Рішення № 9942540, 14.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/9514.05.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукоінвестбуд»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Щука В.О. директор;

від відповідача: Маковій В.Г. (довіреність від 12.05.2010р.);

14.05.2010р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК Груп»(надалі ТОВ «ТВК Груп», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукоінвестбуд» (надалі ТОВ «Дніпроукоінвестбуд», відповідач) 22883, 22 грн. боргу за поставлену продукцію, 7173, 56 грн. неустойки, 1249, 22 грн. три проценти річних, 6005, 92 грн. інфляційних втрат та 7078, 93 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 0108/2008-1ТВК від 01.08.2008р. не у повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати поставленої продукції, у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відповідачем позову не визнано, суду подано клопотання про припинення провадження у справі яке мотивовано тим, що станом на день розгляду справи права позивача жодним чином не порушені. Так відповідач стверджує, що з вимогами про сплату боргу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач до відповідача не звертався, а поставка продукції згідно зазначених в позовній заяві накладних не здійснювалась в межах договору № 0108/2008-1ТВК від 01.08.2008р., оскільки накладні не містять посилань на вказаний договір.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2008р. між ТОВ «ТВК Груп»та ТОВ «Дніпроукоінвестбуд» укладено договір № 0108/2008-1ТВК за яким постачальник зобов’язувався поставити, а покупець (відповідач у справі) зобов’язувався прийняти і оплатити труби пластикові та комплектуючі, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до договору чи визначеними в порядку, передбаченому договором.

За умовами договору (п. 4.4) датою поставки продукції вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю, та/або дата підписання акту здавання-приймання вантажу до перевезення.

Отримання відповідачем товару з приводу оплати якого виник спір у справі підтверджується видатковими накладними № 0412 від 15.08.2008р. на суму 4433, 88 грн., № 0435 від 01.09.2008р. на суму 11847, 26 грн., № 0439 від 02.09.2008р. на суму 9492, 48 грн., № 0441 від 03.09.2008р. на суму 3000, 60 грн., № 0451 від 10.09.2008р. на суму 2109 грн., які у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи. Товар відповідачем отримувався на підставі довіреностей серії ЯПЕ № 759579/29 від 15.08.2008р., серії ЯПЕ № 759608/58 від 01.09.2008р. про що міститься посилання в накладних.

Відповідно до положень п. 11.1 договору сторони погодились, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2008р., а в частині здійснення розрахунків за поставлену продукцію –до повного виконання. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійсненої поставки продукції (труби та їх комплектуючі) згідно накладних № 0412 від 15.08.2008р., № 0435 від 01.09.2008р., № 0439 від 02.09.2008р., № 0441 від 03.09.2008р., № 0451 від 10.09.2008р., за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим такі підтверджують виконання позивачем договірних зобов’язань та поставку продукції в межах укладеного договору.

При цьому судом взяті до уваги заперечення відповідача з приводу відсутності посилання на договір 0108/2008-1ТВК від 01.08.2008р. в накладних, щодо оплати товару поставленого за якими виник спір, однак в даному випадку, а ні наведені положення закону «Про бухгалтерський облік в Україні», а ні інші нормативно-правові акти не містять обов’язкових вимог щодо наявності у видатковій накладній посилання на відповідний договір. Відповідних узгоджень в договорі 0108/2008-1ТВК від 01.08.2008р. також не міститься, поставка здійснювалась позивачем на його підставі, а наполягання відповідача на таких обставинах під час розгляду справи в суді свідчить про неповагу до суду, а також до свого контрагента, яким, в свою чергу, були виконані належним чином свої зобовязання перед відповідачем у зв’язку з укладеним договором.

Оплату за поставлений товар відповідачем повністю не здійснено (банківські виписки, довідки з банків за вих. 30/10-338 від 23.04.2010р., вих. № 79/135-23-46 від 11.05.2010р. підтверджують часткову оплату залучені до справи), у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 22883, 22 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок розрахунків по договору сторони погодили у розділі 5 договору, згідно з п. 5.1 якого оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 15 календарних днів з моменту передачі продукції.

З урахуванням наведених положень договору строк виконання зобов’язань щодо оплати продукції отриманої згідно видаткових накладних № 0412 від 15.08.2008р., № 0435 від 01.09.2008р., № 0439 від 02.09.2008р., № 0441 від 03.09.2008р., № 0451 від 10.09.2008р. станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 15 календарних днів після передачі продукції.

Про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 30883, 22 грн. свідчить, зокрема акт звірки складений станом на 19.06.2009р., який підписаний обома сторонами, скріплений печатками та в належним чином засвідченій копії залучений до справи.

Після підписання вказаного акту звірки, позивачем на банківський рахунок отримано 8 000 грн., що підтверджено банківськими виписками за 11.08.2009р. (3000 грн.), за 27.10.2009р. (5000 грн.), у зв’язку з чим заборгованість відповідача що є непогашеною в сумі 22883, 22 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п.7.3 Договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення; нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через один рік від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

При укладенні договору сторони погодили інший строк нарахування пені, який становить один рік від дня, коли оплата мала бути здійснена (п. 7.3), відповідно сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за обліковими ставками 12% встановленою Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395, Постановою НБУ від 12.06.2009р. № 343 в періоді з 15.06.2009р. на рівні 11%, Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468 у періоді з 12.08.2009р. –10, 25% і складає 7173, 56 грн.. Розрахунок здійснений позивачем за кожною накладною з урахуванням настання строку платежу в межах строку нарахування –один рік, що передбачений договором, та є додатком до позовної заяви, міститься у матеріалах справи.

В силу положень частини 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачений обов’язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором (п. 11.3) сторони передбачили, що у випадку прострочення покупцем термінів оплати продукції понад 15 днів, постачальник відповідно до п. 5 ст. 694 ЦК України має право нарахувати проценти за використання чужих грошових коштів в розмірі 17% річних за весь період прострочення оплати, відповідно нарахована сума відсотків у вказаному розмірі (17%) складає 7078, 93 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідному періоді заборгованості у відповідача перед позивачем, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 6005, 92 грн. здійсненого з урахуванням виникнення строку оплати (періоду прострочення), та з розрахунком 3% річних у розмірі 1249, 22 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 443, 91 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукоінвестбуд»(юрид. адреса: 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко 6-А; адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе 19, п/р 2600168576 в КРД Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33611827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Груп»(03680, м. Київ, вул. Пшенична 8, ідент. код 34352717) 22883, 22 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят три гривні 22 копійки) боргу за поставлену продукцію, 7173, 56 грн. (сім тисяч сто сімдесят три гривні 56 копійок) неустойки, 1249, 22 грн. (одну тисячу двісті сорок дев’ять гривень 22 копійки) три проценти річних, 6005, 92 грн. (шість тисяч п’ять гривень 92 копійки) інфляційних втрат та 7078, 93 грн. (сім тисяч сімдесят вісім гривень 93 копійки) процентів за користування чужими грошовими коштами, 443, 91 грн. (чотириста сорок три гривні 91 копійку) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 17.05.2010