Рішення № 9943255, 18.05.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р. Справа № 1/15. За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області

до Споживчого товариства “Романківецьке” с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області

про визнання незаконною постанови правління споживчої спілки і про визнання переважного права придбання орендного майна

Суддя Б. Є.Желік

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 представник, дов. від 26.04.2010 року

Від відповідача: Ватрич С.А. представник, дов. від 17.05.2010 року

СУТЬ СПОРУ: Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 22 березня 2010 року за позовною заявою приватного підприємця (п/п) ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), яка мешкає у АДРЕСА_1 до Споживчого товариства (далі - СТ) “Романківецьке” с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області про визнання:

- незаконною та про скасування постанови Правління Споживчого Товариства “Романківецьке” від 14 грудня 2009 року №17 “Про розгляд заяви п/п ОСОБА_1 про продаж орендованої частини торгового комплексу( кафе “Імпульс”) в селі Романкіці на вул. Головній, 24- а;

- за п/п ОСОБА_1 першочергового та переважного права на придбання орендованого нерухомого майна 5/6 частини нежитлової будівлі в АДРЕСА_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі позивач посилається на наступні обставини і докази.

Зокрема, згідно договору оренди від 09 червня 2004 року, що укладений між п/п ОСОБА_1 і СТ “Романківецьке”, останнім в оренду позивачу передане 5/6 частин належного Товариству нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 - кафе “Імпульс” зі строком дії до 02 червня 2012 року.

02 грудня 2009 року зборами уповноважених СТ “Романківецьке” постановлено рішення про надання правлінню відповідача дозволу на продаж приміщення, яке знаходиться в орендному користуванні позивача згідно вищевказаного договору.

Враховуючи те, що протягом всього часу орендного користування зазначеним приміщенням позивач добросовісно виконував обовязки за договором, вкладав власні грошові кошти у поліпшення орендованого приміщення (здійснив газифікацію, капітальний ремонт даху, поміняв вікна, двері, облаштував підвісну стелю, обшивку внутрішніх стін, обладнав внутрішнє і зовнішнє освітлення, встановив кондиціонер, побудував туалет, облаштував прилеглу територію), а також керуючись чинним законодавством щодо переважного права добросовісного орендаря на викуп орендованого приміщення та першочергове право його викупу згідно з п.6.7 договору оренди від 09 травня 2004 року у разі продажу обєкта оренди, позивач 12 грудня 2009 року подав на імя голови правління СТ “Романківецьке” заяву про свій намір скористатися правом першочергового придбання орендованого приміщення на підставі част.2 ст.777 ЦК України та п.6.7 договору оренди.

Однак, всупереч чинному законодавству і договору, позивачу відмовлено у продажу спірного приміщення, про що Правлінням СТ “Романківецьке” прийнято постанову №17 від 14 грудня 2009 року “Про розгляд заяви п/п ОСОБА_1 про продаж орендованої частини торгового комплексу кафе “Імпульс” на АДРЕСА_2, яка, як вважає позивач, є незаконною і тому підлягає скасуванню судом.

Відповідач у відзиві на позов правомірність спірної постанови від 14.12.2009 року обґрунтовує п. 5. 5 Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, згідно якого об'єкти основних засобів (будівлі і споруди) та Підприємства (їх частини) продаються з аукціону, а інші об'єкти основних засобів продаються з аукціону або на конкурсній основі.

Ухвалою суду від 06.04.2010 року розгляд справи у звязку із клопотанням представника позивача відкладено на 27.04.2010 року.

Ухвалою суду від 27.04.2010 року розгляд справи у звязку із неявкою представника відповідача відкладено на 18.05.2010 року.

У судовому засіданні 18.05.2010 року позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати незаконною та скасувати постанову Правління Споживчого Товариства “Романківецьке” від 14 грудня 2009 року №17 “Про розгляд заяви п/п ОСОБА_1 про продаж орендованої частини торгового комплексу ( кафе “Імпульс”) в АДРЕСА_2 та визнати за ним переважне право на придбання орендованого нерухомого майна приміщення кафе «Імпульс»загальною площею 328 м2., що знаходиться в АДРЕСА_2. Подана заява приймається судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

СТ “Романківецьке” є власником нежитлової будівлі площею 592,80 м2., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Постановою Правління СТ “Романківецьке” №11 від 26.08.2004 року вирішено задовольнити заяву позивача про передачу в оренду приміщення кафе «Імпульс»та доручено підписати договір оренди від імені правління заступнику голови правління.

Постановою Правління СТ “Романківецьке” від 26.08.2004 року задоволено заяву позивача про проведення газифікації приміщення кафе «Імпульс»за власні кошти.

09.09.2004 року між сторонами укладено договір здачі в операційну оренду основних засобів, згідно умов якого відповідач зобовязався передати, а позивач прийняти в операційну оренду основні засоби, а саме приміщення кафе «Імпульс»загальною площею 328 м2., холодильну камеру, 2 холодильні шафи, жарова шафа, склад і вартість яких визначено за даними балансу орендодавця станом на 01.08.2004 року згідно з актом приймання передачі основних засобів, що є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що він діє з 09.09.2004 року до 09.08.2024 року.

Згідно пункту 6.7 даного договору в разі продажу обєкта оренди орендар має першочергове право на його викуп.

На виконання умов вищезазначеного договору згідно акту від 09.09.2004 року орендодавець передав, а орендар прийняв в операційну оренду основні засоби, в тому числі приміщення кафе, на загальну суму 42547,55 грн.

Постановою Правління СТ “Романківецьке” від 18.03.2008 року надано згоду на проведення робіт по встановленню вікон, дверей, стелі, кондиціонерів та облаштування фасадної території кафе «Імпульс»тротуарною плиткою за кошти орендаря.

Згідно договору від 21.05.2008 року, акту приймання виконаних робіт та на підставі погодження відповідача позивачем проведено реконструкцію приміщення кафе «Імпульс»на суму 125119 грн.

02.07.2009 року між сторонами укладено договір здачі в операційну оренду основних засобів, згідно умов якого відповідач зобовязався передати, а позивач прийняти в операційну оренду основні засоби, а саме приміщення кафе «Імпульс»загальною площею 328 м2., холодильну камеру, 2 холодильні шафи, жарова шафа, склад і вартість яких визначено за даними балансу орендодавця станом на 01.08.2004 року згідно з актом приймання передачі основних засобів, що є невідємною частиною цього договору.

Станом на момент вирішення спору даний договір є дійсним та чинним.

Пунктом 6.7 даного договору сторони передбачили, що в разі продажу обєкта оренди орендар має переважне та першочергове право на придбання (викуп) обєкту оренди.

Постановою Правління СТ “Романківецьке” від 02.12.2009 року надано дозвіл правлінню СТ “Романківецьке” на продаж майна основних засобів подільної частини громадського майна СТ “Романківецьке” 5/6 частини нежитлової будівлі площею 326,10 м2., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Протоколом комісії по встановленню стартової ціни для продажу на аукціоні від 08.12.2009 року встановлено стартову ціну основних засобів, які обліковуються на балансі СТ “Романківецьке” для продажу на аукціоні в сумі 180000 грн.

12.12.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про намір придбати приміщення кафе «Імпульс»по оціночній вартості з урахуванням коштів, витрачених на реконструкцію.

Постановою Правління СТ “Романківецьке” від 14.12.2009 року №17 відмовлено позивачу в продажу без проведення аукціону орендованої частини торгового комплексу (кафе «Імпульс»).

Як встановлено судовим слуханням від будь-яких третіх осіб заяв про продаж спірного приміщення не надходило.

За таких обставин справи позовні вимоги слід задовольнити виходячи з наступного.

Згідно статті 289 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 6 даної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

У свою чергу частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував свої зобовязання за договором оренди, заборгованості по орендній платі не мав, за власний рахунок здійснив газифікацію та реконструкцію орендованого приміщення, а відтак згідно з пунктом 6.7 договору оренди та частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу має переважне право на придбання обєкту оренди.

Відповідно до частини 2 Розяснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Натомість, постанова Правління СТ “Романківецьке” від 14.02.2009 року №17, якою неправомірно відмовлено позивачу у продажі орендованого приміщення, вимогам чинного законодавства не відповідає та порушує передбачене законодавством переважне право позивача на придбання обєкта оренди, що у свою чергу є підставою для визнання спірного акту недійсним та визнання за п/п ОСОБА_1 переважного права на придбання орендованого нерухомого майна приміщення кафе «Імпульс»загальною площею 328 м2., що знаходиться в АДРЕСА_2.

При цьому судом відхиляється як безпідставне обґрунтування відповідачем правомірності спірної постанови від 14.12.2009 року посиланням на п. 5. 5 Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, згідно якого об'єкти основних засобів (будівлі і споруди) та Підприємства (їх частини) продаються з аукціону, а інші об'єкти основних засобів продаються з аукціону або на конкурсній основі.

Наведене випливає, зокрема, з абзацу 5 п.3.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.12.2009 №31-рп/2009 у справі №1-46/2009 (справа про переважне право наймача на придбання військового майна), в якому Конституційний Суд України зазначив, що оскільки закони України "Про оренду державного та комунального майна", "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" не передбачили заборони щодо переважного права орендаря на придбання державного, в тому числі військового, майна, то на правовідносини, які виникають між наймодавцем та наймачем у разі продажу військового майна, переданого у найм (оренду), поширюється дія норми, закріпленої у частині другій статті 777 Цивільного кодексу України.

При цьому Конституційний Суд України виходив з того, що співвідношення між нормами Кодексу і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Кодексу або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Кодексу, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту.

У свою чергу закони України «Про кооперацію»та «Про споживчу кооперацію»також прямо не передбачили заборони щодо переважного права орендаря на придбання майна споживчої кооперації, а відтак, з урахуванням встановлених Цивільним кодексом України принципів свободи та обовязковості договору, посилання відповідача на необхідність керуватися саме нормами Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України як підзаконного нормативно правового акту, а не відповідною статтею Цивільного кодексу України та умовами договору правового значення не мають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Заяву про уточнення позовних вимог прийняти.

2.Позов задовольнити.

3. Визнати незаконною і скасувати Постанову Правління споживчого товариства “Романківецьке” від 14.12.2009 року №17 «Про розгляд заяви п/п ОСОБА_1 про продаж орендованої частини торгового комплексу (кафе «Імпульс») вул. Головна, 24а с. Романківці».

4. Визнати за приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) переважне право на придбання орендованого нерухомого майна - приміщення кафе «Імпульс»загальною площею 328 м2., що знаходиться в АДРЕСА_2.

5. Стягнути з споживчого товариства “Романківецьке” (с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області, код 31016026) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ід.ном. НОМЕР_1) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя Б.Є. Желiк