Рішення № 99478698, 02.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/7501/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ України в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - ГУПФ України в м. Києві), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в м. Києві від 07.06.2021 №164750003563 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати ГУПФ України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 31.05.2021 відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період трудової діяльності позивач набув стаж, достатній для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, пенсійний орган відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідної тривалості спеціального стажу роботи, підтвердженого в установленому порядку, передбаченому статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

2. Позиція відповідачів.

Відповідачі позов не визнали.

ГУПФ України в Полтавській області у наданому до суду відзиві на позов просило у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 43-47/. Свою позицію представник відповідача мотивував посиланням на те, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії не надано уточнюючої довідки про роботу повний день, зайнятість безпосередньо у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду у рослинництві або протягом календарного року у тваринництві.

ГУПФ України в м. Києві у наданому до суду відзиві на позив просило у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на правомірність та обґрунтованість спірного рішення /а.с. 90-92/.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 53-57/.

31.05.2021 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах /а.с. 49-50/.

Рішенням ГУПФ України в м. Києві від 07.06.2021 №164750003563 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з огляду на відсутність необхідного спеціального стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку /а.с. 83-84/.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У відповідності до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Отже, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах чоловікам з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, є: 1) досягнення віку 55 років, 2) наявність загального страхового стажу не менше 30 років; 3) наявність спеціального (пільгового) страхового стажу (робота трактористом-машиністом і безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства) не менше 20 років.

Так, позивачу у листопаді 2020 року виповнилося 55 років, що підтверджено його паспортним документом /а.с. 53/.

Пенсійним органом обчислено загальний стаж роботи позивача та у спірному рішенні зазначено, що він становить 36 років 06 місяців 17 днів /а.с. 84/.

Отже, позивач досяг віку 55 років та має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, спір щодо цих обставин між сторонами відсутній.

Натомість, спірним у цій справі є наявність у позивача підтвердженого у визначеному законом порядку стажу роботи трактористом-машиністом із безпосередньою зайнятістю у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства тривалістю не менше 20 років.

З цього приводу суд зауважує, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 (надалі - Порядок № 22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Такий висновок наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №513/1169/16-а, від 25.03.2021 у справі №408/7500/16-а.

Відповідач у рішенні від 07.06.2021 №164750003563 не заперечував, що трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про роботу трактористом-машиністом /а.с. 14-16, 63-72/.

Дослідивши залучену до матеріалів справи копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 суд встановив, що у ній наявні записи: від 01.11.1983 - про прийняття у члени колгоспу ім. Карла Маркса, від 15.12.1992 - про перейменування колгоспу ім. Карла Маркса у Колективне сільськогосподарське підприємство "Липнягівське", від 10.02.2000 - про реорганізацію КСП "Липнягівське" у Приватне орендне підприємство "Липнягівське", від 06.04.2003 - про реорганізацію ПОП "Липнягівське" у ПСП "Липняги", від 01.01.2004 - про звільнення з посади тракториста ПСП "Липняги" за угодою сторін, від 01.02.2004 - про прийняття трактористом у ДП "Нафком-Агро", від 24.11.2008 про звільнення з ДП "Нафком-Агро" за угодою сторін, від 09.04.2009 - про прийняття трактористом у ДП "Нафком-Агро" за строковим трудовим договором, від 26.11.2009 - про звільнення з ДП "Нафком-Агро", від 20.04.2010 - про прийняття трактористом у ДП "Нафком-Агро" за строковим трудовим договором, від 31.08.2010 - про звільнення з ДП "Нафком-Агро", від 21.03.2011 - про прийняття трактористом-машиністом с/г виробництва до цеху №1 ТОВ "Агрофірма "Дніпроагролан", від 01.12.2011 - про звільнення у зв`язку з переведенням до ТОВ "Прогрес-НП", від 02.12.2011 - про прийняття за переведенням трактористом-машиністом с/г виробництва до інженерно-механічної служби ТОВ "Прогрес-НП", від 09.12.2019 - про звільнення у зв`язку з переведенням до ТОВ "Агрофірма "Дніпроагролан", від 10.12.2019 - про прийняття за переведенням трактористом-машиністом с/г виробництва м`ясо-молочного комплексу №2 ТОВ "Агрофірма "Дніпроагролан".

Також у трудовій книжці наявні записи про кількість трудоднів за період з 1983 по 2004 роки /а.с. 16/.

Крім того, позивачем разом із заявою про призначення пенсії було надано довідку ТОВ "Агрофірма "Дніпроагролан" від 14.01.2021 вих.№10, якою підтверджено, що ОСОБА_1 з 21.03.2011 працює у ТОВ "Агрофірма "Дніпроагролан" (яке є правонаступником ТОВ "Прогрес-НП") повний робочий день трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва і безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві або повного календарного року у тваринництві /а.с. 22/.

Окрім того, позивачем надано архівну довідку від 27.01.2021 вих.№01-18/10 про заробітну плату за 1983-2003 роки та довідку Головного управління статистики у Полтавській області від 29.01.2021 №03.2-22/14-21 щодо правонаступництва колгоспу ім. Карла Маркса /а.с. 17, 19/.

До того ж, позивачем разом із заявою про призначення пенсії були надані пенсійному органу копії диплома серії НОМЕР_3 про здобуття професії тракториста-машиніста третього розряду /а.с. 59/, посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_4 /а.с. 11/

У ході розгляду цієї справи судом проаналізовано усі доводи сторін та встановлено, що рішення пенсійного органу про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та є передчасним, адже пенсійним органом не запропоновано позивачу надати додаткові документи, у т.ч. уточнюючі довідки, а також не надано допомогу у отриманні цих документів.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення ГУПФ України в м. Києві від 07.06.2021 №164750003563, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУПФ України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV з 31.05.2021, суд виходить з таких міркувань.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

За правовою позицією Конституційного Суду України "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзаци другий, третій підпункту 3.1 пункту 3 Рішення від 27.01.2010 №3-рп/2010).

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

А відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Окрім того, у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За обставин цієї справи суд, зважаючи на досягнення позивачем віку 55 років, наявність у нього загального стажу тривалістю 36 років 06 місяців 17 днів та підтвердження у ході розгляду цієї справи належними доказами спеціального стажу (робота трактористом-машиністом із безпосередньою зайнятістю у виробництві сільськогосподарської продукції) тривалістю понад 20 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, дійшов висновку про зобов`язання ГУПФ України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV з 31.05.2021, оскільки позивачем виконані усі умови для призначення такої пенсії.

Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Доводи представника відповідача про наявність у пенсійного органу дискреції на прийняття рішення з питань призначення пенсії суд визнає помилковими, оскільки за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.

При цьому суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком визначено ГУПФ України в м. Києві, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.

На цій підставі суд, відповідно до частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов`язавши ГУПФ України в м. Києві призначити ОСОБА_1 з 31.05.2021 пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 01.07.2021 №0.0.2181349394.1 /а.с. 24/. Зазначену суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 25/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення ГУПФ України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком без наявних на те законних підстав, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в м. Києві.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07 червня 2021 року №164750003563 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 з 31 травня 2021 року пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; с. Великі Липняги, Кременчуцький (Семенівський) район, Полтавська область, 38242) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба