Рішення № 9943074, 11.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.10                                                                                 Справа № 23/38

Розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 9175 грн. 79 коп.

Суддя Воронько В.Д.

Секретар судового засідання Маценко О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –Свірідов К.В., довіреність № ДВ/12-564 від 29.12.2009р.;

від відповідача –представник не прибув.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" про стягнення 3% річних у сумі 572 грн. 37 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 8603 грн. 42 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між Відкритим акціонерним товариством "Стахановський завод феросплавів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія" був укладений договір від 02.02.09 №101, згідно якого “Постачальник” зобов’язується поставити, а “Покупець” зобов’язаний прийняти і оплатити вугілля марки АКО фракції 25-100мм ТУ У12.00185755.075-94, номенклатура, кількість, якість, ціна та строки поставки якої вказуються в Специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1 договору)

Відповідно до п. 4.2 договору, платежі відповідно до цього договору здійснюються покупцем у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника шляхом 100% оплати вартості продукції за фактом поставки на протязі 5-ти банківських днів від дні надання рахунків –фактури та податкових накладних за фактично поставлену продукцію.

Позивач поставив відповідачу товар, відповідно до залізничної квитанції № 51485531 від 06.03.2009 на загальну суму 42987 грн. 00 коп. - 69 тон. (рахунок–фактура № СФ–0000088 від 06.03.2009) та № 51485533 від 16.03.2009 на загальну суму 42987 грн. 00 коп. - 69 тон. (рахунок–фактура № СФ–0000115 від 16.03.2009), який відповідач отримав відповідно до рахунку–фактура № СФ–0000088 від 06.03.2009 та рахунок–фактура № СФ–0000115 від 16.03.2009, тобто позивач поставив товару відповідачу на загальну суму 85974 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи, (а.с.14-17).

Свої зобов’язання відповідач не виконав, оплату за поставлений товар не здійснив, тому Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія" в 2009 році звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" про стягнення боргу за товар та 3% річних.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.12.2009р. по справі № 17/87 з відповідача на користь позивача стягнуто 85974 грн. 00 коп. боргу та 1869 грн. 06 коп. 3% річних за період прострочення з 15.05.2009р. по 09.12.2009р.

Стягнуті рішенням суду суми були сплачені відповідачем 01.03.2010р.

19.04.2010р. позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогами стягнути з відповідача 572 грн. 37 коп. 3% річних за період прострочення сплати боргу з 10.12.2009р. по 25.02.2010р. та 8603 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань на суму боргу за період з квітня 2009 року по лютий 2010 року включно.

Відповідач належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду даної справи, але не скористався правом участі свого представника у судовому засіданні.

Клопотання про відкладення розгляду справи сторонами не подано.

В той же час до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що після прийняття рішення по справі № 17/87 між сторонами припинились цивільно-правові відносини і у боржника виник обов'язок не сплатити борг, а виконати судове рішення, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Також відповідач вважає, що питання щодо стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу вже вирішене при розгляді справи № 17/87, оскільки ці вимоги заявлялись позивачем в заяві про уточнення позовних вимог від 09.12.2009р.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

09.12.2009р. по справі № 17/87 позивач дійсно подавав заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявляв до стягнення 4384 грн. 67 коп. інфляційних нарахувань на суму боргу, але ці вимоги не були прийняті судом до розгляду, про що зазначено в рішенні суду, тому твердження відповідача про розгляд судом цього питання повторно є помилковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку відповідач мав прострочення зі сплати боргу до 01.03.2010р. –дати повного погашення заборгованості.

У зв'язку з цим позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення суму інфляційних нарахувань на суму боргу за період з часу виникнення заборгованості до дати сплати повної суми боргу.

Рішенням суду по справі № 17/87 3% річних стягнуті по 09.12.2009р. а в даній справі позивач просить стягнути 3% річних за період з 10.12.2009р. по 28.02.2010р. –до дати погашення боргу, що є правомірним.

Після прийняття судом рішення по справі № 17/87 про стягнення коштів грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор кошти не отримав.

У зв'язку з цим встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування та 3% річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. по справі № 15/231-06.

Таким чином позов слід визнати обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", Луганська область, м. Стаханов, ідентифікаційний код 00186513 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія", м. Київ, вул. Старокиївська, 14, ідентифікаційний код 34181461 3% річних у розмірі 572 грн. 37 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 8603 грн. 42 коп., державне мито у розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

4.Рішення підписане – 17.05.2010р.

Суддя                                                                                В.Д. Воронько