Рішення № 99478697, 28.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6709/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, а саме просить:

- визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №3577-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 19.05.2021 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, орієнтовним розміром земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населених пунктів.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення відповідача, прийняття якого перешкоджає в реалізації позивачем свого права на отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, оскільки зазначене рішення не містить жодних мотивів на підтвердження наявності достатніх підстав для відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації.

Ухвалою суду від 29 червня 2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

19 липня 2021 року до суду від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки графічні матеріали, додані позивачем до клопотання, не можуть вважатися такими, що містять відображення усіх елементів картографічної основи і відображають місце розташування бажаної земельної ділянки. Також у відзиві Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ХІ від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, Розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого, всі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності автоматично переходять у комунальну власність, тому Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області заборонено розпоряджатись такими землями, у тому числі вирішувати питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд розглядає справу на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, у межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 13.04.2021 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою (вхідний номер Р-2914/0/25-21) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області.

Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято наказ від 19.05.2021 №3577-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Позивач, не погодившись із прийнятим щодо нього наказом, вважаючи його необґрунтованим та протиправним, звернулася до суду за правовим захистом порушеного права.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Водночас при вирішенні справи суд застосовує положення Земельного кодексу України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а отже, до внесення змін на підставі Закону України від 28 квітня 2021 року за № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Відповідно до частин шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частина сьома статті 118 Земельного кодексу України, передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому, зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Крім того, вказаною нормою наведено альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Як встановлено судом, 19.05.2021 наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №3577-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на запитувану земельну ділянку з підстави невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, спірний наказ містить лише загальні посилання на статтю 118 Земельного кодексу України без конкретизації невідповідностей, які відповідач мав на увазі.

Тобто, відповідач у спірному наказі не зазначив, у чому саме полягала невідповідність, поданого на розгляд клопотання, вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що частина сьома статті 118 Земельного кодексу України, не визначає вимоги до клопотання про надання дозволу з розроблення документації із землеустрою, а вказує на дії, які необхідно вчинити відповідним органам виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, у разі надходження вищевказаного клопотання. А тому посилання в наказі на частину сьому статті 118 Земельного кодексу України є безпідставним.

Аналіз спірного наказу дає суду підстави вважати, що відповідачем не надано заявнику обґрунтованих пояснень та не наведено будь-яких конкретних доводів, чому йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Однак, у клопотанні зазначене цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, вказаний її орієнтовний розмір 2 га. До клопотання додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а саме, копію викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка планується до відведення ОСОБА_1 , орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, яке виготовлено за допомогою Публічної кадастрової карти України; позивачем зображено схематично обрану земельну ділянку, а також зазначено кадастровий номер земельної ділянки, що розташована поряд, що дає можливість достеменно встановити бажане місце розташування земельної ділянки.

Відтак, у суду є підстави вважати, що відповідачем фактично не було розглянуто клопотання позивача та не надано йому оцінку виходячи із вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки в самому рішенні не навів мотивованих доводів щодо відмови.

Враховуючи, що відповідач, приймаючи спірний наказ, не дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення не відповідає приписам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населених пунктів є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а наказ від 19.05.2021 №3577-СГ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населених пунктів, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 листопада 2019 року №509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою в межах мотивів, наведених відповідачем у спірному наказі. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населених пунктів задоволенню не підлягає.

Натомість належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. №Р-2914/0/25-21 від 13.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 19.05.2021 №3577-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населених пунктів.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. №Р-2914/0/25-21 від 13.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Cуддя К.І. Клочко