягувану в рахунок погашення боргу, а дискова борона навісна до трактора, двосекційна знаходиться у ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення державного виконавця, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Встановлено, що Охтирським міськрайонним судом Сумської області 22.12.2017 видано виконавчий лист № 583/3707/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_30 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_31 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 157 757,00 грн солідарно (а.с. 20-21).

22.12.2017 Охтирським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист № 583/3707/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування судових витрат 6029,35 грн (а.с. 23-24).

Постановою старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Гончар Н.Б. від 27.12.2017 відкрито виконавче провадження № 55448673 з виконання виконавчого листа № 583/3707/16-цвід 22.12.2017, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_30 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_31 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 157757,00 грн солідарно (а.с. 19).

Також, 27.12.2017 старшим державним виконавцем Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Гончар Н.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55448545 з виконання виконавчого листа № 583/3707/16-цвід 22.12.2017, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування судових витрат 6029,35 грн (а.с. 22).

Постановами старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Гончар Н.Б. від 18.06.2021 закінчено виконавчі провадження за вищевказаними виконавчими документами на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку зі сплатою боргу через депозитний рахунок (а.с. 25, 27).

Зазначені постанов про закриття виконавчих проваджень від 18.06.2021 цього ж дня були направлені сторонам виконавчого провадження, що підтверджується копіями супровідних листів № 299944 та № 299943 (а.с. 26, 28).

Згідно вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

За приписами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

В рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України і конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Згідно вимог ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

В ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

За приписами ч.ч. 1, 5, 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно вимог ч. 1-3, 7 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

За приписами ч. 1-4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених правових норм в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Згідно вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 № 6 роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статтей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» та роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 № 4 (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові № 607/3894/19 від 26.09.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що накладення арешту на вказане ним майно порушує його права, як власника.

Разом з тим, ОСОБА_2 для реалізації своїх вимог щодо належності йому описаного державним виконавцем майна, на яке накладено арешт, відповідно до правил судової юрисдикції мав подати позову до боржника ОСОБА_3 та осіб, в інтересах яких накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту, однак зазначених дій ним не було вжито.

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи позов у межах заявлених вимог,суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273,354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_2 , місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), місцезнаходження: вул. Снайпера, 3, м. Охтирка, Сумська область, ЄДРПОУ 34264668.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області : Н.Г. Яценко

Повний текст рішення буде виготовлено 9 вересня 2021 року.